Рішення

від 11.04.2017 по справі 902/190/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2017 р. Справа № 902/190/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Вінницької обласної станції юних натуралістів

(вул. Данила Галицького, 2, м. Вінниця, 21016)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 8978,15 грн.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.,

представників сторін:

позивача Юрченко О.А. за довіреністю від 25.01.2017р.;

відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Вінницька обласна станція юних натуралістів звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8 978,15грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області від 01.11.2013 року в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 21.02.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/190/17, призначено до розгляду на 16.03.2017р. та зобов'язано сторін надати суду докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 16.03.2017 року розгляд справи відкладено на 11.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

На визначену судом дату з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, ухвала суду повернута до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: за закінченням терміну зберігання .

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставни, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представник відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 листопада 2013 року між Вінницькою обласною станцією юних натуралістів (позивач, за договором Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Орендар) укладено типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області (надалі Договір)

Згідно п.1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оперативну оренду) майно (надалі об'єкт оренди) гаражне приміщення № 2, будівлі Д загальною площею 41,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3, згідно з викопіювання з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1), для використання його з цілю здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Об'єкт оренди є спільною власність територіальних громад області і знаходиться на балансі Вінницької обласної станції юних натуралістів (п. 1.4. Договору)

Вступ Орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного об'єкта, який складається протягом десяти днів з моменту підписання сторонами цього Договору. (п. 2.1. Договору)

За користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням 16 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 15 вересня 2000 року № 241, зі змінами та доповненнями, або за результатами конкурсу на право оренди і становить без ПДВ за перший місяць оренди 815,61 грн. (п. 3.1. Договору)

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п. 3.2. Договору)

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п. 3.3. Договору)

Визначена орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю у повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. (п. 3.6. Договору)

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. (п. 3.7. Договору)

Орендодавець до 25 числа кожного місяця підготовлює рахунки по орендній платі, а Орендар зобов'язаний протягом двох робочих днів отримати зазначені рахунки, розписавшись про їх отримання в відомості на отримання рахунків. (п. 3.8. Договору)

Орендар має право протягом трьох днів з моменту отримання рахунку, в разі непогодження з сумою, виставленою в рахунку, надати Орендодавцю свої обґрунтовані письмові заперечення. Орендодавець розглядає заперечення Орендаря протягом трьох робочих днів та в разі погодження змінює суму, виставлену в рахунку. (п. 3.9. Договору)

В разі, якщо Орендар в термін, передбачений п. 3.8. Договору, не з'явився для отримання рахунку або своєчасно не надав свої письмові заперечення щодо загальної суми виставленої в рахунку - загальна сума виставлена в рахунку до сплати є безспірною між сторонами за Договором. (п. 3.10. Договору)

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.11.2013р. по 01.10.2016р. включно. Договір може бути продовжений в порядку визначеному Органом управління майном. (п.п. 10.1., 10.5. Договору)

За актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.11.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв гаражне приміщення № 2 в будівлі під літерою Д загальною площею 41,3 кв.м.

15.01.2016 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору якою внесли зміни до Договору та призупинили дію п. 3.2. Договору на 2016 рік.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в період з квітня 2016 року по вересень 2016 року виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату: № 10 від 13.04.2016р. на суму 1459,57 грн., № 13 від 16.05.2016р. на суму 1459,57 грн., № 16 від 16.06.2016р. на суму 1459,57 грн., № 20 від 11.07.2016р. на суму 1459,57 грн., № 24 від 11.08.2016р. на суму 1459,57 грн., № 27 від 12.09.2016р. на суму 1459,57 грн., що загалом становить 8 757,42 грн.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті орендних платежів відповідачем виконувались з порушенням строків, визначених Договором, та не в повному обсязі. Так, останнім, в рахунок сплати орендних платежів, 10.05.2016р. перераховано на рахунок позивача 1 000,00 грн.

За таких обставин, станом на день прийняття рішення в даній справі, заборгованість відповідача за Договором становить 7 757,42 грн.

Враховуючи викладене, суд зважає на наступне.

Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області від 01.11.2013 року є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України .

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не зазначено Договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача за Договором в розмірі 7 757,42 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення боргу є обґрунтованою, законною, підтвердженою матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 729,55 грн. пені за період з 01.04.2016р. по 30.09.2016р., 116,00 грн. три відсотки різних за період з 01.04.2016р. по 30.09.2016р. та 375,18 грн. втрат від інфляції за період квітень-вересень 2016 року.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Дослідивши розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені судом виявлено помилку, яка полягає в наступному. Так, за зобов'язанням за квітень 2016 року початком прострочення платежу визначено 01.04.2016р., тоді як Договором передбачено сплату орендних платежів не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Відтак порушення зобов'язання за квітень 2016 року моє місце з 11.05.2016 року. Вказані порушення допущені позивачем по всіх місяцях оренди.

Перерахувавши розмір трьох відсотків річних, за визначений в розрахунку період, судом отримано 37,09 грн., при розрахунку втрат від інфляції - 91,72 грн., при розрахунку пені - 391,56 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 78,91 грн. - 3% річних, 337,99 грн. - пені та 283,46 грн. - втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати орендної плати за Договором в повному обсязі не подав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21030, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вінницької обласної станції юних натуралістів (вул. Данила Галицького, буд. 2, м. Вінниця, 21016, код ЄДРПОУ 20109791) 7 757 (сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 42 коп. - боргу; 391 (триста дев'яносто одну) грн. 56 коп. - пені; 91 (дев'яносто одну) грн. 72 коп. - інфляційних втрат; 37 (тридцять сім) грн. 09 коп. - 3% річних та 1 475 (одну тисячу сімдесят п'ять) грн. 19 коп. - витрат зі сплати судового збору .

3. В позові в частині стягнення 78,91 грн. - 3% річних, 337,99 грн. - пені та 283,46 грн. - втрат від інфляції відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 квітня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)