Рішення

від 13.04.2017 по справі 910/5276/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017Справа №910/5276/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон-К

про стягнення 41 806,90 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Самошина В.Ю., довіреність № 17 від 25.10.2016

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон-К 41 806,90 грн., з яких: 39 787,04 грн. основного боргу, 1 465,03 грн. пені, 397,87 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 156,96 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 7 від 13.08.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5276/17 та призначено її до розгляду на 13.04.2017.

Позивач в судовому засіданні 13.04.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.04.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 03.04.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Барбюса, 9-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.04.2017 є місцезнаходженням відповідача, а також на адресу: м. Київ, вул. Качалова, 6, оф. 3.

Відповідач ухвалу суду, надіслану за адресою : м. Київ, вул. Качалова, 6, оф. 3, отримав 05.04.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103041962015.

Проте, конверт разом з ухвалою, що надіслана на адресу: м. Київ, вул. Барбюса, 9-А було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку Київ-150 без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою не знайдено .

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 13.04.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рубікон-К (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 7 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві автозапчастини (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого тоару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши зміст договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 13.1 договору строк його дії встановлено до 31.12.2013. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов'язався постачати покупцю товар окремим партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами у видаткових товарних накладних.

Згідно з 5.3 договору партія товару вважається доставленою постачальником та відповідно прийнятою покупцем з моменту підписання видаткової накладної представником покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 48 287,04 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, що підписані та скріплені печатками обох сторін:

№3379 від 19.08.2016 на суму 21 777,35 грн.,

№ 3406 від 22.08.2016 на суму 675,96 грн.,

№ 3437 від 25.08.2016 на суму 3 227,32 грн.,

№ 3455 від 25.08.2016 на суму 3 976,80 грн.,

№ 3456 від 25.08.2016 на суму 516,00 грн.,

№ 3469 від 26.08.2016 на суму 3 420,58 грн.,

№ 3508 від 30.08.2016 на суму 6 323,08 грн.,

№ 3518 від 30.08.2016 на суму 5 285,84 грн.,

№ 3602 від 05.09.2016 на суму 3 084,11 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1.2 договору визначено, що при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом строку, визначеного у видатковій товарній накладеній. Цей строк починає свій перебіг після приймання зазначеної партії товару покупцем від постачальника (дати підписання покупцем товарної накладної постачальника).

Жодна із зазначених вище видаткових накладних, не містить строків протягом якого має бути сплачений товар.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач надіслав на адреси відповідача лист № 6 від 20.01.2017 з вимогою сплатити наявну заборгованість в розмірі 39 787,04 грн. Дана вимога отримана відповідачем 26.01.2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 39 787,04 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 39 787,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно з п. 9.5 договору за затримку розрахунку покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки розрахунку відповідно до загальної вартості партії товару вказаної у видатковій накладеній.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати отриманого товару.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманого товару відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за обґрунтованими розрахунками становить 1 465,03 грн. (нараховано на суму 39 787,04 грн. у період з 03.02.2017 по 22.03.2017).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 465,03 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 397,87 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 156,96 грн. - 3% річних (нараховані на суму 39 787,04 грн. у період з 03.02.2017 по 22.03.2017).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 397,87 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 156,96 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон-К (03150, м. Київ, вул. Барбюса, 9-А, код ЄДРПОУ 35761007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп (03142, м. Київ, просп. Палладіна, 34, код ЄДРПОУ 36756988) 39 787 (тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. основного боргу, 1 465 (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять) грн. 03 коп. пені, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 87 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 96 коп. - 3% річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 18.04.2017.

СуддяВ.В.Сівакова