Рішення

від 13.04.2017 по справі 904/1331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.2017 Справа № 904/1331/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл", м. Дніпро

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово", с. Водяне, Софіївський район, Дніпропетровська область

про стягнення 11 543,64 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 01/23 від 23.01.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово" (далі - відповідач) про стягнення 11 543,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 13ПР/47 від 12.11.2013, в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 23.03.2017.

22.03.2017 до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5 737,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 відкладено розгляд справи на 13.04.2017.

06.04.2017 до суду від позивача надійшли:

- заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5 737,90 грн. До заяви додано належні докази направлення копії заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача;

- докази направлення на адресу відповідача повідомлення про день, час та місце розгляду справи.

13.04.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.64).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про заміну позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

У судовому засіданні 13.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл" (далі - Позивач, Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гончарово" (далі - Відповідача, Покупець) укладено договір поставки №13ПР/47 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості, одиницях виміру, за ціною в погоджених сторонами рахунках-фактурах, накладних.

За умовами п. 2.4 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на наступних умовах: відстрочка платежу - 20 (двадцять) банківських днів від дати поставки.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору датою поставки за цим договором вважається дата переходу права власності. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту його передачі з товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі. Передача товару оформляється шляхом відмітки про його отримання на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 6.3 Договору у разі порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачені п. 2.5 даного договору Покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 10% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від Покупця Постачальник спочатку зараховує нараховану суму пені і річних.

Термін дії договору до 31 грудня 2014 року, а відносно розрахунків і відповідальності сторін - до повного розрахунку між сторонами. Якщо жодні із сторін не заявить про зміну терміну або умов договору за місяць до закінчення даного договору, то договір вважається автоматичного пролонгованим на наступний календарний рік (п. 9.3 Договору).

07.07.2015, на виконання умов вищезазначеного Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 5 805,74 грн., що підтверджує:

- видаткова накладна № РН-0000437 від 07.07.2015 на суму 5 805,74 грн., рахунок-фактура № ПР-0000536 від 07.07.2015 на суму 5 805,74 грн. та податкова накладна № 11 від 07.07.2015.

Відповідач за поставлений товар з Позивачем не розрахувався, внаслідок чого станом на 01.02.2017 у Відповідача виникла прострочена заборгованість перед Позивачем у розмірі 5805,74 грн.

За неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 6.3 Договору, на суму заборгованості 5805,74 грн., була нарахована пеня у розмірі 3 890,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 979,42грн., 10% річних у розмірі 868,48 грн.

Крім того, 04.03.2016 Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 2442,00 грн., що підтверджує:

- видаткова накладна № РН-0000049 від 04.03.2016 на суму 2 442,00 грн., рахунок-фактура № ПР-0000057 від 04.03.2016 на суму 2 442,00 грн.

Відповідач 07.03.2017 здійснив оплату на суму 8 247,73 грн., що підтверджує платіжне доручення № 74721.

Як вказує Позивач, Відповідачем було сплачено рахунки № ПР-0000536 від 07.07.2015 на суму 5 805,74 грн. і № ПР-0000057 від 04.03.2016 на суму 2 442,00 грн., попри те, що зазначено в призначені платежу лише рахунок № ПР-0000057 від 04.03.2016.

Враховуючи умови п. 6.3. та п. 6.4. Договору, Позивачем було направлено отримані від Відповідача кошти: 2 442,00 грн. - на оплату основного боргу, 5 805,74 грн. - на оплату пені, річних і частини основної суми з урахування індексації. Таким чином, непогашеною залишилась частина основного боргу за накладною № РН-0000437 від 07.07.2015 на суму 5737,90 грн.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 5737,90 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, заперечень на позовну заяву не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, обставини справи та умови Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що:

- Як свідчать матеріали справи, Відповідач з часу отримання товару не скористався правом відмовитися від товару та не надав суду доказів відмови та повернення Позивачеві поставленого товару.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки останній здійснив часткову оплату за отриманий товар.

- Позивач має право, відповідно до п. 6.3. Договору, під час надходження грошових коштів від Відповідача спочатку зарахувати суму пені і річних, а потім суму боргу.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово" (53130, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Водяне, вулиця Гончарова, буд. 42, код ЄДРПОУ 30852094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ОЙЛ" (49000, Дніпропетровська область, Чечеловський район, м.Дніпро, вулиця Орловська, буд. 21, код ЄДРПОУ 37806814) заборгованість за договором поставки № 13ПР/47 від 12.11.2013 у розмірі 5 737,90 грн. (п'ять тисяч сімсот тридцять сім грн. 90 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.04.2017

Суддя ОСОБА_2