Рішення

від 10.04.2017 по справі 916/445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2017 р.Справа № 916/445/17

За позовом : Одеської міської ради

До відповідача: Приватного підприємства „Сібаріс»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

Про стягнення 152764,25 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: ОСОБА_2, за довіреністю

Суть спору: Позивач - Одеська міська рада звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Сібаріс» , у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 141152,18грн., інфляційні витрати в розмірі 9705,42 грн. та 3% річних в розмірі 1906,65 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2017р. порушено провадження у справі №916/445/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем - Приватним підприємством „Сібаріс» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, з відміткою, про закінчення строку зберігання, про що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштових відправленнях, які повернулись до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, суд встановив.

Рішенням Одеської міської ради від 06.10.1998 року №161-XIV Приватному підприємству „Сібаріс» надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 0,0723 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, буд. 42, кадастровий номер 5110136900:12:014:0027.

08 травня 2012 року між Територіальною громадою міста ОСОБА_2, в особі Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватного підприємства „Сібаріс» (Орендар) було укладено Договір оренди землі (надалі - договір) відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради №1692-VI від 23.12.2011 року, надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 0,0723 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Івана Франка, 42, кадастровий номер 5110136900:12:014:0027, для експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною.

Договір оренди землі від 08 травня 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером №1374 та зареєстрований в Управлінні Держземагентсва у м. Одесі Одеської області 29 листопада 2012 року за №511010004000181.

Відповідно до п 3.1. Договору, його укладено терміном на 15 (п'ятнадцять) років, до початку реалізації планувальних рішень району, з дати прийняття рішення Одеської міської ради №1692-VI від 23.12.2011 року, для експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару.

Положеннями п. 4.1. Договору визначено, що оренда плата за земельну ділянку, площею 723 кв.м., розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки складає:80901,17 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2. Договору, розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством.

Оренда плата вноситься Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на Банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 38019623, на рахунок Одерждувача - УДКС у . Одесі, місцевий бюджет Київського району №33213812700005, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства. (п. 4.3. Договору).

Згідно до п. 4.4 Договору, Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Як стверджує позивач, Орендар - Приватне підприємство „Сібаріс» не виконує свої обов'язки за умовами укладеного Договору щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за ним у період з 31.01.2016р. по 31.12.2016р. рахується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 141152,18 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „Сібаріс» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору оренди землі від 08 травня 2012 року, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного між ними Договору оренди землі від 08 травня 2012 року та направлено на стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 141152,18грн., 3% річних у розмірі 1906,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9705,42 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1, 4 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. (ст. 1 Закону України „Про оренду землі» ).

Приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством „Сібаріс» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору оренди землі від 08 травня 2012 року щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором оренди землі від 08 травня 2012 року боргу станом на 31.12.2016р. у розмірі 141152,18 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних проведено за період з 31.01.2016р. по 31.12.2016р.

за грудень 2015 року за період з 31.01.2016р.по 31.12.2016р. борг становить 232,54грн.;

за січень 2016 року за період з 02.03.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 302,49грн.;

за лютий 2016 року за період з 31.03.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 273,73грн.;

за березень 2016 року за період з 01.05.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 242,98грн.;

за квітень 2016 року за період з 31.05.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 213,23грн.;

за травень 2016 року за період з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 182,49грн.;

за червень 2016 року за період з 31.07.2016р.по 31.12.2016р. борг становить 152,73грн.;

за липень 2016 року за період з 31.08.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 121,99грн.;

за серпень 2016 року за період з 01.10.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 91,24грн.;

за вересень 2016 року за період з 31.10.2016р.по 31.12.2016р. борг становить 61,49грн.;

за жовтень 2016 року за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 30,74грн.;

за листопад 2016 року за період з 31.12.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 00,99грн.

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних в сумі 1906,65 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача - правомірними.

Розрахунок інфляційних втрат проведено позивачем за період з 31.01.2016р. по 31.12.2016р.

за грудень 2015 року за період з 31.01.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 1040,89грн.;

за січень 2016 року за період з 02.03.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 1424,63грн.;

за лютий 2016 року за період з 31.03.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 1424,63грн.;

за березень 2016 року за період з 01.05.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 839,35грн.;

за квітень 2016 року за період з 31.05.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 839,35грн.;

за травень 2016 року за період з 01.07.2016р.по 31.12.2016р., борг становить 852,29 грн.;

за червень 2016 року за період з 31.07.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 825,29грн.;

за липень 2016 року за період з 31.08.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 865,22грн.;

за серпень 2016 року за період з 01.10.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 674,79грн.;

за вересень 2016 року за період з 31.10.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 674,79грн.;

за жовтень 2016 року за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 108,60грн.;

за листопад 2016 року за період з 31.12.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 108,60грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих інфляційних втрат, вважає таких розрахунок частково не вірним, оскільки за грудень 2015р., лютий 2016р., квітень 2016р., вересень 2016р. не вірно було обрано сукупний індекс інфляції та за листопад за період з 31.12.2016р. по 31.12.2016р. відсутній період для застосування індексу інфляції по наявним зобов'язанням.

Судом було самостійно зроблено перерахунок інфляційних втрат.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період з 31.01.2016р. по 31.12.2016р.

за грудень 2015 року за період з 31.01.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 956,50грн.;

за січень 2016 року за період з 02.03.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 1424,63грн.;

за лютий 2016 року за період з 31.03.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 1291,05грн.;

за березень 2016 року за період з 01.05.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 839,35грн.;

за квітень 2016 року за період з 31.05.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 826,45грн.;

за травень 2016 року за період з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 852,29грн.;

за червень 2016 року за період з 31.07.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 852,29грн.;

за липень 2016 року за період з 31.08.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 865,22грн.;

за серпень 2016 року за період з 01.10.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 674,79грн.;

за вересень 2016 року за період з 31.10.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 327,75грн.;

за жовтень 2016 року за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. борг становить 108,60грн.;

Загальна сума заборгованості відповідача зі сплати інфляційних втрат становить 9018,92 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Одеської міської ради зі стягненням з Приватного підприємства „Сібаріс» заборгованості у розмірі 141152,18 грн., 3% річних у розмірі 1906,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9018,92 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2281,16 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Сібаріс» (65121, АДРЕСА_1; код 33933537) на користь Одеської міської ради (65044, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код 38016923, Банк: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач коштів - Місцевий бюджет Київського районй - 33213812700005, КБК 18010600) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 141152 (сто сорок одну тисячу сто п'ятдесят дві) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 9018 (дев'ять тисяч вісімнадцять) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 1906 (одна тисяча дев'ятсот шість) грн. 65 коп.

3.Стягнути з Приватного підприємства „Сібаріс» (65121, АДРЕСА_1; код 33933537) на користь Одеської міської ради (65044, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код 38016923) витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 16 коп.

4.В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко