Рішення

від 03.04.2017 по справі 911/290/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа № 911/290/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/290/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго

компанія", м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради

"Бородянкатепловодопостачання", смт. Бородянка, Київська область

про стягнення 77 650,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 16/02-1 від 16.02.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 9 від 16.01.2017

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача 66 319,00 грн. основного боргу, 4 244,42 грн. інфляційних втрат, 663,19 грн. 3% річних, 6 423,52 грн. пені та покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки виробничого обладнання № 01/07 від 01.07.2016 в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, поставленого на підставі видаткової накладної № 20 від 01.08.2016.

Ухвалою суду від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 911/290/17 та призначено розгляд справи на 22.02.2017 об 11 год. 10 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 3413/17 від 14.02.2017) відповідач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 30.01.2017, в тому числі відзив вих. № 61/10 від 13.02.2017 на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що Договір поставки виробничого обладнання № 01/07 від 01.07.2016 підписаний колишнім директором КП Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" ОСОБА_3, який був звільнений з посади 19.08.2016, видаткова накладна № 20 від 01.08.2016 підписана зі сторони відповідача невстановленою особою, а нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору.

Через канцелярію суду (вх. № 3991/17 від 22.02.2017) позивач надав письмові заперечення вих. № 16/02-3 від 16.02.2017 на відзив відповідача.

Ухвалою суду від 22.02.2017 розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу було відкладено на 15.03.2017 об 11 год. 50 хв. у зв`язку із нез`явленням у судове засідання представника позивача.

У судовому засіданні 15.03.2017 представник позивача надав заяву вих. № 15/03-1 від 15.03.2017 про зміну п. 5 резолютивної частини позовної заяви, а саме позивач просить стягнути з відповідача прямі збитки в сумі 3 000,00 грн., які понесені позивачем на правову допомогу, а також підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.03.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 03.04.2017 о 10 год. 30 хв.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

встановив:

01 липня 2106 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія" ( постачальник , надалі - позивач) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" ( покупець , надалі - відповідач) укладено Договір поставки виробничого обладнання № 01/07, відповідно до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити виробниче обладнання (далі - товар) на умовах, в строки та порядку, що визначаються цим Договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 2.1 Договору вартість товару, що передається позивачем за цим Договором, визначається в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.2 та 2.4 Договору встановлено, що відповідач зобов`язується здійснити оплату вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідачем товару та первинних облікових документів. Оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач зобов`язаний в установлений термін сплатити грошову суму за придбаний товар.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків, з урахуванням строків, передбачених пунктами 2.1, 2.2, 2.3 та 3.4 Договору (п. 7.1 Договору).

Підписавши Специфікацію № 1 від 01.07.2016 сторони погодили, що загальна вартість товару за Договором становить 66 319,00 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 66 319,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 20 від 01.08.2016.

Підписавши та скріпивши печатками акти звірки взаємних розрахунків станом на 08.08.2016 та станом на 17.10.2016, сторони погодили, що за відповідачем рахується заборгованість за Договором поставки виробничого обладнання № 01/07 від 01.07.2016 в розмірі 66 319,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином умови Договору в частині оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 66 319,00 грн.

З метою мирного врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію від 16.11.2016, в якій вимагав сплатити вказану заборгованість.

Оскільки дана претензія залишена без відповіді та належного реагування, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Стосовно тверджень відповідача про невірне оформлення видаткової накладної суд зазначає, що про прийняття товару за спірною накладною свідчить наявність підпису представника відповідача, який завірений відбитком печатки Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання".

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність печатки на спірних накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 21/235-09, від 21.08.2013 у справі № 5015/3143/12 та від 13.03.2013 у справі № 5028/7/17/2012.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідач надав копію оголошення у газеті Авізо та наказ в.о.генерального директора відповідача № 116 від 21.12.2016, в яких зазначено, що у зв`язку із крадіжкою печатки відповідача, вважати її недійсною з 21.12.2016.

Відповідачем не надано суду доказів втрати, підробки чи передачі печаток іншій особі в момент поставки позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № 20 від 01.08.2016.

Відповідач зазначає, що Договір № 01/07 від 01.07.2016 підписаний директором відповідача ОСОБА_4В,, який був звільнений з посади 19.08.2016. Однак, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором № 01/07 від 01.07.2016 станом на 17.10.2017, підписаний представником відповідача вже за відсутності минулого директора ОСОБА_4 та засвідчений відбитком печатки відповідача.

З огляду на те, що відповідач не повернув товар, поставлений за видатковою накладною № 20 від 01.08.2016 та не надсилав позивачу письмових претензій щодо ненадання чи невірного оформлення первинних документів, які підтверджують поставку, суд не приймає до уваги вищевказані заперечення відповідача.

Враховуючи, що заборгованість за Договором поставки виробничого обладнання № 01/07 від 01.07.2016 на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем на підставі видаткової накладної № 20 від 01.08.2016 товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 66 319,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 4 244,42 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року та 663,19 грн. 3% річних за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 4 244,42 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року та 663,19 грн. 3% річних за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 6 423,52 грн. пені за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, хоча неустойка і є мірою відповідальності за неналежне виконання господарського зобов`язання, разом з тим неустойка виступає і як заходи забезпечення виконання зобов`язання.

За змістом ст.ст. 546-548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже право на нарахування неустойки та розмір штрафних санкцій мають бути визначені сторонами в договорі, за відсутності чого заінтересована сторона позбавляється права на їх нарахування.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що умовами Договору поставки виробничого обладнання № 01/07 від 01.07.2016 не встановлено права позивача на нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 423,52 грн. пені за період з 01.09.2016 по 31.12.2016.

З врахуванням заяви вих. № 15/03-1 від 15.03.2017 про зміну п. 5 резолютивної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача прямі збитки, які понесені позивачем на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір про надання правової допомоги та представництва в суді № 25/01-2017-1 від 25.01.2017, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( виконавець ) та позивачем ( замовник ) у даній справі, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо надання позивачу, зокрема, консультаційних юридичних послуг, представлення інтересів позивача в судах.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 623, 1166 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що витрати на оплату правової допомоги не є збитками у розумінні ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Витрати на оплату правової допомоги та представництва в суді не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки виробничого обладнання.

Отже, підготовка позовної заяви, здійснення детального розрахунку штрафних санкцій та представництво інтересів позивача в суді не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 3 000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 66 319,00 грн. основного боргу, 4 244,42 грн. інфляційних втрат, 663,19 грн. 3% річних.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1А, ідент. код 33710516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, БЦ Парус , ідент. код 37403140) 66 319 (шістдесят шість тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 244 (чотири тисячі двісті сорок чотири) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 663 (шістсот шістдесят три) грн. 19 коп. 3% річних та 1 413 (одну тисячу чотириста тринадцять) грн. 05 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 13.04.2017

Суддя О.О. Христенко