Постанова

від 04.04.2017 по справі 802/208/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 квітня 2017 р. Справа № 802/208/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.

представника позивача: Клименка Д.С.

представника відповідача: Богуславської В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів

в с т а н о в и в :

В січні 2017 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Заступник прокурора Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 2-10539/15-16-СГ від 15.08.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Крім того, судом в січні 2017 року відкрито провадження і в адміністративній справі № 802/218/17-а за позовом Заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 2-10546/15-16-СГ від 15.08.2016 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Ухвалою суду від 22.02.2017 року згадані адміністративні справи об`єднані в одне провадження під спільним номером № 802/208/17-а.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.08.2016 року №№ 2-10539/15-16-СГ, 2-10546/15-16-СГ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, які є жителями м. Вінниці, надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га кожному у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Позивач зазначає, що згідно інформації Іллінецької міської ради № 02.24-2064 від 01 грудня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами сільськогосподарських підприємств сіл Хрінівка, Пархомівка та селища Червоне, не зайняті у соціальній сфері на селі та не проживають у сільській місцевості. Разом з тим, у вказаних селах та селищі проживає 55 громадян, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність.

На думку позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не з'ясовано наявність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права на одержання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької область.

В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даними адміністративними позовами у яких просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10539/15-16-СГ від 15.08.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10546/15-16-СГ від 15.08.2016 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до клопотань про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства, було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 118 Земельного кодексу України. Окрім того, зазначила, що забороняється вимагати додаткові матеріали та документи не передбачені зазначеною статтею. Тобто, на думку представника відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оскаржувані накази, діяло згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, повноважних представників не направили, хоча, як слідує з матеріалів справи, про час, дату та місце його проведення повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 17 листопада 2010 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією та СТОВ "Камсит" укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації № 173 від 27 травня 2004 року, № 102 від 29 березня 2010 року, № 375 від 15 листопада 2010 року, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Хрінівської сільської ради, розташованих за межами сіл Хрінівка та Пархомівка. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 159,9329 га (рілля), у тому числі: 63,7389 га, 4,1923 га, 73,6330 га, 18,3687 га. Договір укладено строком на 5 років (а.с. 145 -147).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора від 27 грудня 2013 року земельна ділянка площею 73,633 га передана у власність Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (а.с. 139-141).

Відповідно до додаткової угоди № 277 від 25 травня 2016 року до договору оренди землі від 17 листопада 2010 року орендодавець, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-5144/15-16-СГ від 17 травня 2016 року "Про поновлення договору оренди земельних ділянок" надає (поновлює), а орендар, СТОВ "Камсит" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Хрінівської сільської ради (за межами населеного пункту) Іллінецького району Вінницької області. Додаткову угоду укладено (поновлено) на сім років з 14 квітня 2016 року. Дата закінчення терміну договору 13 квітня 2023 року (а.с. 148- 150).

01 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільськогосподарського призначення рілля. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, погодження на вилучення земельної ділянки орендаря СТОВ "Камсит" (а.с. 12-15).

Також, 01 липня 2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся ОСОБА_4 із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільськогосподарського призначення рілля. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, погодження на вилучення земельної ділянки орендаря СТОВ "Камсит" (а.с. 79-82).

15 серпня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято накази:

№ 2-10539/15-16-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області;

№ 2-10546/15-16-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

На думку позивача, оскаржуваними рішеннями відповідача, порушуються норми ст. 14 Конституції України, згідно яких, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Також, посилаючись на ч. 1 ст. 25 Земельного кодексу України, позивач вказує на те, що під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Оскільки, державна інспекція сільського господарства України, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом, відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 КАС України, в статусі позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України "Про землеустрій" та "Про охорону земель".

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1-3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно з нормами Земельного кодексу України отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим вказаним Кодексом.

Положеннями ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Відтак, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства випливає висновок, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність

Разом з тим, статтею 25 Земельного кодексу України встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (ч. 1 ст. 25 ЗК України).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (ч. 2 ст. 25 ЗК України).

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (ч. 3 ст. 25 ЗК України).

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд) (ч. 4 ст. 25 ЗК України).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (ч. 10 ст. 25 ЗК України).

При цьому, ч. 11 ст. 25 ЗК України визначено, що резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначення.

В той же час, Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

З вищенаведених правових норм слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

В свою чергу, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Як слідує з Інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах НОМЕР_1, що надається Державним кадастровим реєстратором, яка була додана позивачами до викопіювань з кадастрової карти (плану) при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотання про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо земельних ділянок на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, останні є землями сільськогосподарського призначення резервного фонду.

Тобто, такі землі повинні надаватись переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Разом з тим, з листа Іллінецької міської ради від 01 грудня 2016 року № 02.24-2064 (а.с. 17) слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами сільськогосподарських підприємств сіл Хрінівка, Пархомівка та селища Червоне, не зайняті у соціальній сфері на селі та не проживають у сільській місцевості.

При цьому, в іншому листі Іллінецької міської ради, а саме, від 21.10.2016 року № 02.24-1697 (а.с. 16), міститься повідомлення про те, що на території сіл Хрінівка, Пархомівка та селища Червоне проживає 55 громадян, які не скористались правом та не отримали у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства: 30 працівників соціальної сфери, 20 жителів, які працювали і сільськогосподарському підприємстві, але з певних причин не потрапили в списки пайовиків, 5 учасників АТО.

З усього вищевикладеного слідує, що при прийнятті оскаржуваних наказів, відповідачем не було враховано того факту, що позивачі не відносяться до тієї категорії осіб, які мають переважне право на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначенні саме із земель резервного фонду.

А тому, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.08.2016 року №№ 2-10539/15-16-СГ, 2-10546/15-16-СГ є протиправними та підлягають скасуванню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

За відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10539/15-16-СГ від 15.08.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10546/15-16-СГ від 15.08.2016 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович