Рішення

від 13.04.2017 по справі 756/13465/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/13465/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Яценко Н.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4258/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві Улибіної Вікторії Олександрівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року в задоволенні позову Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві Улибіна ВікторіяОлександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року скасувати та увалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Суд не надав належної оцінки доводам позивача про те, що будинок, в якому розташована належна відповідачу квартира, перебуває на балансі Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка , а тому ОСОБА_5 зобов'язаний здійснювати на користь підприємства оплату за надані комунальні послуги. Посилалася на те, що при вирішенні даного спору судом не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: положення статей 67, 162 Житлового кодексу та статті 25 Закону України Про житлово - комунальні послуги , які прямо покладають на власника житла обов'язок сплачувати за надані житлово - комунальні послуги. Поза увагою суду залишилося те, що стаття 322 ЦК України покладає тягар утримання майна на його власника в незалежності від фактичного користування цим майном, а тому той факт, що відповідач не мав доступу до своєї квартири та там не проживав не має правового значення для вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві Улибіна Вікторія Олександрівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Оболонської районної у м. Києві ради № 27/2 від 17 лютого 2005 року Про реформування житлового господарства Оболонського району у м. Києві було створено Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві.

Як вбачається з Статуту Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради № 1651 від 20 вересня 2013 року, підприємство утворено з метою забезпечення ефективного утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесений до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплений за підприємством на праві господарського відання, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою, надання споживачам якісних послуг з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій та отримання прибутку.

Рішенням Оболонської районної у м. Києві ради № 30/16 від 30 червня 2005 року, з метою забезпечення належного управління, використання і збереження майна комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва, було передано Комунальному підприємству Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві у господарське відання без права розпорядження майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, і будинок за адресою АДРЕСА_1.

Актом прийому - передачі від 30 червня 2005 року підтверджується, що позивач прийняв на баланс будинок за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з договору дарування квартири від 12 травня 2010 року, відповідачу ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Згідно довідки № 21525 від 01 вересня 2014 року, в даній квартирі зареєстровано дві особи: власник ОСОБА_5 та його неповнолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено з довідки про нарахування та сплату квартплати та комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1, за цією квартирою рахується заборгованість по оплаті за спожиті житлово - комунальні послуги (квартплата, опалення, холодне водопостачання) за період з 01 січня 2005 року по 01 вересня 2014 року в розмірі 39 158,97 грн..

З наявних в матеріалах справи документів також вбачається, що між власником квартири ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_9 існував спір з приводу виселення останньої та її малолітньої дитини ОСОБА_10 з належної відповідачу квартири АДРЕСА_1.

Як встановлено з постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 29 квітня 2013 року, виконавче провадження з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва про виселення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 було закінчене у зв'язку з фактичним виконанням рішення 29 квітня 2013 року.

23 липня 2014 року Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за житлово - комунальні послуги.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року відмовлено в прийнятті даної заяви з тих підстав, що з матеріалів вбачається спір про право. Роз'яснено заявнику право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги в розмірі 39 158,97 грн., позивач Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві посилався на те, що відповідач не виконує належним чином свої обов'язки по оплаті за надані підприємством послуги та має заборгованість у вищевказаному розмірі, яку добровільно не погашає, з огляду на що, вказана сума підлягає стягненню за рішенням суду на користь позивача, як балансоутримувача будинку, в якому розташована належна відповідачу на праві власності квартира.

Відмовляючи Комунальному підприємству Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що протягом 2010 - 2014 років ОСОБА_5 фактично не користувався та не проживав в квартирі, за якою рахується заборгованість, а тому не може вважатися споживачем комунальних послуг в розумінні положень Закону України Про житлово - комунальні послуги , з огляду на що, нарахована позивачем заборгованість не підлягає стягненню з відповідача, а позовні вимоги є безпідставними.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та дослідженим судом доказам, з наступних підстав.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що власність зобов'язує. Аналогічну норму містить ст. 319 ЦК України.

Згідно ст. 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст. 151, 162 Житлового кодексу встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З сукупного аналізу вказаних положень законодавства варто зробити висновок, що обов'язок утримувати в належному вигляді квартиру в житловому будинку, зокрема і здійснювати оплату за комунальні послуги, отримання яких забезпечується балансоутримувачем будинку, а саме: утримання будинку і прилеглої до нього території, забезпечення отримання централізованого опалення і холодного водопостачання, покладається на власника квартири.

При цьому, саме власник квартири буде вважатися споживачем комунальної послуги в розумінні ст. 1 Закону України Про житлово - комунальні послуги , з огляду на таке.

Так, згідно ст. ст. 1, 19 Закону України Про житлово - комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Таким чином, варто зробити висновок, що споживачем комунальної послуги є особа, яка отримує дану послугу на відповідних правових підставах.

При цьому, саме лише фактичне користування житловим приміщенням без належних законних підстав не зумовлює виникнення між користувачем та виконавцем послуг будь - яких правових взаємовідносин.

Вказане підтверджується також тим, що, за змістом ст. 156 Житлового кодексу, члени сім'ї власника жилого будинку/квартири, які проживають разом з ним у будинку/квартирі, що йому належить, зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку/квартири і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної статті, будь - які спори, які стосуються порядку оплати за спожиті житлово - комунальні послуги особами, що є / були членами сім'ї власника і не мають самостійного статусу власника чи наймача житлового приміщення, вирішуються в судовому порядку між ними та власником.

Одночасно, це вказує також на те, що окремих самостійних взаємовідносин між особами, що є / були членами сім'ї власника і фактично користуються житлом та виконавцями/постачальниками житлово - комунальних послуг не виникає, оскільки такі відносини ґрунтуються на договірних засадах, а ці особи не мають відповідних прав стосовно квартири, в якій вони проживають.

Одночасно, така обставина, як належність об'єкта нерухомого майна, який обслуговується виконавцем, на праві власності певній особі, за змістом положень ст.ст. 317, 319, 322 ЦК України та ст. 19 Закону України Про житлово - комунальні послуги є підставою для виникнення між цими особами взаємовідносин споживача - виконавця, оскільки власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на що, той факт, що в квартирі АДРЕСА_1 в період, за який виникла заборгованість, фактично проживала громадянка ОСОБА_9 і її малолітня донька, а не відповідач, не звільняє останнього від необхідності виконувати свої зобов'язання по утримаю належної йому на праві власності квартири, зокрема, здійснювати платежі за житлово - комунальні послуги.

При цьому, такий обов'язок власника співвідноситься з його правом на відшкодування понесених ним витрат на утримання житла за рахунок фактичного користувача цього житла в судовому порядку.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, положення ст. 322 ЦК України, ст.ст. 151, 156, 162 Житлового кодексу не врахував, обсяг покладених на власника квартири ОСОБА_5 обов'язків по утриманню своєї власності не з'ясував та дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не повинен сплачувати за комунальні послуги, так як їх фактично не споживав через те, що не користувався своєю квартирою і там не проживав.

Обов'язок споживача сплачувати за використані житлово - комунальні послуги передбачений положеннями ст.ст. 151, 162 Житлового кодексу, Закону України Про житлово - комунальні послуги , Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572.

Стаття 20 Закону України Про житлово - комунальні послуги прямо передбачає, що на споживача покладається обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до положень ст. 13 цього закону, до житлово-комунальних послуг відносяться: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) та комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Таким чином, ОСОБА_5, як власник квартири АДРЕСА_1 та споживач комунальних послуг зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані обслуговуючою організацією послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території, забезпечення підключення централізованого опалення та холодного водопостачання.

При цьому, такий обов'язок виник у нього з дати набуття права власності на квартиру - з 12 травня 2010 року.

Разом з тим, як вбачається з наявних у справі документів, ОСОБА_5 вказаний обов'язок не виконував належним чином, платежів в рахунок оплати комунальних послуг не здійснював, у зв'язку з чим, за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку від 01 вересня 2014 року, сума боргу становить 39 158,97 грн. та розрахована ця сума за період з 01 січня 2005 року по 01 вересня 2014 року.

Одночасно, так як ОСОБА_5 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 лише 12 травня 2010 року, сума боргу, що нарахована за період з 01 січня 2005 року по 12 травня 2010 року не підлягає стягненню з нього, оскільки в цей період обов'язок по оплаті за житлово - комунальні послуги покладався на попереднього власника.

За період з 12 травня 2010 року по 01 вересня 2014 року Комунальним підприємством Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві було нараховано відповідачу заборгованість в розмірі 26 880,19 грн., що підтверджується розрахунком в матеріалах справи.

Будь-яких переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що вказана сума боргу розрахована невірно та в дійсності має менший розмір, ніж визначено позивачем, відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Стаття 24 Закону України Про житлово - комунальні послуги визначає, що балансоутримувач будинку забезпечує належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі; здійснює управління майном власними силами або укладаючи договір з юридичною особою на управління майном.

За змістом ст. 25 цього закону, управитель має право укладати договори з приводу надання житлово-комунальних послуг з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Розділ ІІ Статуту Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради № 1651 від 20 вересня 2013 року, визначає, що одними із основних напрямків діяльності підприємства, зокрема, є: виконання робіт з експлуатації та обслуговування житлових та нежитлових будинків, прибудинкових територій в установленому порядку; здійснення технічного обслуговування будинкових інженерних мереж; виконання комплексу робіт із забезпечення функціонування житлового та нежитлового фонду (контроль за технічним станом систем опалення, кондиціювання); надання послуг з утримання житлових та нежитлових будинків, нежитлових приміщень, будівель, споруд та прибудинкових територій в установленому порядку; надання інших житлово - комунальних послуг.

За таких обставин, оскільки Комунальним підприємством Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві, як балансоутримувачем і управителем будинку за адресою АДРЕСА_1, надавалися послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території, забезпечувалося отримання холодного водопостачання і централізованого опалення, водночас власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 у визначеному законодавством порядку оплату за надані послуги не здійснював та за період з 12 травня 2010 року по 01 вересня 2014 року має непогашену заборгованість, позовні вимоги про стягнення такої заборгованості за рішенням суду ґрунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, стаття 267 ЦК України встановлює, що за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, судом застосовується позовна давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (справа Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; справа ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Аналогічну правову позицію висловив також Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_5, який є стороною даного спору, подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості. (аркуш справи 60)

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Одночасно, ст. 264 ЦК України встановлює, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В правовій позиції, викладеній в постанові Верховного суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, роз'яснено, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, а тому подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки заборгованості за житлово - комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 позивачем Комунальним підприємством Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві було здійснено за період з 01 січня 2005 року по 01 вересня 2014 року.

Вперше з вимогами про стягнення заборгованості Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві звернулося до суду 23 липня 2014 року, шляхом подання заяви про видачу судового наказу.

З огляду на таке та враховуючи положення ст.ст. 257, 264 ЦК України, вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла поза межами трирічного строку з дати звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, а саме до 23 липня 2011 року, є такими, що пред'явлені поза межами строку позовної давності.

Виходячи з сум боргу, які вказані позивачем в розрахунку заборгованості, встановлено, що станом на липень 2011 року за квартирою АДРЕСА_1 рахувалася заборгованість в розмірі 19 287,64 грн..

Тобто, вимоги про стягнення цієї суми пред'явлені після спливу встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, а тому, виходячи з положень ст. 267 ЦК України та враховуючи наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_5 про застосування позовної давності, наявні правові підстави для відмови в їх задоволенні.

За таких обставин, заявлені Комунальним підприємством Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві вимоги про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги у розмірі 39 158,97 грн. підлягають задоволенню частково, в межах сум, які заявлені до стягнення із дотриманням трирічного строку позовної давності, а саме за період з липня 2011 року по вересень 2014 року у розмірі 19 871,33 грн..

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника позивача Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві Улибіної Вікторії Олександрівни є частково обґрунтованими, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві заборгованості по оплаті за надані житлово - комунальні послуги в розмірі 19 871,33 грн.. Решта позовних вимог Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві задоволенню не підлягає.

Крім цього, враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, вирішенню також підлягає питання щодо відшкодування судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві було сплачено 391,58 грн. судового збору при зверненні до суду з позовом та 1760,00 грн. при поданні апеляційної скарги.

При цьому, виходячи з положень Закону України Про судовий збір , сума судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року складала 430,74 грн., що становить 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, сукупний розмір судових витрат по сплаті судового збору, що були обґрунтовано понесені Комунальним підприємством Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві при розгляді цієї справи, становить 822,32 грн..

В урахуванням положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судових витрат розміру задоволених позовних вимог, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню частково, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві 417,41 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 251, 256, 260, 257, 264, 267, 317, 319, 322 ЦК України, ст.ст. 151, 162 ЖК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві Улибіної Вікторії Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві (код ЄДРПОУ 33597216) заборгованість по оплаті за надані житлово - комунальні послуги в розмірі 19 871,33 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві (код ЄДРПОУ 33597216) в відшкодування витрат по сплаті судового збору 417,41 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: