Рішення

від 12.04.2017 по справі 910/3838/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017Справа №910/3838/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Парк Лейн" Миколаївський парк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРКОН" простягнення заборгованості 15 000, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Кучерин Б.В. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Парк Лейн" Миколаївський парк" (надалі - Позивач, ТОВ "Агентство нерухомості "Парк Лейн" Миколаївський парк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРКОН" (надалі - Відповідач, ТОВ "ЛАРКОН") про стягнення 15 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання консультаційних послуг, зокрема, у визначений відповідним договором строк не здійснив в повному обсязі оплату вартості наданих йому позивачем, як виконавцем, послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.04.2017 року.

Під час судового засідання 12.04.2017 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду у даній справі від 13.03.2017 надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2017 між ТОВ "Агентство нерухомості "Парк Лейн" Миколаївський парк" (далі - виконавець) та ТОВ "ЛАРКОН" (далі - замовник) було укладено договір про надання консультаційних послуг № 1801 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язуються за завданням замовника надати консультаційні послуги, які відносяться до ринку нерухомості в м. Києві, а замовник зобов'язується прийняти та оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідно і на основі інформації, що міститься у власній базі даних, виконавець надає замовнику наступну інформацію:

- про об'єкти нерухомого майна, що пропонуються в оренду в м. Києві;

- про середньоринкові ціни на об'єкти нерухомого майна, що пропонуються в оренду в м Києві, в залежності від їх місцезнаходження та якісних характеристик;

- про динаміку зміни цін на ринку нерухомого майна в м. Києві за період з 01.01.2017 року по 18.01.2017 року.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином на загальну суму 15 000, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2017 року.

В той же час, замовник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, розрахунки за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 000, 00 грн. відповідно до договору. Отже, замовником порушено права позивача та умови Договору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість послуг виконавця 15 000, 00 грн., без ПДВ, та має бути сплачена не пізніше 20.01.2017 року.

Згідно з п 7.5. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги, а відповідачем, в свою чергу, прийняті вказані послуги, що підтверджується актом приймання передачі наданих послуг від 18.01.2017 року на суму 15 000, 00 грн. Зазначений акт належним чином оформлений та підписаний уповноваженими представниками сторін, копія акту наявна в матеріалах справи.

Отже, як встановлено судом, відповідач не оплатив надані позивачем послуги за договором, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позовної заяви до суду складала 15 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за договором про надання консультаційних послуг № 1801 від 18.01.2017 року щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вищевказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 15 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Парк Лейн" Миколаївський парк" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРКОН" (01010, місто Київ, вулиця Аніщенка, будинок 3-А, офіс 202/5, ідентифікаційний код 40400218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Парк Лейн" Миколаївський парк" (01004, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 17, літера А, ідентифікаційний код 38039483) 15 000 (п'ятнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко