Рішення

від 12.04.2017 по справі 915/207/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 915/207/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 86 від 09.03.2017 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 12 від 13.12.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» ,

55320, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Воєводське, вул. Лісова, 1-а (ідентифікаційний код 24797049),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛИЙ СИР» ,

56602,Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Шмідта, 1 (ідентифікаційний код 39969361),

про стягнення грошових коштів у сумі 752 547,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛИЙ СИР» про стягнення грошових коштів у сумі 752 547,15 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2017 року), з яких:

- 731 582,40 грн. - основна заборгованість за договором поставки молока № 2209/16 ВЗ від 22.09.2016 року,

- 20 964,75 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 22.03.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 04.04.2017 року.

04.04.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.2017 року.

12.04.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у поданому суду письмовому клопотанні (а.с. 200-202) визнав існування заборгованості за договором поставки молока № 2209/16 ВЗ від 22.09.2016 року в сумі 731 582,40 грн. Зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку із скрутною соціально-економічною ситуацією в державі, просив розстрочити виконання рішення суду до 28.05.2017 року відповідно до наданого графіку.

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення суду заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

22.09.2016 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛИЙ СИР» (покупець, відповідач) укладений договір поставки молока № 2209/16 ВЗ (Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати сільськогосподарську продукцію - молоко (товар) у встановлений строк у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, викладених в даному Договорі, по ціні, узгодженій між сторонами в додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного Договору (а.с. 10-13).

01.01.2017 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якої узгоджено ціну на молоко, яке буде поставляться з 01 січня 2017 року (у додатковій угоді №2 помилково вказана дата 01.01.2016 року, що визнано сторонами у судовому засіданні 12.04.2017 року) (а.с. 14).

Відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов'язався здійснити оплату товару безготівково, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, протягом 5 банківських днів, від фактичної дати отримання партії товару.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року. Якщо за 15 днів до закінчення дії даного договору жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про його припинення, то договір пролонгується на 1 рік на тих самих умовах.

В період з вересня 2016 року по січень 2017 року позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 460 952,40 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 15, 147-149) та приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини (а.с. 16-17, 150-152).

За вказаний товар відповідач розрахувався частково в сумі 5 579 370,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 35-143) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 18). Заборгованість за січень 2017 року в сумі 881 582,40 грн. залишилась несплаченою.

З метою досудового врегулювання даного спору позивачем на адресу відповідача за вих. № 59 від 15.02.2017 року було направлено претензію з вимогою погашення заборгованості (а.с. 19), на що було отримано відповідь (а.с. 20), в якій, з посиланням на скрутну соціально-економічну ситуацію в державі, відповідачем відмовлено у виконанні вимог позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.

Після порушення провадження у справі 04.04.2017 року відповідачем здійснено оплату товару на суму 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3585 від 04.04.2017 року (а.с. 203).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором поставки молока № 2209/16 ВЗ від 22.09.2016 року в сумі 731 582,40 грн.

За порушення строків оплати товару позивачем нарахована пеня в сумі 20 964,75 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов п. 7.3 Договору в разі прострочення оплати за молоко, постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Передбачені п. 7.3 Договору нарахування містять ознаки пені, оскільки нарахування здійснюється на кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 07.02.2017 року по 10.03.2017 року в сумі 20 964,75 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (881 582,40 грн.) за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с. 4). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 20 964,75 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи пояснення відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги намір обох сторін продовжувати співпрацю, дії відповідача, направлені на погашення заборгованості (після порушення провадження у справі сплачено 150 000,00 грн.), виникнення заборгованості у зв'язку з порушенням строків розрахунків контрагентами відповідача, які знаходяться за кордоном, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки молока № 2209/16 ВЗ від 22.09.2016 року, стягнення з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 10 482,38 грн., тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір в сумі 11 288,21 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, в тому числі, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду (основний борг в сумі 731 582,40 грн. + пеня в сумі 10 482,38 грн. + судовий збір в сумі 11 288,21 грн.) наступним чином:

- до 15.04.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 22.04.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 29.04.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 07.05.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 14.05.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 21.05.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 28.05.2017 року - 107 621,85 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛИЙ СИР» (56602, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Шмідта, 1, ідентифікаційний код 39969361, р/р 26007508804 у ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» , МФО 380805) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (55320, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Воєводське, вул. Лісова, 1-а, ідентифікаційний код 24797049, р/р 26008145006 у ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» , МФО 380805):

- 731 582,40 грн. (сімсот тридцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві грн. 40 коп.) - заборгованості за договором поставки молока № 2209/16 ВЗ від 22.09.2016 року,

- 10 482,38 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 38 коп.) - пені,

- 11 288,21 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят вісім грн. 21 коп.) - судового збору.

3. Розстрочити виконання даного рішення наступним чином:

- до 15.04.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 22.04.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 29.04.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 07.05.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 14.05.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 21.05.2017 року - 107 621,85 грн.,

- до 28.05.2017 року - 107 621,85 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 18.04.2017 року.

Суддя В.О. Корицька