Рішення

від 06.04.2017 по справі 911/288/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 911/288/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська Енерго Компанія

до Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатепловодопостачання

про стягнення 68 072,40 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №16/02-1 від 16.02.2017);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №9 від 16.01.2017).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська Енерго Компанія (далі позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатепловодопостачання (далі відповідач) про стягнення 68 072,40 грн. заборгованості, з яких: 55 768,00 грн., основного боргу, 3 401,85 грн., інфляційних втрат, 700,21 грн., 3 % річних та пені 8 202,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки виробничого обладнання № 24/05 від 24.05.2016 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2017 порушено провадження по справі №911/288/17 та призначено її до розгляду на 02.03.2017.

14.02.2017 до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов супровідний лист №64 від 13.02.2017 (вх. №3411/17) з документами для долучення до матеріалів справи.

27.02.2017 до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на відзив №16/02-5 від 16.02.2017 (вх. №4423/17).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів у відповідності до частини 3 ст. 69 ГПК України та керуючись ст. 77 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 06.04.2017.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

В судовому засіданні 06.04.2017 представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська Енерго Компанія (постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради Бородянкатепловодопостачання (покупець) було укладено договір № 24/05 про поставку виробничого обладнання, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити виробниче обладнання (далі товар) на умовах, в строки та порядку, що визначаються цим договором і чанним законодавством України. (пункт 1.1 договору)

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару, що передається постачальником за цим договором визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання покупцем товару та певних облікових документів. (пункт 2.2 договору)

Згідно п. 2.4 договору оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1. кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором у відповідності до чинного законодавства України, та сприяти іншій стороні у виконанні обов'язків.

Пунктом 4.3 договору покупець зобов'язаний:

- в установлений термін сплатити грошову суму за придбаний товар;

- в установлений термін прийняти товар у відповідності до вимог, встановлених даним договором та чинним законодавством;

- виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством;

Згідно п. 7.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, з урахуванням строків, передбачених п. 2.1.,2.2.,2.3 та 3.4.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2016 сторонами до договору № 24/05 про поставку виробничого обладнання від 24.05.2016 були складені специфікації №№ 1, 2, в яких останні погодили істотні умови договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та специфікацій позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 98 951,84 грн., що підтверджується видатковими накладними №6 від 16.06.2016 на суму 9183,84 грн., №8 від 22.06.2016 на суму 9000,00 грн., №15 від 01.07.2016 на суму 80 768,00 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

З позовної заяви випливає, що Відповідач частково виконав умови договору, перерахувавши на рахунок позивача 43 183,84 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками уповноважених представників сторін.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару станом на дату порушення провадження у справі склала 55 768,00 грн. (98 951,84 грн. (вартість поставленого товару) - 43 183,84 грн. (сплачено відповідачем)).

17.11.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно якої просив сплатити заборгованість у розмірі 162 974,81 грн. в семиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 55 768,00 грн. основного боргу, 3 401,85 грн. інфляційних втрат, 8 202,34 грн. пені та 700,21 грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 55 768,00 грн. основного боргу за поставлений згідно спірного договору товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки виробничого обладнання № 24/05 від 24.05.2016, позивачем за період з 01.08.2016 по 31.12.2016 нараховано 3 401,85 грн. інфляційних втрат, 8 202,34 грн. пені та 700,21 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України ).

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пені в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, правові підстави для стягнення нарахованої позивачем пені за період з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 8 202,34 грн. відсутні, оскільки її розмір договором або актом цивільного законодавства в спірних правовідносинах сторін не визначено, в той час як відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.08.2016 по 31.12.2016 становить 3401,85 грн. та 701,30 грн. відповідно. Відтак, вимоги про стягнення 3401,85 грн. інфляційних втрат та 700,21 грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 55 768,00 грн. основного боргу, 3 401,85 грн. інфляційних втрат, 700,21 грн. 3 % річних є обґрунтованими, відповідають наявним матеріалам справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню повністю. В частині стягнення пені у розмірі 8 202,34 грн суд відмовляє.

Відповідачем 14.02.2017 через канцелярію суду було подано супровідний лист № 64 від 13.02.2017, яким було долучено документи у справу та відзив на позовну заяву № 62 від 13.02.2017 у якому відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимогах позивача з огляду на те, що акт звірки взаєморозрахунків та видаткові накладні були підписані директором Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатепловодопостачання ОСОБА_3, який був звільнений з посади, а отже у останнього були відсутні повноваження на здійснення таких дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість зазначених відповідачем обставин, оскільки видаткові накладні №№ 6, 15, 8 були підписані 16.06.2016, 22.06.2016 та 01.07.2016. Щодо зауважень відповідача до акту взаєморозрахунків, то останній був підписаний сторонами 08.08.2016.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що директор Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатепловодопостачання ОСОБА_3 був звільнений, як зазначив сам відповідач, 19.08.2016, тобто директором були підписані спірні первинні документи до звільнення, що свідчить про необґрунтованість зазначених відповідачем заперечень.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем були підписані та погоджені спірні видаткові накладні, а відтак доводи стосовно завищеної ринкової ціни на товари є недоцільними, з огляду на наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Таким чином, на підставі вищезазначених обставин справи, доводів сторін, положень актів законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач був вільним при обранні контрагента та погодженні умов договору, а відтак у нього немає жодних підстав для невиконання свого зобов'язання перед позивачем.

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі - 4000,00 грн., суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Як убачається з матеріалів справи, як доказ здійснення витрат на послуги адвоката у справі у розмірі 4000,00 грн., позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про фактично надану правову допомогу та оплату позивачем послуг на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача 4 000 грн в якості витрат на правову допомогу.

Оскільки позов задоволено частково, понесені у справі господарські витрати стосовно вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатепловодопостачання (07801, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Бородянка, ВУЛИЦЯ ВОКЗАЛЬНА, будинок 1 А; ідентифікаційний код 33710516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська Енерго Компанія (01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, буд. 2, БЦ Парус ; ідентифікаційний код 37403140) 55 768 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень) 00 коп. боргу за поставлений товар, 3 401 (три тисячі чотириста одна гривня) 85 коп. інфляційних втрат, 700 (сімсот гривень) 21 коп. 3 % річних та 1407 (одну тисячу чотириста сім гривень) 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 14.04.2017

Суддя В.М. Антонова