Рішення

від 10.04.2017 по справі 918/172/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа № 918/172/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД"

до Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД"

про стягнення заборгованості в сумі 379 267 грн. 49 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.12.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_2, ордер серії РН-237 № 124 від 06.04.2017р..

У судовому засіданні 10 квітня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" про стягнення заборгованості в сумі 379 267 грн. 49 коп., з яких 346 776 грн. 41 коп. інфляційні втрати та 32 491 грн. 08 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 10 березня 2017 року позовну заяву № 07-03 від 07 березня 2017 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/172/17, розгляд якої призначено на 27 березня 2017 року.

20 березня 2017 року від позивача на адресу суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою суду від 27 березня 2017 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2017 року.

07 квітня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів по видатковим накладним в період із 17 липня 2013 року по 11 січня 2014 року в зв'язку з закінчення перебігу строку позовної давності. Вказує, що позовні вимоги ґрунтуються на видаткових накладних за період з 16 липня 2013 року по 26 квітня 2014 року, а із вказаним позовом позивач звернувся до суду 09 березня 2017 року, відтак, із врахуванням загального терміну позовної давності у три роки, заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за видатковими накладними в період з 17 липня 2013 року по 11 січня 2014 року перебувають за межами строку позовної давності, тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають. Зазначає, що рішенням господарського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року у справі №918/83/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" до Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" про стягнення грошових коштів в сумі 338 778 грн. 12 коп. встановлено переривання строку позовної давності по видатковій накладній №7803 від 16.07.2013р., по якій залишок боргу, що підлягав стягненню становить 2 282 грн. 00 коп. Також, даним рішенням було стягнуто з Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" заборгованість по видатковим накладним за період із 04.04.2014 року по 26.04.2014 року на суму 49 797 грн. 00 коп., всього стягнуто з Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" 52 079 грн. 00 коп. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв'язку із закінченням строків позовної давності.

10 квітня 2017 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10 квітня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні 10 квітня 2017 представники відповідача підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.03.2017р. у справі №918/83/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" до Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" про стягнення грошових коштів в сумі 338 778 грн. 12 коп. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" 52 079 грн. 00 коп. основного боргу та 780 грн. 95 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 286 699 грн. 12 коп. відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що 23.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" (постачальник, правонаступником якого згідно з п.1.1. Статуту є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД") та Приватним підприємством "АВ-ТРЕЙД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №043/2011 (договір), предметом якого є поставка продукції виробництва позивача - пиво пляшкове, пиво ємкісне, вода.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити продукцію, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.

Загальна сума договору при розрахунках між сторонами визначається сумою всіх накладних на поставлену продукцію (п. 3.1. договору).

У п. 4.8. договору сторони погодили, що перехід права власності та ризиків на продукцію відбувається в момент передачі її (продукції) покупцеві з моменту підписання сторонами видаткової накладної (товарно-транспортної накладної), що засвідчує факт отримання продукції покупцем.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору відпуск пива проводиться при умові 100% передоплати або оплати по факту отримання продукції на складі продавця. Розрахунки за тару ведуться шляхом взаємозаліку.

За п.п. 4.6., 4.4. договору продукція відпускається при наявності зворотної тари на момент її одержання. У разі згоди постачальника продукція покупцеві може відпускатися без попереднього повернення тари. У разі неповернення покупцем тари зворотної тари протягом 60 календарних днів з моменту отримання, на вказану тару нараховується ПДВ і виписується рахунок, який є для покупця обов'язковим для оплати протягом 10 календарних днів. Після сплати рахунку вказаний товар переходить у власність покупця.

Судом у справі №918/83/17 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" на виконання умов договору поставлено Приватному підприємству "АВ-ТРЕЙД" товар на загальну суму 1 669 202 грн. 98 коп. Приватним підприємством "АВ-ТРЕЙД" протягом строку дії договору повернуто продукції на загальну суму 32 967 грн. 06 коп., таким чином вартість поставленого товару з врахуванням коригування вартості повернутого товару становить 1 636 235 грн. 92 коп. (1 669 202,98 грн. - 32 967,06 грн.). Станом на дату подачі позову відповідачем оплачено вартість продукції на загальну суму 1 297 457 грн. 80 коп., таким чином заборгованість становить 338 778 грн. 12 коп. (1 636 235,92 грн. - 1 297 457,80 грн.).

У той же час відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення грошових коштів за видатковими накладними в період із 16.07.2013 року по 11.01.2014 року.

Судом у справі №918/83/17 також встановлено, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом 31.01.2017 року, що стверджується відміткою підприємства зв'язку на конверті. Отже, кінцевий перебіг позовної давності за видатковими накладними з 16.07.2013 року по 11.01.2014 року на загальну суму 288 981 грн. 12 коп. сплив 12.01.2017 року.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 30.10.2014 року по 29.05.2014 року (який має значення для вирішення питання про переривання перебігу позовної давності) проводилася оплата заборгованості, призначення платежу - згідно з видатковою накладною. З наданих позивачем видаткових накладених судом встановлено, що лише одна з них частково оплачена (№ 7803 від 16.07.2013 року на загальну суму 5 040 грн. 00 коп., залишок боргу - 2 282 грн. 00 коп.), а відтак всі оплати зараховувалися в оплату боргу за видатковими накладними, які не є предметом вказаного спору, оскільки оплачені у повному обсязі. Враховуючи, що остання проплата зі сторони відповідача мала місце 29.05.2014 року на суму 4 000 грн. 00 коп., з якої частково погашено заборгованість в розмірі 2 758 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 7803 від 16.07.2013 року, а інших доказів визнання боржником свого боргу в заявленому розмірі сторонами суду не надано, отже переривання перебігу позовної давності має місце лише в цій частині.

Щодо видаткових накладних № 2995 від 04.04.2014 року на суму 6 871 грн. 20 коп.; № 2996 від 04.04.2014 року на суму 2 025 грн. 00 коп.; №3010 від 04.04.2014 року на суму 1 980 грн. 00 коп.; № 3050 від 05.04.2014 року на суму 2 850 грн. 00 коп.; № 3232 від 10.04.2014 року на суму 6 868 грн. 80 коп.; № 3233 від 10.04.2014 року на суму 7 866 грн. 00 коп.; № 3856 від 26.04.2014 року на суму 21 336 грн. 00 коп., а всього - 49 797 грн. 00 коп., то вимоги за ними заявлені в межах позовної давності, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума в розмірі 52 079 грн. 00 коп. (49 797,00 грн. + 2 282,00 грн.).

Вказане рішення суду від 23.03.2017р. у справі № 918/83/17 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 07.04.2017р..

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначалось вище відповідач подав заяву, в якій просить суд застосувати позовну давність до спірних вимог про стягнення грошових коштів по видатковим накладним в період із 17 липня 2013 року по 11 січня 2014 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішення, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2016 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів").

У відповідності до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Положеннями п. 5.3 постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2016 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" зазначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань, згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.03.2017р. у справі №918/83/17 встановлено, що кінцевий перебіг позовної давності за видатковими накладними з 16.07.2013 року по 11.01.2014 року сплив 12.01.2017 року. Вказаним рішенням в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 288 981 грн. 12 коп. було відмовлено в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Отже, зі спливом позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості в сумі 288 981 грн. 12 коп. за видатковими накладними з 16.07.2013 року по 11.01.2014 року, в даному випадку спливла також позовна давність до вимог про стягнення цього боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 297 278 грн. 38 коп. та 28 006 грн. 37 коп. 3% річних, що є підставою для відмови у позові в цій частині згідно зі ст.ст. 266 ЦК України.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, виходячи із суми заборгованості встановленої рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/83/17 в розмірі 52 079 грн. 00 коп. за видатковими накладними № 2995 від 04.04.2014 року, № 2996 від 04.04.2014 року, №3010 від 04.04.2014 року, № 3050 від 05.04.2014 року, № 3232 від 10.04.2014 року, № 3233 від 10.04.2014 року, № 3856 від 26.04.2014 року та за видатковою накладною № 7803 від 16.07.2013 року, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 49 498 грн. 03 коп., розмір 3% річних становить 4 484 грн. 71 коп..

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" до Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" про стягнення заборгованості в сумі 379 267 грн. 49 коп., з яких 346 776 грн. 41 коп. інфляційні втрати та 32 491 грн. 08 коп. 3% річних, підлягають задоволенню в частині стягнення, а саме: 49 498 грн. 03 коп. - інфляційних втрат, 4 484 грн. 71 коп. - 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення 297 278 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 28 006 грн. 37 коп. 3% річних. - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 809 грн. 37 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АВ-ТРЕЙД" (33028, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36746200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень ЛТД" (33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Коперника, 9, код ЄДРПОУ 05513951) 49 498 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 4 484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 71 коп. 3% річних та 809 (вісімсот дев'ять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

У решті позовних вимог в частині стягнення 297 278 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 28 006 грн. 37 коп. 3% річних - відмовити.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Коперника. 9);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, АДРЕСА_2).