Рішення

від 06.04.2017 по справі 911/261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 911/261/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДПОЛІФАРМ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 9 282,10 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Маключенко С.О. (довіреність б/н від 04.10.2017);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДПОЛІФАРМ" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9282,10 гривень, з яких: 4679,12 гривень основного боргу, 2672,46 гривень пені та 1930,52 гривень штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди №33/2016 від 30.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2017 порушено провадження по справі №911/261/17 та призначено її до розгляду на 02.03.2017.

27.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення б/н від 27.02.2017 (вх. №4318/17).

У судовому засіданні 02.03.2017 представник позивача подав клопотання б/н від 02.03.2017 (вх. №4816/17) про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Дане клопотання судом було задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2017 продовжено строк вирішення спору у справі №911/261/17 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 06.04.2017.

04.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документі, а саме: додаткова угода №1 до договору оренди нежитлового приміщення №33/2016 від 30.12.2015; акт приймання-передачі приміщень від 01.05.2016 (вх. №7048/17).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 27.01.2017, 02.03.2017 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальність Медполіфарм (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №33/2016 нежитлового приміщення.

Відповідно до умов даного договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення, іменоване далі приміщення. В оренду передається частина нежилого приміщення №12 площею 17,8 м.кв., що розташоване на четвертому поверсі в будівлі за адресою: 03061, Україна, АДРЕСА_1, для розміщення офісу (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Приміщення передаються орендарю на підставі акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі приміщення складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщень орендарю (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Усі належні за даним договором платежі орендар сплачує орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений нижче в даному договорі, чи інший рахунок орендодавця, про який орендар сповіщений належним чином. Нарахування платежів за договором починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Усі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні (п.п. 7.1.-7.3. договору).

Вартість оренди 1 м.кв становить 85,20 гривень на місяць в т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за місяць оренди 17.8 м.кв. площі приміщення складає 1516,56 гривень з урахуванням податку на додану вартість. Оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата (п.п. 8.1., 8.2. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторі, зазначеними у преамбулі на першій сторінці тексту договору, і діє до 31 грудня 2016 року (п. 20.1. договору).

28.04.2016 між товариством з обмеженою відповідальність Медполіфарм (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) була підписана додаткова угода №1 до договору оренди нежитлового приміщення №33/2016 від 30.12.2016, відповідно до якої сторони погодились змінити і доповнити договір №33/2016 від 30.12.2015, виклавши пункти 1.2. та 8.1. договору в наступній редакції: 1.2. В оренду пердається частина нежилого приміщення №13 площею 18,2 м.кв., що розташоване на четвертому поверсі в будівлі за адресою: Україна, АДРЕСА_1, для розміщення офісу. 8.1. Вартість оренди 1 м.кв. становить 85,20 гривень на місяць з ПДВ. Розмір орендної плати за місяць оренди 18,2 м.кв. площі приміщення складає 1550,64 гривень з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу з 01.05.2016 нежитлове приміщення №13 площею 18,2 м.кв., що розташоване на четвертому поверсі в будівлі за адресою: 03061, АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 01.05.2016.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання по орендній платі за договором виконав неналежним чином, внаслідок чого за відповідач виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі за період з травня по серпень 2016 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 9282,10 гривень, з яких: 4679,12 гривень основного боргу, 2672,46 гривень пені та 1930,52 гривень штрафу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача по орендній платі за договором за період з травня 2016 року по серпень 2016 року становить 4679,12 гривень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії, яких наявні в матеріалах справи.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4679,12 гривень є обґрунтованими.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 15.1. договору сторони домовились, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 1% від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

Крім того, за кожні 30 календарних днів існування заборгованості за договором, орендар додатково зобов'язаний буде сплачувати орендодавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день кожного 30-ти денного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і так далі). Сторони домовились, що строк нарахування вказаних штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюються та складають 3 роки.

Щодо нарахування позивачем штрафу в розмірі 1930,52 гривень за загальний період з 15.05.2016 по 15.08.2016 суд зазначає наступне.

Заборгованість орендної плати за період з 15.05.2016 по 15.08.2016: травень 2016 роу становить 27,20 гривень, червень 2016 року становить 1550,64 гривень, липень 2016 року становить 1550,64 гривень, серпень 2016 року 1550,64 гривень.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір штрафу Штраф (грн) 27,20 гривень 16.05.2016 по 15.08.2016 92 30% 8,16 гривень 1550,64 16.06.2016 по 15.05.2016 61 20% 310,13 гривень 1550,64 16.07.2016 по 15.08.2016 31 10% 155,06 гривень

За зобов'язання за серпень 2016 року штраф позивачем нараховано в розмірі 856,80 гривень на суму заборгованості 1550,64 гривень. Обов'язок з оплати сплив 16.08.2016, суд зазначає, що 14.09.2016 є 30-тим днем прострочення, однак позивачем заявлено період до 15.08.2016, таким чином суд дійшов до висновку про відмову стягнення штрафу за зобов'язання яке виникло у серпні 2016 року, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню штраф у розмірі 467,91 гривень у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати оренди нежитлового приміщення, адже лише в цій частині позов є обґрунтованим.

Щодо нарахування позивачем пені в розмірі 2672,46 гривень за загальний період з 15.05.2016 по 15.08.2016 суд зазначає наступне.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той граничний розмір, що встановлений законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція визначена п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р., згідно якої розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перерахунок пені, суд вважає підставним та таким, що підлягає задоволенню позовні вимоги:

- за травень 2016 року за період з 16.05.2016 по 15.08.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 27,20 гривень, у сумі 2,33 гривень;

- за червень 2016 року за період з 16.06.2016 по 15.08.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1550,64 гривень, у сумі 84,78 гривень;

- за липень 2016 року за період з 16.07.2016 по 15.08.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1550,64 гривень, у сумі 41,82 гривень,

а загалом 128,93 гривень.

Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2672,46 гривень підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню пеня у розмірі 128,93 гривень у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати оренди нежитлового приміщення, адже лише в цій частині позов є обґрунтованим.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 4679,12 гривень основної заборгованості, 128,93 гривень пені та 467,91 гривень штрафу.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та статті 4 Закону України Про судовий збір , сума сплаченого позивачем судового збору покладається на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08136, АДРЕСА_2, кімната 1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Медполіфарм (03061, АДРЕСА_1, код 30757174) 4679 (чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять гривень) 12 коп. основного боргу, 128 (сто двадцять вісім гривень) 93 коп. пені, 467 (чотириста шістдесят сім гривень) 91 коп. штрафу та 1600 (одну тисячу шістсот гривень) 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 14.04.2017

Суддя В.М. Антонова