Рішення

від 13.04.2017 по справі 905/419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.2017р. Справа №905/419/17

за позовом: Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії , м.Харків, код ЄДРПОУ 00209740

до відповідача: Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191678 в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Волноваха, код ЄДРПОУ 35580838

про стягнення 732986,93 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - нач. юр. від.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державна установа Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії , м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Волноваха про стягнення на користь Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії в особі філії Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії Хіміко-металургійний завод 732986,93 грн, з яких заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн, заборгованість за відшкодування витрат на обслуговування електромережі в сумі 337732,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №2-07/16 від 15.07.2016р. про відшкодування вартості спожитої електроенергії та експлуатаційних витрат електромережі в частині проведення своєчасної оплати електроенергії та витрат на обслуговування електромережі.

Відповідач у відзиві №03/455 від 28.03.2017р. позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості спожитої електричної енергії в розмірі 395254,87 грн визнав. Водночас, в частині позовних вимог про стягнення витрат на обслуговування електромережі в сумі 337732,06 грн заперечив, оскільки порядок використання технологічних мереж основного споживача для передання електричної енергії від енергопостачальної організації субспоживачам регулюється п.п.6.29-6.32 Правил користування електричною енергією та зазначається у договорі про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2016р. між Філією Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії (основний споживач) та Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу (субспоживач) було підписано договір №2-07/16 про відшкодування вартості спожитої електроенергії та експлуатаційних витрат електромережі.

За приписами п.1.1 укладеного сторонами правочину у зв'язку з приєднанням електроустановок водопровідно-каналізаційного господарства субспоживача, яке знаходиться на його балансі за адресою: смт Донське Волноваського району Донецької області до технологічних електричних мереж основного споживача, основний споживач зобов'язується здійснити передачу субспоживачу електроенергії, через місця приєднання електричної мережі ВКГ до мережі основного споживача, що існувала станом на 21.06.2016р. під час передачі ВКГ від ПрАТ ММК ім.Ілліча до субспоживача, для роботи електроустановок водопровідно-каналізаційного господарства субспоживача, а субспоживач зобов'язується відшкодувати основному споживачу витрати електричної енергії, що споживається електроустановками субспоживача та експлуатаційні витрати на передачу електроенергії для забезпечення потреб електроустановок субспоживача, на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п.п.9.1, 9.3 договору №2-07/16 від 15.07.2016р. субспоживач, після укладання договору постачання електричної енергії від ТОВ ДТЕК Високовольтні мережі повідомляє основного споживача про укладання такого договору та надсилає у строк до трьох робочих днів з дати, що вважається датою укладання договору постачання, свого представника для складання акту остаточного визначення обсягів електричної енергії, що підлягає відшкодуванню, згідно відомостей якого має бути здійснено остаточне відшкодування вартості спожитої електричної енергії. Даний договір вступає в силу після його підписання сторонами, охоплює період з 21.06.2016р. до настання події відповідно п.9.1, або до припинення дії договору управління майном, відповідно до якого КП Компанія Вода Донбасу отримувало в управління об'єкти водопостачання смт Донське Волноваського району Донецької області.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За змістом п.п.3.2, 3.4 договору №2-07/16 від 15.07.2016р. основний споживач зобов'язаний передавати субспоживачу електроенергію належної якості для забезпечення потреб електроустановок ВКГ при наявності приладу обліку та фіксації спожитої електроенергії через складання актів визначення обсягів спожитої електричної енергії; приймати від субспоживача відшкодування витрат за спожиту електричну енергію електроустановками ВКГ та експлуатаційних витрат за користування електромережею основного споживача у залежності від кількості спожитої користувачем електроенергії на розрахунковий рахунок основного споживача.

Відповідно до п.5.1 вказаного договору основний споживач та субспоживач для розрахунку обсягів електричної енергії використовують початкове значення технічних засобів обліку електричної енергії, що встановлені між промисловим майданчиком філії ДУ НІОХІМ ХМЗ та ВКГ станом на 21.06.2016р., що зафіксовані в акті від 21.06.2016р. (додаток №5).

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №2-07/16 від 15.07.2016р. представниками позивача та відповідача були погоджені та підписані акти про витрати електроенергії по приєднанню водопровідно-каналізаційного господарства Волноваського ПУВКХ смт Донське, а саме:

- б/н від 01.07.2016р. за період з 21.06.2016р. по 01.07.2016р., загальна кількість спожитої електричної енергії склала 18505 кВт/год;

- б/н від 01.08.2016р. за період з 01.07.2016р. по 01.08.2016р., загальна кількість спожитої електроенергії склала 60092 кВт/год;

- б/н від 01.09.2016р. за період з 01.08.2016р. по 01.09.2016р., загальна кількість спожитої електроенергії склала 60313 кВт/год;

- б/н від 30.09.2016р. за період з 31.08.2016р. по 30.09.2016р., загальна кількість спожитої електроенергії склала 60224 кВт/год;

- б/н від 31.10.2016р. за період з 30.09.2016р. по 31.10.2016р., загальна кількість спожитої електроенергії склала 84104 кВт/год;

- б/н від 30.11.2016р. за період з 31.10.2016р. по 30.11.2016р., загальна кількість спожитої електроенергії склала 63095 кВт/год;

- б/н від 31.12.2016р. за період з 30.11.2016р. по 31.12.2016р., загальна кількість спожитої електроенергії склала 63550 кВт/год.

На підставі вказаних показників витрат електричної енергії, Державною установою Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії було складено кошториси витрат на послуги по транспортуванню та поданню електричної енергії, а саме:

- за червень 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 20029,97 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 24182,33 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,3086 грн/кВтгод);

- за липень 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 69767,39 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 86382,25 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,4375 грн/кВтгод);

- за серпень 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 60383,94 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 86332,03 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,4314 грн/кВтгод);

- за вересень 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 51134,93 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 86204,63 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,4314 грн/кВтгод);

- за жовтень 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 24286,59 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 132278,77 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,5728 грн/кВтгод);

- за листопад 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 21275,63 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 99235,82 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,5728 грн/кВтгод);

- за грудень 2016 року: експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі (цехові витрати) - 34564,92 грн без ПДВ, вартість електричної енергії (промислове споживання) - 99951,44 грн без ПДВ (тариф на електричну енергію (промислове споживання) - 1,5728 грн/кВтгод).

За змістом позовної заяви, разом з ПДВ витрати відповідача на спожиту електричну енергію за період з червня 2016 року по грудень 2016 року склали 737480,72 грн з ПДВ, експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі - 337732,06 грн з ПДВ.

Обсяги та вартість виконаних робіт (наданих послуг) по відшкодуванню витрат за спожиту електричну енергію сторони також узгодили з підписанням наступних актів прийому-передачі:

- акт №7/2 від 31.07.2016р. на суму 132677,50 грн з ПДВ,

- акт №16/1 від 31.08.2016р. на суму 103598,43 грн з ПДВ,

- акт №20/1 від 30.09.2016р. на суму 103445,56 грн з ПДВ,

- акт №30/1 від 31.10.2016р. на суму 158734,52 грн з ПДВ,

- акт №39/1 від 30.11.2016р. на суму 119082,98 грн з ПДВ,

- акт №42/1 від 30.12.2016р. на суму 119941,73 грн з ПДВ.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті витрат за фактично спожиту електроенергію та експлуатаційних витрат на обслуговування електромережі у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Державною установою Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії заявлено вимоги про стягнення боргу за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн, боргу за відшкодування витрат на обслуговування електромережі в сумі 337732,06 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.п.4.1.3, 4.2.4 договору №2-07/16 від 15.07.2016р. субспоживач зобов'язаний щомісяця до 1 числа місяця, що іде за оплачуваним, отримувати рахунки на відшкодування спожитої електроенергії та експлуатаційних витрат електромережі; відшкодовувати шляхом оплати до 5 числа, місяця, що іде за оплачувальним, на розрахунковий рахунок основного споживача витрати за фактично спожиту кількість електроенергії та експлуатаційні витрати на обслуговування електромережі.

Згідно із п.п.5.4-5.5 укладеного сторонами правочину оплата відбувається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, за виключних обставин не довше ніж 35 календарних днів від спливу звітного місяця. Нарахування відшкодування субспоживачем спожитої електроенергії відбувається у відповідності до діючих на момент оплати тарифів, встановлених діючим законодавством та інші витрати передбачені даним договором.

Як свідчать матеріали справи, рахунки на оплату №СФ-0000023 від 31.07.2016р., №СФ-0000049 від 31.08.2016р., №СФ-0000067 від 30.09.2016р., №СФ-0000087 від 31.10.2016р., №СФ-0000105 від 30.11.2016р., №СФ-0000132 від 30.12.2016р. щодо відшкодування витрат за спожиту електроенергію в загальному розмірі 737480,72 грн з ПДВ та експлуатаційних витрат на обслуговування електромережі в сумі 337732,06 грн були отримані Волноваським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу .

Відтак, з урахуванням змісту п.5.4 договору №2-07/16 від 15.07.2016р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати заявлених до стягнення сум настав.

Як встановлено, сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі, в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором №2-07/16 від 15.07.2016р. на підставі наступних актів:

- б/н від 09.12.2016р. на суму 162863,26 грн, в тому числі за актами №7/2 від 31.07.2016р. на суму 132677,50 грн, №16/1 від 31.08.2016р. на суму 30185,76 грн,

- б/н від 31.01.2017р. на суму 179362,59 грн, в тому числі за актами №16/1 від 31.08.2016р. на суму 73412,67 грн, №20/1 від 30.09.2016р. на суму 103445,56 грн, №30/1 від 31.10.2016р. на суму 2504,36 грн.

Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні за змістом приписи містить ст.601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань. За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

З огляду на вищенаведене, за відсутності підстав вважати наведені вище акти такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також враховуючи їх визнання безпосередньо позивачем, суд приймає вказані акти б/н від 09.12.2016р., б/н від 31.01.2017р. заліку зустрічних однорідних вимог як доказ часткового погашення грошового зобов'язання субспоживача перед основним споживачем з оплати електричної енергії за договором №2-07/16 від 15.07.2016р. на загальну суму 342225,85 грн.

Відтак, неоплаченою відповідачем залишилась електрична енергія на суму 395254,87 грн.

Ухвалами господарського суду від 23.02.2017р., 21.03.2017р., 06.04.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у вказаній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн не спростував.

Разом з цим, як вказувалося вище, відповідач у відзиві №03/455 від 28.03.2017р. позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн визнав.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з частковим визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Одночасно, у відзиві №03/455 від 28.03.2017р. відповідач посилався на те, що заявлена до стягнення сума витрат на обслуговування електромережі в розмірі 337732,06 грн є необґрунтованою, оскільки порядок використання технологічних мереж основного споживача для передання електричної енергії від енергопостачальної організації субспоживачам регулюється п.п.6.29-6.32 Правил користування електричною енергією та зазначається у договорі про спільне використання технологічних електричних мереж.

Вказані твердження відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне:

За змістом п.1.1 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, останні регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Відповідно до п.1.2 зазначених Правил електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території; споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Згідно з п.1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Умовами договору №2-07/16 від 15.07.2016р. встановлено порядок відшкодування експлуатаційних витрат електромережі Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії у зв'язку зі споживанням електричної енергії обладнанням водопровідно-каналізаційного господарства Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу .

Тобто, за вказаним правочином позивач не є виробником або постачальником електричної енергії, оскільки не здійснює підприємницьку діяльність з постачання або передачі електроенергії на підставі відповідної ліцензії.

За змістом п.п.6.29, 6.30 Правил користування електричною енергією електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008р. за №732/15423. Відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.

29.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Високовольтні мережі (постачальник) та Державною установою Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії (споживач) було укладено договір №20051000 про постачання електричної енергії, за змістом розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 80 МВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додаток №15 до договору №20051000 від 29.04.2016р. містить відомості про відпуск електроенергії субспоживачам, а саме Приватному акціонерному товариству Київстар , Приватному акціонерному товариству МТС Україна .

Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період Волноваське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу перебувало у договірних відносин з електропостачальною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Високовольтні мережі . В той же час, у додатку №15 до договору №20051000 від 29.04.2016р. відомості про відпуск електричної енергії відповідачу як субспоживачу за вказаним правочином постачання електроенергії не значиться.

Разом з цим, укладений позивачем та відповідачем договір не є по своїй суті похідним від договору про постачання електричної енергії, яким врегульовано правовідносини Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії та Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Високовольтні мережі .

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Більш того, сторони в цивільно-правовому договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства лише якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або з суті відносин між сторонами (п.3 ч.1 ст.3, ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України).

Закріпивши принцип свободи договору, законодавець, разом з тим, визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст.627 Цивільного кодексу України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Зазначені положення повністю узгоджуються з нормами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто, погоджений сторонами у договорі №2-07/16 від 15.07.2016р. відповідний порядок відшкодування експлуатаційних витрат на обслуговування електромережі в повному обсязі відповідає принципу свободи договору, що наведений у ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, внаслідок чого прийнятий судом до уваги при прийняті цього рішення.

Разом з цим, судом враховано, що відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано правильності здійсненого позивачем розрахунку витрат на обслуговування електромережі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №2-07/16 від 15.07.2016р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на користь позивача боргу з відшкодування витрат на обслуговування електромережі в розмірі 337732,06 грн також підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 10994,80 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії , м.Харків до Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Волноваха про стягнення на користь Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії в особі філії Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії Хіміко-металургійний завод 732986,93 грн, з яких заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн, заборгованість за відшкодування витрат на обслуговування електромережі в сумі 337732,06 грн, задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лібкнехта, буд.177А, код ЄДРПОУ 00191678) в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу (85700, Донецька область, Волноваський район, м.Волноваха, вул.1 Травня, буд.97, код ЄДРПОУ 35580838) на користь Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії (61002, м.Харків, вул.Мироносицька, буд.25, код ЄДРПОУ 00209740) в особі філії Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії Хіміко-металургійний завод (85772, Донецька обл., Волноваський район, смт Донське, код ЄДРПОУ 40434734) заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 395254,87 грн, заборгованість за відшкодування витрат на обслуговування електромережі в сумі 337732,06 грн, а також судовий збір у розмірі 10994,80 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.04.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця