Рішення

від 18.04.2017 по справі 219/63/17

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/63/17

Провадження № 2/219/1039/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Брагіній М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно якої він просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловий будинком № 53-А, що знаходиться по вул. Миколаївська в м. Часів Яр Донецької області. Вказує, що 11 лютого 2016 року, між позивачем та ОСОБА_4, що діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку. У відповідності до п.1 вказаного договору купівлі-продажу, відповідач (продавець) ОСОБА_2 продав, а позивач (покупець) купив, житловий будинок № 53 А, який знаходиться по вул. Щорса, в м. Часів Яр, Донецької області за грошову суму коштів, яка передбачена в цьому договорі. Тобто, на підставі вказаного вище правочину, позивач набув право приватної власності на житловий будинок № 53 А, який знаходиться по вул. Щорса, в м. Часів Яр, Донецької області.

Проте, на момент укладання договору купівлі-продажу, за вказаною адресою залишились бути зареєстровані ОСОБА_2, який був попереднім власником житлового будинку та відчужив його на користь позивача згідно укладеного договору, та ОСОБА_3 - його дружина.

Пунктом 4.4 договору передбачено обов'язок Продавця повністю звільнити жилий будинок від речей та сина, а також зняти з реєстрації всіх мешканців, зареєстрованих в будинку в строк до 01 вересня 2016 року. Однак відповідачі, в порушення п.4.4 договору, до теперішнього часу залишаються зареєстрованими в будинку, який ОСОБА_2, за згодою ОСОБА_3, відчужив на користь позивача. Фактично відповідачі повністю звільнили будинок від речей та майна та передали ключі від будинку через свого представника. Відповідачі, на момент відчуження будинку, не проживали за цією адресою у зв'язку з тим, що виїхали до іншого населеного пункту на постійне місце проживання до своєї дочки у Російську Федерацію, забравши всі свої речі та майно, так як є людьми досить похилого віку і потребують сторонньої допомоги. Крім того, з моменту укладання договору купівлі продажу будинку та до теперішнього часу, відповідачі жодного разу не з'являлись за місцем знаходженням цього будинку, залишаючись при цьому зареєстрованим за адресою його знаходження. Однак, не зважаючи на те, що за вказаним вище договором ОСОБА_2 відчужив на користь позивача будинок, він і його дружина залишаються фактично його користувачами, оскільки не знялись з реєстрації у Відділі з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради за місцем знаходження будинку № 53 А, який знаходиться по вул. Щорса, в м. Часів Яр, Донецької області.

Звернення ОСОБА_1 до суду із даною позовною заявою - є однією із форм захисту власником своїх прав. Зокрема, реєстрація відповідачів у його будинку впливає на отримання субсидії на житлово-комунальні послуги, що дуже важливо для підтримання фінансового стану моєї сім'ї. У зв'язку із цим він змушений постійно нести додаткові витрати по утриманню свого майна. Однак, відповідачі не проживають в будинку з моменту відчуження на його користь, тобто з 11 лютого 2016 року, оскільки виїхали за межі України на постійне місце проживання, при цьому не знялись з реєстрації за місцем знаходження вказаного будинку, що тягне за собою негативні правові наслідки для позивача, пов'язані з начебто фактичним проживанням відповідачів у вказаному будинку .

Позивач в судове засідання не з'явився. Однак, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував. Також просив справу розглядати за його відсутності (а.с.99).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд розглядає справу за відсутності відповідачів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 11.02.2016 року (НАС 651465), посвідченого державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за № 81, ОСОБА_2 (продавець) зобов'язується передати жилий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами у власність ОСОБА_1 (покупець), а покупець зобов'язується прийняти цей жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, та сплатити за нього обговорену грошову суму. Жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що відчужується за даним договором розташований у м. Часів Яр, Донецької області по вул. Щорса під номером 53 а на земельній ділянці площею 0.0813 га, кадастровий номер 1410370600:00:003:0333 (п.п.1.1, 1.2 договору) (а.с.9-10).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що житловий будинок, який відчужується, буде повністю звільнений продавцем та будуть виписані особи, які там зареєстровані в строк до 1 вересня 2016 року, також будуть передані ключі від жилого будинку. Однак, на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом, вимоги цього пункту договору не виконано.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 72,5 кв.м, житлова площа - 49,2 кв.м, який розташований за адресою: Донецька область, м. Часів Яр, вул.. Щорса, буд. 53-А, який належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року, серія та номер: 81, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 80646365 від 17.02.2017 року (а.с.20-21).

Згідно довідки Часовоярської міської ради від 30.12.2016 року, власником будинку № 53-А по вул. Миколаївська у м. Часів Яр є ОСОБА_1, однак він у будинку не зареєстрований. Разом з тим, за вищевказаною адресою зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.11).

Відповідно довідок Часовоярської міської ради про реєстрацію місця проживання фізичних осіб (№ 02-57/41, 02-57/42 від 19.01.2017 року), які надійшли на запит суду 25.01.2017 року, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1991 року, а ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 1992 року (а.с.15-а-16).

Згідно акту від 21.03.2017 року, складеного Часовоярською міською радою Донецької області, депутатом Часовоярської міської ради ОСОБА_7 було проведено обстеження матеріально-побутових умов громадянина ОСОБА_1, за результатами якого встановлено, що за адресою: м. Часів Яр, вул. Миколаївська (до 03.12.2015 року - Щорса), 53-А зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, але протягом останніх 3-х років за вищевказаною адресою не проживають, на даний час знаходяться у Воронезькій області, Російська Федерація. Вказаний факт підтверджують ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.98).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Згідно листів головного лікаря КЗОЗ Бахмутська центральна районна лікарня ОСОБА_10 від 27.02.2017 року (№ 1090, 1091), громадяни ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 2014 року по теперішній час на обліку в КЗОЗ Бахмутська ЦРЛ не перебувають, за амбулаторною та стаціонарною допомогою до Бахмутської ЦРЛ не зверталися, медична допомога вдома не надавалась (а.с.57-58).

Крім того, відповідно до листів начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_11 від 27.02.2017 року (вих. № 3840-201/01-2017, 3841/201/01-2017), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу чинення їм перешкод з боку будь-якої особи, щодо недопущення їх до будинку № 53-А по вул. Миколаївська в м. Часів Яр Донецької області не зверталися (а.с.59-60).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути обмежений у здійсненні цього права.

А тому власник житла має право вимагати визнання колишнього власника таким, що втратив право на користування. При цьому втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачем були обґрунтовані обставини, на які вона посилалася як на підстави своїх вимог.

Судом достовірно встановлено, що відповідачі не проживає у спірному будинку приблизно з 2014 року, та на даний час проживають у ІНФОРМАЦІЯ_5 РФ, що підтверджується печаткою у їх паспортах (а.с.72-79). Також відповідачі спірним будинком не користуються, витрати, пов'язані з оплатою будинку та комунальних послуг не сплачують, а тому суд визнає відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком № 53-А по вул. Миколаївська (Щорса) в м. Часів Яр Донецької області.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 60, 212-215, 224, ЦПК України, ст.ст. 319, 321,405 ЦК України суд, -

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком № 53-А, що знаходиться по вул. Миколаївська (до 03.12.2015 - Щорса) в м. Часів Яр Донецької області.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 10-ти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя О.М.Павленко