Рішення

від 12.04.2017 по справі 910/2379/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017Справа №910/2379/17

За позовом Фонду комунального майна Вишгородського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-спортивна база Олімпік Сіті

про стягнення заборгованості 225 029,15 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Сидорова Ю.С - представник за довіреністю б/н від 06.02.17

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 12.04.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд комунального майна Вишгородського району звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-спортивна база Олімпік Сіті про стягнення заборгованості 225 029,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Фондом комунального майна Вишгородського району (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Навчально-спортивна база Олімпік Сіті (надалі - відповідач) укладено договір оренди № 20/15 від 06.07.2015р. Відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Спортивна, 1. За доводами позивача, відповідачем не належно виконано зобов'язання за договором щодо орендної плати, у зв'язку з чим у останнього утворився борг у розмірі 225 029,15 грн, з яких 101 639,10 грн - заборгованість перед Вишгородським районним бюджетом та 123 390,05 грн - заборгованість перед Комунальним підприємством Вишгородської районної ради Навчально-спортивна база .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2379/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.03.2017.

22.03.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.03.2017 розгляд справи відкладався на 12.04.2017.

06.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь вишгородського районного бюджету заборгованість за договором у розмірі 101 639,10 грн, з яких 84 681,19 грн - заборгованість з орендної палати, 1 551,12 грн - 3% річних, 5 984,98 грн - інфляційні нарахування та 9 421,81 грн - пеня. Позивач також подав клопотання про повернення судового збору у розмірі 1 1775,45 грн.

У судове засідання призначене, на 12.04.2017 з'явився представник позивача, просив суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог, та розглянути клопотання про повернення судового збору.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Дослідивши вказану заяву суд встанови, що позивачем дотримано вимоги ст. 22 ГПК України, а тому заява приймається до розгляду судом.

Відтак, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, урахуванням заяви про зменшення розміру.

Відповідач вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідач не надходило.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 12.04.2017 справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 липня 2015 року між Фондом комунального майна Вишгородського району (надалі - орендодавець/позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю Навчально-спортивна база Олімпік Сіті (надалі - орендар/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю навчально-Спортивна база Олімпік (балансоутримувач) було укладено договір оренди № 20/15 об'єктів нерухомого майна, які перебувають на балансі комунального підприємства Вишгородської районної ради Навчально-спортивна база , що розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул.. Спортивна,1 засвідченого приватним нотаіусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 787 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування без права викупу орендарем та передачі в суборенду нерухоме майно, яке є комунальною власністю Вишгородської районної ради Київської області, а саме: їдальню (літера Б) площею 371,7 кв.м; медпункт (літера В) площею 97,6 кв.м; гуртожиток (літера Д) площею 129,7 кв.м; літній будинок (літера Є) площею 90,9 кв.м; літній будинок (літера Ж) площею 103,6 кв.м; літній будинок (літера З) площею 100,0 кв.м; приміщення в адміністративному будинку (літера І) площею 10,5 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Спортивна, 1, та перебуває на балансі КП Вишгородської районної ради Навчально-спортивна база , вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку вартості майна станом на 31.05.2015 року і становить за незалежною оцінкою 2 866 080,00 грн. без ПДВ.

Згідно п. 1.4. договору майно передається в оренду з метою організації спортивно-оздоровчих заходів, забезпечення умов навчально-тренувального процесу та навчально-тренувальних зборів спортсменів, організації змістовного відпочинку і дозвілля сім'ї, дітей та молоді.

Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове орендне користування об'єкти нерухомого майна.

У п. 3.1 договору передбачено, що місячна орендна плата визначається орендодавцем на підставі методики розрахунку та пропорцій розподілу між районним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядку використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальної громади сіл, селища, міста Вишгородського району, затвердженої рішенням районної ради від 15.11.2012 року № 295-25-IV "Про затвердження порядку передачі в оренду майна, що спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгородського району", та становить за базовий місяць оренди - червень 2015 року без ПДВ 36 614,17 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється балансоутримувачем у порядку, який визначений чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається балансоутримувачем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідно до чинного законодавства України (при дефляції коефіцієнт дорівнює1).

Орендар перераховує 50 % орендної плати балансоутримувачу за вказаними реквізитами у договорі та 50 % орендної плати до Вишгородського районного бюджету за вказаними у договорі реквізитами (п. 3.9. договору)

Згідно з п. 3.8. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі, до 15 числа наступного за звітним місяця, сплачувати орендну плату до Вишгородського районного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

У п. 5.3.4 договору сторони визначили, що орендар за цим договором зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, відповідно до розділу 3 цього договору.

За доводами позивача, рішенням Господарського суду від 23.05.2016 у справі № 910/4336/16, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016, розірвано договір оренди № 20/15 та зобов'язано орендаря повернути об'єкт оренди, у зв'язку з чим відповідач на підставі акту приймання-передачі від 09.08.2016 повернув об'єкт оренди. Проте, відповідачем в порушення умов договору так і не було оплачено орендні платежі, у зв'язку з чим в останнього існує борг перед позивачем за період квітень-серпень 2016 у сумі 84 681,19 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акт передачі-приймання орендованого майна від 06.07.2015, акт передачі-приймання орендованого майна від 09.08.2016) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 84 681,19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п. 3.8. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором оренди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 84 681,19 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у 9 421,81 грн, 3 % річних у розмірі 1 551,12 грн та інфляційні нарахування у розмірі 5 984,98 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором оренди строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувачу за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені 3% річних та інфляційних нарахувань.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає суми у розмірах, заявлених позивачем, а саме: 9 421,81 грн - пені, 1 551,12 грн - 3% річних та 5 984,98 грн - інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивачем також клопотання про повернення йому зайво сплачений судовий збір у сумі 1 775,45 грн.

При зверненні з позовом до суду позивачем було внесено судовий збір у розмірі 3 375,45 грн, в процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 101 639,10 грн., які відповідно мають оплачуватись судовим збором в розмірі 1 600,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Стаття 7 Закону України Про судовий збір встановлює підстави повернення судового збору, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 1775,45 грн (3375,45 грн - 1600,00 грн.), яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-спортивна база Олімпік Сіті (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, 8 поверх ; ідентифікаційний код 39773655) на користь Вишгородського районного бюджету (УК у Вишгородському районі/м. Вишгород/22080401, код ЄДРПОУ 37868556, рахунок № 33216871700244 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018) заборгованість з орендної плати у розмірі 84 681 (вісімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят одна) 19 коп., пеню у розмірі 9 421 (дев'ять тисяч чотириста двадцять одна) грн 81 коп.; 3% річних у розмірі 1 551 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна грн 12 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 5 984 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Повернути Фонду комунального майна Вишгородського району (070301, Київська область, м. Вишгород, площа Шувченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20583073, п/р 35426201037502 у ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018) з державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 1 77 5(одна тисяча сімсот сімдесят п'ять) грн 45 коп., перерахованого платіжним дорученням № 20 від 09.02.2017, що залишено в матеріалах справи.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.