Ухвала

від 13.04.2017 по справі 521/3747/17,1-кс/521/1290/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/554/17

Номер справи місцевого суду: 521/3747/17,1-кс/521/1290/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 ,

директора ТОВ «СПМК-17» ОСОБА_9 ,

директора ПП «Південьдортех» ОСОБА_10

захисника підозрюваної ОСОБА_11 - ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28.03.2017 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, в рамках кримінального провадження №32015160000000034 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 209 КК України,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволені клопотання старшого слідчого з ОВС 1-ого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_13 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке вилучене в ході обшуків:

- 06.03.2017 року за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 06.03.2017 року за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 06.03.2017 року за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 06.03.2017 року в індивідуальних сейфах (ячейках), які орендуються ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 або іншими особами за їх довіреностями, а також індивідуальних сейфах (ячейках), які орендуються іншими особами та якими виписані довіреності на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , які знаходяться у відділенніПАТ «Марфін Банк», розташованого за адресою: м. Одеса, площа Катерининська, буд. 7а;

- 06.03.2017 року за місцем фактичного розташування офісних приміщень ПП «Дорлідер» (ПП «Південьдортех») та ТОВ «БК «Дорлідер»: Одеська область, Лиманський район, сільська рада Красносільська, цілісний майновий комплекс, Старокиївське шосе, 21 км, 30А.

На зазначену ухвалу слідчого судді прокурором ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій він вказує, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним, у зв`язку з суттєвими порушеннями вимог КПК України, а саме:

- досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 безпосередньо причетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Дорлідер» та організував умисне ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі групою осіб, у тому числі службовими особами даного підприємства ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , а завдана державі шкода, внаслідок ухилення від сплати податків, складає 5071930 грн., у зв`язку з чим вилучені речі та документи, які необхідні для проведення всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ обставин, які досліджуються в рамках даного кримінального провадження;

- слідчий суддя не врахував, що вилучені документи є речовими доказами у кримінальному провадженні та можуть бути використані у ході судового розгляду щодо притягнення підозрюваних до кримінальної відповідальності;

- не накладення арешту на майно може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження і в подальшому призведе до несплати відповідних податків та відшкодування шкоди у кримінальному провадженні;

- вилучені документи, мають бути досліджені в межах вказаного кримінального провадження, в тому числі, шляхом призначення експертиз, пред`явленні їх під час допитів особам, які їх нібито підписували та видавали, поставляли сировину та отримували готову продукцію.

На підставі викладеного прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання слідчого ОСОБА_13 задовольнити та накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуків в рамках кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та захисника підозрюваної ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 170 КПК України, передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження...

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, відповідно до змісту клопотання слідчого, документи та інше майно, які були вилучені під час обшуків, є речовими доказами у кримінальному провадженні, по яким необхідно призначити відповідні експертизи та перевірки.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що вилучені речі відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: які саме з вилучених речей були об`єктом кримінально протиправних дій, а які з них набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення і, чи визнані вони речовими доказами у кримінальному провадженні.

До того ж, органом досудового розслідування проведено п`ять обшуків за різними адресами, майно вилучено у різних осіб, а слідчому судді подане одне клопотання про накладення арешту на майно без зазначення його належності.

Частиною першою ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160-166,170-174цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як видно зі змісту клопотання слідчого, воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки, на виконання зазначеної норми закону, слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів докази, які його підтверджують.

Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, а отже незаконною, тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Разом з тим, нова ухвала суду апеляційної інстанції не може бути постановлена по суті клопотання слідчого, оскільки воно, як зазначено вище, також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.

Частиною третьою ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №32015160000000034 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 209 КК України, підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, Апеляційний суд Одеської області, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28.03.2017 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_13 про арешт майна в рамках кримінального провадження №32015160000000034 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 209 КК України - повернути прокурору, процесуальному керівнику у зазначеному кримінальному провадженні, для усунення недоліків, викладений в мотивувальній частині ухвали, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4