Рішення

від 13.04.2017 по справі 910/3271/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017Справа №910/3271/17

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс

про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів, неустойки та пені у розмірі 38 184,30 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Єзута К.С. (дов. №056/24-но від 10.01.17);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

28.02.2017 Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів, неустойки та пені у розмірі 38 603,45 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору оренди житлового приміщення №4097 від 01.03.2006 у визначений строк не сплатив орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2017 порушено провадження у справі №910/3271/17, розгляд справи призначено на 21.03.2017.

20.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 12 728,10 грн., неустойку за неповернення орендованого майна у розмірі 25 456,20 грн., а всього 38 184,30 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 13.04.2017.

Представник позивача прибув у судове засідання 13.04.2017 та надав пояснення по суті справі.

Представник відповідача в судове засідання 13.04.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд було створено рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд на базі Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП Київжитлоспецексплуатація .

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 №2419 Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд як будинок маневреного фонду.

01.03.2006 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс (далі - орендар), укладений договір оренди №4097 житлового приміщення (далі - договір), відповідно до предмету якого (п.1.1 договору) орендодавець надає, а орендар, на визначений у п. 5.1 термін передає в орендне користування житлове приміщення: квартиру № 36 на вул. Борщагівській, 10 з характеристикою: житлова площа - 39,9 кв.м., загальна площа - 57,9 кв.м.

Згідно п. 2.1 договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що на підставі рішення Київради від 27.05.2004 №262/1472 Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства Спецжитлофонд , договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 305,71 грн. у тому числі ПДВ 50,95 грн. Додатковою угодою № 3 до договору від 01.10.2007 було змінено розмір орендної плати та встановлено у сумі 669, 90 грн. на один місяць.

Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.8 договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Пунктом 5.1 договору встановлено термін дії договору з 01.03.2006 по 01.09.2006.

Згідно до п. 5.2 договору цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається за актом прийому-передачі (п.5.3 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-3/1357-2012 від 16.02.2012 за позовом КП Спецжитлофонд до ТОВ Алєф-Бейс встановлено, що договір припинив свою дію 01 липня 2011 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було пролонговано, в зв'язку з надсиланням позивачем на адресу відповідача заяви №044/24-2855 від 06.07.2011, в тексті якої КП Спецжитлофонд повідомило про припинення дії договору з 01.07.2011, та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за фактичне користування приміщенням та неустойку по 31.12.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17945/13 за позовом КП Спецжитлофонд до ТОВ Алєф-Бейс про стягнення заборгованості в розмірі 38 184,30 грн., стягнуто з відповідача заборгованість за фактичне користування приміщенням за період з 01.01.2012 по 31.07.2013 та неустойку за період з 01.01.2012. по 31.07.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 у справі № 910/12843/14 за позовом КП Спецжитлофонд до ТОВ Алєф-Бейс про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось, позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ТОВ Алєф-Бейс на користь КП Спецжитлофонд 5359,40 грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням та 10 718,40 грн. неустойки за період з 01.08.2013 по 31.03.2014.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2015 у справі №910/18941/15 стягнуто з ТОВ Алєф-Бейс на користь КП Спецжитлофонд 10 048,50 грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням та 20 097 грн. неустойки за період з 01.04.2014 по 30.06.2015.

Таким чином факти, встановлені рішеннями господарського суду по справах №910/18941/15 від 15.09.2015 , № 910/12843/14 від 02.09.2014, № 910/17945/13 від 30.10.2013 та № 5011-3/1357-2012 від 16.02.2012, які набрали законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач після припинення дії договору користується квартирою, а тому має сплатити орендну плату в сумі 12 728,10 грн. та неустойку за час користування на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 25 456,20 грн. за період з 01.07.2015 по 31.01.2017.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем об'єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2006.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно пункту 5.1 договору, термін його дії встановлено з 01.03.2006 до 01.09.2006.

Додатковими угодами № 1 від 02.09.2006, № 2 від 23.10.2006, № 3 від 01.10.2007, № 4 від 28.11.2007, № 5 від 14.08.2008 сторонами було продовжено строк дії договору по 31.12.2008.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності заяв жодної із сторін договору про припинення дії договору № 4097 від 01.03.2006, договір в силу вищевказаних норм Закону був неодноразово продовжений на тих самих умовах, спочатку по 30.06.2009, потім по 31.12.2009, в подальшому по 30.06.2010, по 31.12.2010 та по 30.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 044/24-2855 від 06.07.2011 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди № 4097 від 01.03.2006 на жиле приміщення по вул. Борщагівській, 10, в зв'язку з чим вимагав звільнити вказане приміщення передавши його за актом.

Враховуючи викладене, договір оренди житлового приміщення № 4097 від 01.03.2006 припинив свою дію з 01.07.2011.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 2.1 договору за користування орендованим приміщення орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.2. договору та додаткової угоди № 2 від 23.10.2006, на підставі рішення Київради від 27.05.2004 № 262/1472 Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства Спецжитлофонд та рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75, договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 636,90 грн. в т.ч. ПДВ 106,15 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.10.2007 сторони змінили п. 1.2. договору, визначивши загальну площу орендованих приміщень у розмірі 60,9 кв. м. та встановили плату за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 669,90 грн. разом з ПДВ.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.3. договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

При цьому за умовами п. 2.8 договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення приміщення є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду жилого приміщення з 01.07.2015 по 31.01.2017, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 12 728,10 грн. (669,90 грн. х 19 місяців = 12 728,10 грн.)

Згідно п. 4.1.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду житлового приміщення.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у період з 01.07.2015 по 31.01.2017 фактично користувався житловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно п. 2.8 договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 12 728,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.2.5. договору визначено обов'язок орендаря після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії звільнити житлове приміщення.

Згідно п. 5.3. договору після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач після припинення дії договору не повернув з оренди житлове приміщення.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено судом відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу об'єкту оренди після закінчення дії договору.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Пункт 3.2.5. договору також передбачає, що не виконання орендарем умов договору щодо звільнення приміщенні після закінчення терміну дії договору дає право орендодавцю вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

У своїй заяві за № 044/24-2855 від 06.07.2011, в якій позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди № 4097 від 01.03.2006, позивачем було встановлено строк для звільнення орендованого приміщення у 5-денний термін з дня отримання відповідачем цієї заяви.

За наступними розрахунками суду розмір подвійної орендний плати за час користування майном після закінчення дії договору оренди у період з 01.07.2015 по 31.01.2017 складає: 669,90 грн. х 19 х 2 = 25 456,20 грн.

Отже, загальний розмір неустойки складає 25 456,20 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127; код 31140176) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34; код 31454734) 12 728 (дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 10 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів, 25 456 (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 20 коп. неустойки та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане - 18.04.2017.

Суддя В.О. Демидов