Рішення

від 11.04.2017 по справі 910/650/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/27/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 Справа № 910/650/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» , м. Київ

до: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АТАБАШ» , м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 142018,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО» про стягнення заборгованості, за договором поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р., в сумі 142 018,52 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 04.01.2016р. між ТОВ «Гермес-Т» (постачальник за договором) та ТОВ «АКВА-ДЖЕРЕЛО» (покупець за договором) укладено договір поставки № ГТ-502, на виконання умов якого позивач поставив і передав у власність відповідачу за видатковою накладною № 189 від 11.03.2016р. товар, який було прийнято відповідачем згідно довіреності № 003 від 11.03.2016р. на загальну суму 110 841,66 грн. Грошові кошти, за отриманий за видатковою накладною № 189 від 11.03.2016р. товар, відповідач позивачу не сплатив, натомість склав акт невідповідності при вихідному контролі № 001 від 16.03.3016р. з зауваженнями щодо невідповідності товару. Отриманий товар за видатковою накладною № 189 від 11.03.2016р. відповідачем позивачу повернуто не було. У зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 110 841,66 грн. З метою врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 26.07.2016р., в якій вимагав сплати суму заборгованості за отриманий товар. Відповіді на претензію позивач від відповідача не отримав. На підставі п. 6.2 договору поставки № ГТ-502 позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 16854,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 2241,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12081,74 грн. З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р. в сумі 142 018,52 грн., а саме: 110 841,66 грн. основного боргу, 16854,00 грн. пені, 2241,12 грн. 3 % річних та 12081,74 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2017р. порушено провадження у справі № 910/650/17, судове засідання по розгляду справи призначено на 31.01.2017р. о 11 год. 20 хв.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2017р. здійснено заміну відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО» його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АТАБАШ» , матеріали справи № 910/650/17 надіслано за встановленою підсудністю за місцезнаходженням відповідача до господарського суду Запорізької області.

13.02.2017р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2017р. прийнято матеріали справи № 910/650/17 до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/27/17 та призначено розгляд справи на 01.03.2017р. о 12 год. 30 хв.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.02.2017 року була надіслана судом позивачу та відповідачу на адреси, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відділення повернуло до суду примірник ухвали суду від 14.02.2017р. який направлявся відповідачу з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання» .

В судове засідання 01.03.2017р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 14.02.2017р. не виконали.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. розгляд справи відкладено на 28.03.2017р. о 11 год. 00 хв.

У судове засідання 28.03.2017р. представники сторін повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 14.02.2017р. та від 01.03.2017р. не виконали.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. розгляд справи відкладено на 11.04.2017р. о 12 год. 00 хв.

У судове засідання 11.04.2017р. сторони втретє не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 14.02.2017р., від 01.03.2017р. та від 28.03.2017р. не виконали, витребувані судом документи та пояснення по справі не надали.

Зазначені вище ухвали суду направлялись на адреси сторін, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив та витребувані ухвалами суду документи не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, втричі повноваженого представника в судове засідання не направив. Причини неявки суду невідомі.

Сторони зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємоповагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22 ГПК України)

В пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи та може бути розглянута, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.01.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» (постачальник за договором) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО» (покупець за договором) укладений договір поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Аква-Джерело» змінило повне найменування на ТОВ «АТАБАШ» та місцезнаходження на 69000, м. Запоріжжя, вул. Зачиняє ва, буд. 63, оф. 4.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2017р. здійснено заміну відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АКВА-ДЖЕРЕЛО» його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АТАБАШ» .

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № ГТ-502, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю гофрокартонну продукцію (надалі іменується - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, базова ціна за одиницю товару, загальна кількість партії товару, що підлягає поставці за цим договором, зазначаються у відповідних рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або додатках (специфікаціях, додаткових угодах тощо), що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю на умовах, визначених цим договором (п. 1.3 договору).

Датою передачі товару постачальником та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата видаткової та/або товарно-транспортної накладної (4.12 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поставки № ГТ-502, постачальник поставляє, а покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити товар шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 3.2 договору поставки № ГТ-502, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку коштів за кожну окрему партію товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження товару під гарантійний лист КБ «ПРИВАТБАНК» .

Під партією товару розуміється об'єм товару, вказаних в накладних на відвантаження в один транспортний засіб (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.5 договору поставки № ГТ-502 встановлено, що товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всіх коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до п. 3.8 договору поставки № ГТ-502, днем оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р., та у відповідності до видаткової накладної № 189 від 11.03.2016р. було поставлено, а відповідачем на підставі довіреності № 003 від 11.03.2016р. прийнято товар на загальну суму 110841,66 грн.

Вищевказана видаткова накладна підписана представниками сторін без заперечень та зауважень, скріплена печатками підприємств.

Разом з цим, позивач надав акт виявлення невідповідності при вхідному контролі № 001 від 16.03.2016р. складений відповідачем в підтвердження постачання позивачем неякісної продукції.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту виявлення невідповідності при вхідному контролі, в якому в описі невідповідності зазначено, що по-перше, середня вага ящика 780 гр. (зазвичай 950 гр.), що говорить про невідповідність необхідній марці картону, та по-друге що, при використанні на виробництві - присутнє просідання значної кількості ящиків під час упаковки продукції, а також їх розривання. У висновку встановлено, що гофроящики даної поставки не придатні до використання у виробництві та повинні бути вилучені з обігу. По можливості, продукція запакована в даний вид гофрокартону, повинна бути перепакована у гофрокартон відповідної якості.

В інформації про дату надходження товару зазначена дата - 14.03.2016р., коли відповідно до видаткової накладної товар поставлений та прийнятий відповідачем 11.03.2016р.

Вказаний акт підписано директором ТОВ «АКВА-ДЖЕРЕЛО» ОСОБА_2 та скріплений печаткою підприємства.

Розглянувши вказаний акт, суд вказує наступне:

Пунктом 4.11 договору поставки № ГТ-502 передбачено, що передача товару за кількістю та якістю проводиться у відповідності з інструкціями П6,П7, затверджених постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965р. та 25.04.1966р. відповідно.

Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.

За змістом пункту 16 Інструкції П-7 у разі невідповідності продукції, що поставляється умовам п.14 цієї Інструкції одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. При цьому одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання зазначеної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідною продукцією, а також викликати для участі в продовженні приймання продукції складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника).

Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год. а стосовно продукції, яка швидко псується - негайно після виявлення невідповідності останньої, або ж тари чи упаковки, встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором (п.18 Інструкції П-7).

Іногородній виробник (відправник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до спливу встановленого терміну явки представника виробника (відправника). Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачений в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових для сторін правилах або договорі.

Вказана правова позиція міститься і в п.п. 16, 17, 17 «а» інструкції П6.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не надсилалось повідомлення або телеграми про виклик представника позивача для складання акту невідповідності, тобто позивача не викликали для здійснення фіксації факту отримання відповідачем неякісної продукції, що свідчить про порушення вимог інструкцій та умов договору поставки.

У відповідності до п. 6.4 договору поставки № ГТ-502, якщо товар, що поставляється за даним договором, виявиться невідповідним за кількістю та якістю, за умовами даного договору покупець вправі вимагати допоставки товару за рахунок постачальника.

Відповідач цим правом не скористався.

З огляду на викладене, суд не може прийняти акт виявлення невідповідності при вхідному контролі № 001 від 16.03.2016р. в якості доказу поставлення товару неналежної якості, оскільки він складений в порушення умов договору поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р. та вимог інструкцій П6, П7.

А тому, суд вважає недоведеним факт отриманого відповідачем неякісного товару за договором поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р., відповідно до видаткової накладної № 189 від 11.03.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу претензію від 26.07.2016р. про сплату заборгованості за даним договором.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, основний борг в сумі 110841,66 грн. не сплачений, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану вище претензію, та докази сплати суми боргу в розмірі 110841,66 грн. за договором поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р., також відсутні.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 110841,66 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманого товару на суму 110841,66 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений, підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 110841,66 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, за період з 10.06.2016р. по 12.12.2016р., у розмірі 16854,00 грн., які позивач обґрунтовує п. 6.2 договору поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р., яким передбачено, що за порушення термінів розрахунків, вказаних в п. 3.2 даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент такого порушення за кожен день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог договору відповідач у встановлений договором строк зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено та встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні розрахунку пені. При цьому, позивачем вірно визначено період нарахування пені та кількість днів прострочення. Судом здійснено розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені складає 11786,77 грн. за період з 10.06.2016р. (день, з якого позивач просить стягнути пеню, зазначений у розрахунку позивача) по 10.10.2016р. (оскільки саме в цей день закінчуються 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано). Суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 11786,77 грн.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків по даному договору постачальник та покупець несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 6.1 договору поставки № ГТ-502).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо повної та своєчасної оплати отриманої гофрокартонної продукції, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2241,12 грн. 3% річних за період з 10.04.2016р. по 12.12.2016р. та суму 12081,74 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з квітня 2016р. по листопад 2016р. (включно).

Перевіривши правильність нарахування 3% річних за допомогою інформаційної системи «Законодавство» , судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 2235,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем допущена помилка при визначені періоду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми богу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних витрат за допомогою інформаційної системи «Законодавство» , судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати в розмірі 6652,68 грн. за період з травня 2016р. по листопад 2016р.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару за договором поставки № ГТ-502 від 04.01.2016р., правом на захист своїх інтересів в судовому порядку не скористався, що дає суду підстави вважати що факт заборгованості перед ТОВ «Гермес-Т» відповідачем не заперечується, а також враховуючи не надання відповідачем доказів сплати боргу та заперечень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково - 110841,66 грн. суми основного боргу, 2235,00 грн. суми 3% річних, 6652,68 грн. суми інфляційних витрат та пені у сумі 11786,77 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

На підставі вище викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АТАБАШ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 63, оф. 4; код ЄДРПОУ 39534996) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Гродненська, 32, 3 поверх; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Віскозна, 32; код ЄДРПОУ 30973210) основний борг в сумі 110841 (сто десять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 66 коп., 3% річних в сумі 2235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 6652 (шість тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 68 коп., пеню в сумі 11786 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1972 (тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн. 75 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18 квітня 2017 р.

Суддя О.А. Топчій