Рішення

від 22.03.2017 по справі 910/1011/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.03.2017 №910/1011/17 За позовом            Комунального підприємства «Управління по експлуатації будинку рад і                     об'єктів обласної комунальної власності» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕКА» про                    стягнення 331  623, 05 грн.                                                                                                     Суддя Літвінова М.Є. Представники сторін: від позивача:                    не з'явився;                     від відповідача:          не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           Комунальне підприємство «Управління по експлуатації будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕКА» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 331  623,05 грн.           Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що в порушення умов укладеного Договору оренди відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.                Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1011/17, її розгляд призначено на 06.02.2017 року.            03.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 307  021,44 грн. основного боргу та 24  601,61 грн. пені, а всього 331  623,05 грн.           Судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.02.2017 року.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.03.2017 року.            09.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2017, на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.03.2017 року.           Представники сторін в судове засідання 22.03.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України         № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету           В судовому засіданні 22.03.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:            28.07.2011 року між КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності» (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди №05-2011 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що належить до обласної комунальної власності (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення будівлі річкового пасажирського вокзалу, загальною площею 369, 17 кв.м., розміщене за адресою:   м. Черкаси, вул. Горького, 1. Майно передається в оренду з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи.           Згідно з п.2.1. Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.           Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу і становить за перший місяць без ПДВ 8  708,19 грн., з ПДВ 10  449,82 грн.           Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).           Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.           За умовами п. 3.4. Договору при продовженні терміну дії договору орендна плата за базовий місяць становить з урахуванням індексу інфляції за весь попередній період дії Договору, з дня проведення експертної оцінки.           В силу п. 3.5. Договору орендна плата перераховується на рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, за який сплачується орендна плата.           Згідно з п. 3.9. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, включаючи штрафні санкції.           Цей договір діє з 28.07.2011 року по 31.12.2011 року (п. 11.1. Договору).           Відповідно до п. 11.6. Договору реорганізація Орендодавця чи Орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.           На виконання умов вищевказаного Договору Орендодавець передав відповідачу в оренду зазначене у п. 1.1. Договору майно, що підтверджується Актом приймання-передачі від 28.11.2011 року.           У зв'язку зі зміною балансоутримувача будівлі річкового пасажирського вокзалу за адресою: м. Черкаси, вул. Горького,  1, 30.12.2011 року до Договору оренди № 05-2011 від 28.07.2011 року укладена Додаткова угода № 1, відповідно до якої відбулась заміна сторони орендодавця в Договорі оренди від 28.07.2011 року, а саме орендодавцем майна стало Комунальне підприємство "Річковий вокзал" Черкаської обласної ради. Додатковою угодою № 3 від 30.12.2014 сторони внесли зміни до Договору оренди, зокрема змінили площу орендованого майна до 350, 8 кв.м., а також змінили п. 3.1. Договору визначивши, що орендна плата відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна обласної комунальної власності, затвердженої рішенням обласної ради. Орендна ставка встановлена у розмірі 20% і складає 20  037, 26 грн. Крім того, вищевказаною Додатковою угодою сторони продовжили строк дії Договору оренди до 31.12.2015 року. 25.03.2016 Черкаською обласною радою було прийнято рішення № 4-27/VII «Про припинення Комунального підприємства «Річковий вокзал» Черкаської обласної ради», яким припинено юридичну особу – КП «Річковий вокзал» Черкаської обласної ради шляхом приєднання до КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності» (позивач). Крім того, визначено позивача правонаступником прав та обов'язків КП «Річковий вокзал» Черкаської обласної ради. На виконання зазначеного рішення актом приймання-передачі від 29.07.2016 будівля річкового пасажирського вокзалу була передана на баланс позивача. Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати. Зокрема, у період з липня 2015 року по жовтень 2016 року відповідач мав сплатити позивачу орендну плату у розмірі 415  873,80 грн., проте оплатив її лише частково в сумі 108  852, 36 грн. на підставі платіжного доручення № 308866SB від 29.10.2016 року. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вищевказаного платіжного доручення відповідачем було оплачено 124  026, 94 грн., однак згідно з письмових пояснень позивача № 162 від 03.03.2017, у рахунок погашення боргу зараховано 108  852, 36 грн., а інші кошти були зараховані у рахунок погашення нарахованої пені – 12  779, 50 грн. та відшкодування сплаченого судового збору 2  395, 08 грн. Таким чином, з відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у період з липня 2015 по жовтень 2016 року включно в сумі 307  021,44 грн.                Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України  передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 307  021, 44 грн. Доказів повної та своєчасної оплати орендних платежів відповідачем не надано, відтак, за висновками суду, факт заборгованості відповідача з орендної плати у розмірі 307  021, 44 грн. доведено, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, відповідний борг в сумі 307  021, 44 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку. Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі                    24  601, 61 грн., суд зазначає наступне. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до пункту 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України). Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Здійснивши перерахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому до стягнення з відповідача підлягає 24  601,61 грн. пені. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги частково обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити.   2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕКА» (01001, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 13, корпус 1 А; код ЄДРПОУ 36947579) на користь Комунального підприємства «Управління по експлуатації будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності» (18000, Черкаська область, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 185; код ЄДРПОУ 04014200) 307  021 (триста сім тисяч двадцять одну) грн. 44 коп. основного боргу, 24  601 (двадцять чотири тисячі шістсот одну) грн. 61 коп. пені та 4  974 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.    3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.                Повне рішення складено 27.03.2017. Суддя                                                                                         М.Є. Літвінова