Рішення

від 13.04.2017 по справі 917/385/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 Справа №917/385/17

м. Полтава

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Чкалова, 17

до Лубенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, 37500, м. Лубни, пр-кт Володимирський, 81

про стягнення заборгованості.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1, довіреність від 05.07.2016 року №1-17/1296;

Від відповідача : ОСОБА_2, довіреність від 28.03.2017 року;

ОСОБА_3, довіреність від 28.03.2017 року.

Суть справи : Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в розмірі 223779,84 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії №54л від 20.10.2016 року, з них: 160225,43 грн. - основний борг; 62631,19 грн. - пеня; 514,77 грн. - 3% річних; 408,45 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для нарахування і стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Позивач заявою від 12.04.2017 року зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в зв'язку з тим, що відповідач 12.04.2017р. за платіжним дорученням №135 добровільно сплатив основний борг в розмірі 202853,13 грн. Також позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені до 31315,59 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають зменшенню та складають 32238,81 грн., з них: 31315,59 грн. - пеня; 408,45 грн. - інфляційні нарахування; 514,77 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 12.04.2017 року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Згідно абзацу четвертого підпункту 4.6 пункту 4 вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 32238 грн. 81 коп.

Відповідач основний борг визнає та повідомляє про його сплату. У відзиві на позов від 12.04.2017 року посилаючись на те, що являється підприємством інвалідів де станом на 12.04.2017 року працює 55 інвалідів та на збитковість підприємства просить суд зменшити розмір пені.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 13.04.2017 року.

Повне рішення складено та підписано 18.04.2017 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.10.2016 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №54Л згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення гарячого водопостачання та опалення приміщень споживача за адресою: згідно Додатку №1 та №1а до Договору, а споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами.

Крім цього, сторонами в Договорі узгоджено таке:

- Договір набуває чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року і діє в частині поставки теплової енергії до 30 квітня 2019 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення (п. до п.10.1.Договору);

- Кількість спожитої теплової енергії визначається на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації та Споживача за показниками приладів комерційного обліку теплової енергії (п.3.1 Договору);

- Порядок розрахунків за теплову енергію визначений у Додатку №3 до Договору (п.4.4 Договору);

- Остаточні розрахунки за показаннями приладів обліку проводяться не пізніше 10-го числа періоду, наступного за' розрахунковим (п.5.1 Додатку №3 до Договору).

На виконання умов Договору позивачем відпускалась теплова енергія споживачу в період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року обсягом 163,005 Гкал на суму 262 679,31 грн..

Позивачем надані акти прийняття-передачі теплової енергії за жовтень 2016 року - лютий 2017 року, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу та її вартість.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла 29.09.2016р. постанову №1757, якою установила ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» тарифи з 1 жовтня 2016 року на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) в розмірі 1 236,29 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) [1 483,55 грн. з ПДВ].

02.12.2016р. комісією прийнято постанову №2126, якою з 30 грудня 2016 року встановлено тариф на теплову енергію, що постачає, «Лубнитеплоенерго» для потреб інших споживачів (крім населення) в розмірі 1 440,15 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) [1 728,18 грн. з ПДВ].

Позивач посилається, що відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію у визначений спосіб, та строки, а отже ігнорував строк виконання зобов'язань по оплаті планових платежів згідно договору.

Оскільки відповідачем 12.04.2017 року проведено повну оплату основного боргу в розмірі 202853,13 грн., позивач здійснив зменшення позовних вимог в цій частині позову, яке суд прийняв до розгляду.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1.1 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати теплової енергії, Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, а також сплатити пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, згідно Закону України від 20.05.1999р. №686 «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» .

У відповідності до п. 6.1.1 Договору позивач у позовній заяві нарахував відповідачу пеню за період з 11.12.2016 року по 10.03.2017 року в розмірі 62631,19 грн., вподальшому зменшивши її суму на 50 % до 31315,59 грн.

При вирішенні позову в частині вимог про стягнення пені суд керується наступним.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

ОСОБА_4 є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 16.04.2013 року у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12), нормою ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері правовідносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0% за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. Той факт, що сторони у договорі зафіксували неустойку саме в тому розмірі, який встановлено Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Вказана постанова, згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування до даних правовідносин.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заявлений розмір і період нарахування пені є обґрунтованим, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 31315,59 грн.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За частиною третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про наступне:

Згідно Статуту відповідач є підприємством, створеним, зокрема, з метою навчання інвалідів зі слуху доступним для них професіям, раціонального їх працевлаштування та їх професійної, трудової і соціальної реабілітації; задоволення суспільних потреб у створюваних підприємством продукції та послугах. В даний час чисельність працюючих інвалідів на підприємстві становить 55 чоловік. Згідно довідки про фінансовий стан підприємства станом за січень-лютий 2017 року збитки підприємства сягають 53836,00 грн.

Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме - той факт, що незважаючи на збиткову діяльність забезпечено оплату на рівні 100 % від використаної енергії, що підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2017 року. Застосування до відповідача пені у розмірі 31315,59 грн. може привести до зупинки діяльності підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи статус відповідача, який працевлаштовує інвалідів зі слуху, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до ст.233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що слід задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити пеню на 90 %.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 3131,56 грн. В частині стягнення 28184,03 грн. пені у позові слід відмовити.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника сплатити грошову суму на вимогу кредитора, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 408,45 грн. інфляційних витрат за грудень 2016 року.

Інфляційні витрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу. За розрахунком позивача прострочка відповідача на суму боргу 37131,78 грн. розпочалась з 13.12.2016 року, а 22.12.2016 року борг було сплачено. Інфляційні позивачем нараховано за місяць (грудень 2016 року).

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних витрат суд керувався листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за змістом якого, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно треба рахувати, що сума внесена в період з 1 по 15 число місяця, наприклад, березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (абз.2 п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Отже, строк прострочки в грудні 2016 року, за який просить позивач стягнути інфляційні витрати складає менше місяця, таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Позивач просить стягнути 514,77 грн. - 3% річних з 11.12.2016 року по 10.03.2017 року

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом виявлено, що строк для нарахування 3% річних за отриману теплову енергію в листопаді 2016 року почав свій перебіг з 13.12.2016 року (враховуючи, що день оплати 10.12.2016 року припав на суботу). За таких обставин, позивач нарахував 3% річних починаючи з 11.12.2016 року необґрунтовано, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду 3% річних за період з 13.12.2016 року по 10.03.2017 року складають 508,59 грн., в частині стягнення 6,18 грн. у позові відмовляється в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44-49 (ч.2), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лубенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, 37500, м. Лубни, пр-кт Володимирський, 81, код 03972726, на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 05541083 - 3131 грн. 56 коп. пені; 508 грн. 59 коп. - 3% річних; 1579 грн. 42 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2017 року.

Суддя Пушко І.І.