Рішення

від 20.03.2017 по справі 202/1887/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1887/17

Провадження № 2/202/1326/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мороз В.П.

при секретарі Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та певні дії та визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, де вказує, що 22 січня 2000 року між ним та ОСОБА_4 було досягнуто домовленості, що позивач безперешкодно користується його земельною ділянкою площею 5,3095 га, у зв'язку із чим обробляв вказану земельну ділянку з цього періоду.

28 квітня 2000 року між позивачем та ОСОБА_4 було досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,3095 га, що належала йому згідно сертифікату, згідно з якою ОСОБА_4 отримав від позивача кошти в розмірі 30 000 грн., передавши позивачеві в користування земельну ділянку та надавши оригінали документів на земельну ділянку.

Продавши земельну ділянку та отримавши за неї гроші, продавець почав ухилятися від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи поганим станом здоров'я, та 19 червня 2000 року він помер.

Спадщину ОСОБА_4 прийнято його дружиною ОСОБА_3, у зв'язку із чим, 13 листопада 2008 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та зареєстровано право власності.

У зв'язку із тим, що позивач добросовісно, відкрито і безперервно користувався земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_4 протягом 15 років, 11 жовтня 2015 року звернувся до органу місцевого самоврядування із клопотанням про передачу вказаної земельної ділянки у власність, однак рішення з цього приводу так і не було прийнято.

12.11.2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено усну угоду, за умовами якої ОСОБА_2 зобов'язався оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку у відповідних державних установах в строк до 31.12.2015 року, про що було сплачено кошти у розмірі 3 000 грн. Відповідач до цього часу зобов'язання не виконав.

Таким чином, у позивача виникла необхідність у зверненні до суду, де він прохає стягнути сплачені кошти та визнати за ним право власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а також обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 5,3095 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщена на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно сертифікату серії ДП № 0269242 належала ОСОБА_4.

22 січня 2000 року між позивачем та ОСОБА_4 було досягнуто домовленості, що позивач безперешкодно користується його земельною ділянкою площею 5,3095 га, у зв'язку із чим обробляв вказану земельну ділянку з цього періоду.

28 квітня 2000 року ОСОБА_4 від позивача отримав грошові кошти в розмірі 30 000 грн., той в свою чергу згідно угоди передав позивачеві у власність та користування земельну ділянку.

19 червня 2000 року ОСОБА_4 помер. Спадщину ОСОБА_4 прийнято його дружиною - ОСОБА_3, у зв'язку із чим, 13 листопада 2008 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та зареєстровано право власності.

Так, згідно до ст. 48 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року), що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, землі сільськогосподарського призначення передавались у власність і надавалися у користування громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам та організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та у відповідності до п. 2 ст. 6 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року) громадяни набували право власності на земельні ділянки в тому числі і на підставі купівлі-продажу, дарування та обміну.

Статтею 119 ЗК України визначено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судом беззаперечно встановлено факт, що позивач добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_4 протягом 15 років, у зв'язку із чим отримав право на передання вказаної земельної ділянки у власність, однак вказане питання не вирішено органами місцевого самоврядування. Позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, тому суд вважає, що є всі законні підстави задовольнити позов в цій частині.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення коштів з відповідача - ОСОБА_2 не знайшли своє підтвердження, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 174, 197, 208-210, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст. ст. 119,152, 158 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за давністю користування (набувальною давністю) право власності на земельну ділянку площею 5,3095 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1045457012223, кадастровий номер: 1222382500:02:002:0954, яка належала ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.П. Мороз