Постанова

від 13.04.2017 по справі 823/484/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року справа № 823/484/17

м. Черкаси

09 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства "Білецького" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2017 до суду з адміністративним позовом звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить стягнути з СФГ "Білецького" 105,12 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкції за незайняття інвалідами робочих місць у 2015 році.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в 2015 році не виконав вимоги чинного законодавства щодо виконання нормативу на працевлаштування інваліду та не здійснив всіх передбачених законодавством заходів щодо такого працевлаштування, у зв'язку з чим має сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню. Крім того, протягом 2015 року відповідачем не подавалась до служби зайнятості щомісячна інформація про наявні робочі місця для працевлаштування інвалідів, що свідчить про невжиття заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач на судове засідання не прибув, свого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся судом про день та час судового розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, селянське (фермерське) господарство "Білецького" зареєстрований як суб'єкт господарювання 22.07.2002, ідентифікаційний код 32118796.

Відповідно до ч. 8 статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-XII, встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

У частині 3 ст. 19 Закону України № 875-XII зазначено, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Відповідно до ст. 18 Закону України № 875-XII підприємства зобов'язані: 1. виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; 2. надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; 3. звітувати Фонд соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 11 ст. 19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Судом встановлено, у відповідності до акту перевірки № 23-17-12/0514 від 09.11.2016 управління Держпраці у Черкаській області (в частині проведеної перевірки СФГ "Білецького") - середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2015 році становила 13 осіб з фондом оплати праці 151800 грн., а отже кількість робочих місць, які повинні бути створені для працевлаштування інвалідів на підприємстві - 1 штатна одиниця. Проте, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0 осіб. Вказаний акт перевірки підписаний керівником СФГ "Білецького" ОСОБА_1, яким зауважень до проведеної перевірки не зазначено, про що зроблено запис.

Зокрема з матеріалів справи вбачається, що відповідачем звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ) до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не була подана.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що відповідно до листа Маньківського районного центру зайнятості від 19.12.2016 № 04-13/753, наданого на запит Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивача повідомлено, що СФГ "Білецького" у 2015 році не подавало інформацію про вакансії (звітність за формою 3-ПН), на які можливе працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві підтверджується даними акта перевірки № 23-17-12/0514 від 09.11.2015 управління Держпраці у Черкаській області та наданою інформацією Маньківського районного центру зайнятості.

Відсутність вільних вакансій протягом 2015 року, неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують вказані обставини та порушують вимоги "Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів", прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року № 1686, є достатнім доказом відсутності створення робочого місця для інваліда.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається із розрахунку, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2015 рік становила (151800 грн. оплата праці штатних працівників за 2015 рік / 13 чол. - штатні працівники) = 11676,92 грн. Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 5838,46 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2016 відповідачем не сплачена та складає 5838,46 грн., у зв'язку з чим відповідачу правомірно нарахована пеня за прострочення термінів сплати за 343 дні (з 16.04.2016 по 24.03.2017) у розмірі 1001,56 грн.

Однак, у зв'язку з сплатою 28.03.2017 відповідачем 6734, 90 грн. (виписка по рахунку від 28.03.2017) з яких адміністративно - господарські санкції в сумі 5838,46 грн. та 896,44 грн. пені, сума заборгованості відповідача по залишку пені становить 105,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 94 КАС України відшкодування витрат, понесених позивачем - суб'єктом владних повноважень, не передбачено.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94, 159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Білецького" (ідентифікаційний код 32118796) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 21368023) 105 (сто п'ять) грн. 12 коп. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2017