Рішення

від 10.04.2017 по справі 922/753/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа № 922/753/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» , Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь

про стягнення 7 518,00 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП Харківстандартметрологія /позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» (далі - ТОВ «Укрхімспецмонтаж» /відповідач) про стягнення 7 518,00 гривень, з яких 6 000,00 грн боргу, 1 098,00 грн пені, 420,00 грн штрафу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі №922/753/17 вищезазначені позовні матеріали направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2017 порушено провадження в справі №922/753/17, розгляд справи призначено на 28.03.2017.

28.03.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла, зокрема, заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2017 відкладено розгляд справи на 10.04.2017.

У судове засідання 10.04.2017 представник позивача не прибув.

До того ж, у судові засідання 28.03.2017 та 10.04.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, пояснень та документів щодо суті спору не надав, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ «Укрхімспецмонтаж» було повідомлене в порядку, передбаченому п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 №01-06/745/2014 Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , а також п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Судом у відповідності до роз'яснень вищезазначених листів розміщувалась інформація про час та дату судового засідання у даній справі 28.03.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою господарського суду Київської області від 14.03.2017, а також відомостями, розміщеними на сторінці господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012) в розділі Новини та події суду .

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Поряд з тим, відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ :

05.06.2012 між Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» (далі-замовник) було укладено договір на виконання платних робіт (послуг) №131990 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по проведенню сертифікації інтегрованої системи управління якістю, гігієни та безпеки праці, екологічного керування на відповідність ДСТУ ISO 9001:2009, ДСТУ OHSAS 18001:2010 і ДСТУ ISO 14001:2006.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. та 5.1. договору передбачено, що виконавець за роботу, яка має бути виконана, виставляє замовнику рахунок. Замовник згідно з виставленим рахунком проводить попередню оплату робіт. Виконавець розпочинає виконання робіт після того, як на його розрахунковий рахунок надходять кошти замовника.

Робота вважається закінченою після складання виконавцем підсумкового документа (протокол, акт здачі-приймання робіт, припис тощо), що підтверджує закінчення робіт.

Термін дії договору: початок 05 червня 2012 року, закінчення 15 квітня 2014 року.

18.06.2013 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №131990 на оплату робіт по сертифікації інтегрованої системи управління якістю, гігієни та безпеки праці, екологічного керування на відповідність ДСТУ ISO 9001:2009, ДСТУ OHSAS 18001:2010 і ДСТУ ISO 14001:2006 вартістю 22 175,94 грн. Копія відповідного рахунку наявні в матеріалах справи.

03.03.2014 сторонами підписано акт №1 здавання-прийняття виконаних робіт по сертифікації інтегрованої системи управління якістю, гігієни та безпеки праці, екологічного керування на відповідність ДСТУ ISO 9001:2009, ДСТУ OHSAS 18001:2010 і ДСТУ ISO 14001:2006 вартістю 22 175,94 грн. Копія зазначеного акту наявна в матеріалах справи.

Позивач в обґрунтування позову стверджує, що свої договірні зобов'язання ДП Харківстандартметрологія виконало належним чином - погоджені сторонами роботи (послуги) виконало у повному обсязі.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов договору.

Проте, згідно доводів позивача, відповідач свої обов'язки за договором в частині сплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, за виконанні роботи сплатив 16 175,94 грн, що підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень №№619, 665 та 835 від 08.07.2013, 13.08.2013 та 03.03.2014 відповідно.

Водночас, решту коштів у розмірі 6000,00 грн відповідач не сплатив, а тому за ТОВ «Укрхімспецмонтаж» виникла заборгованість у розмірі 6000,00 грн.

В підтвердження відповідних обставин позивач надав банківську виписку за період з 03.03.2014 по 13.03.2017 та власну довідку №557/19 від 27.03.2017 за підписами заступника генерального директора та головного бухгалтера.

Враховуючи порушення відповідачем взятого на себе договірного обов'язку, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Укрхімспецмонтаж» , зокрема, 6000,00 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 901, 903, ст. 629 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання.

З огляду наведеного, підписання відповідачем як договору так і акта приймання-передачі робіт №1 від 03.03.2014 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо якості виконаних позивачем робіт свідчить про погодження ТОВ «Укрхімспецмонтаж» з умовами укладеного правочину, відтак породжує для останнього обов'язок по оплаті отриманих послуг у повному обсязі.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також арифметичну відповідність заявленої до стягнення заборгованості умовам договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 000,00 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати отриманих послуг позивач, посилаючись на п. 3.4. договору та ч. 2 ст. 231 ГК України, просить суд стягнути з ТОВ «Укрхімспецмонтаж» :

- 1 098,00 грн пені, нарахованої з 03.03.2014 по 02.08.2014 на 6 000,00 грн основного боргу;

- 420,00 грн штрафу у розмірі семи відсотків від 6 000,00 грн основного боргу.

Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, неустойка (пеня, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін) чи законом, а також якщо договором чи законом встановлено розмір відповідної штрафної санкції.

Так, п. 3.4. договору передбачено, що у разі невиконання виконавцем та замовником договірних зобов'язань протягом терміну дії договору, застосовується штрафна санкція не нижче облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, згідно ст. 231 Господарського кодексу України.

Водночас, в силу вимог ст. ст. 530, 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З приписів вищенаведених норм закону слідує, що для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.

Як слідує зі змісту договору, строків оплати вартості наданих послуг сторони не погодили, у той час як доказів звернення позивача до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України суду не надано.

Таким чином, відсутність визначених сторонами договору строків оплати вартості наданих послуг, а також відсутність доказів звернення позивача із письмовою вимогою до відповідача у порядку ст. 530 ЦК України, унеможливлює встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті відповідної суми боргу, а відтак, моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

З огляду вищенаведеного, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої за період дії договору - з 03.03.2014 до 15.04.2014, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 15.04.2014 по 02.08.2014 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами договору відповідний правочин діяв до 15.04.2014, у той час як положень щодо автоматичної пролонгації зазначений правочин не містить.

З наведеного позивачем розрахунку слідує, що пеню нараховано, зокрема, за період, коли договір припинив свою дію - з 15.04.2014 по 02.08.2014.

З огляду вищенаведеного та приписів ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до відповідача господарської санкції у вигляді сплати пені за прострочення сплати вартості отриманих послуг після припинення дії договору, а саме за період з 15.04.2014 по 02.08.2014.

Крім того, як слідує зі змісту укладеного між сторонами договору, положеннями відповідного правочину не передбачено права позивача на стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг.

З огляду наведеного, оскільки відповідальність за порушення відповідачем обов'язку по сплаті отриманих послуг у вигляді штрафу у розмірі 7% сторонами не погоджено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 420,00 грн штрафу є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Посилання ж позивача на приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, як на передбачене законом право на стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі 7%, визнаються судом неспроможними з огляду нижченаведеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суд України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду вищенаведеного, оскільки заявлені до стягнення штрафні санкції (пеня, штраф) позивачем нараховано на суму заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, як на передбачене законом право на стягнення з відповідача пені та штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 098,00 грн пені та 420,00 грн штрафу є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 180, 193, 231 Господарського суду України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» (95048, Автономна АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36821721) на користь Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 36, ідентифікаційний код 04725906) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. основного боргу та 1 276 (одну тисячу двісті сімдесят шість) грн 93 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.04.2017.

Суддя В.А. Ярема