Ухвала

від 11.04.2017 по справі 910/5550/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2 УХВАЛА про повернення  заяви про порушення справи про банкрутство 11.04.2017Справа №  910/5550/17 Суддя Чеберяк П.П., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» (ідентифікаційний код 01564526) про  банкрутство ВСТАНОВИВ: Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» (ідентифікаційний код 01564526), у зв'язку з неможливістю останнього погасити заборгованість в розмірі 485 126 грн. 41 коп. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення  строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів – грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках,   передбачених законом,   рішення судів та інших органів   щодо   стягнення   коштів   виконуються   органами доходів і зборів, банками         та   іншими   фінансовими   установами.            Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.   Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні. Абзацами другим та третім пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Таким чином, виходячи з приписів статті 95 Податкового кодексу України, частини третьої статті 10, частини сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами   в підтвердження безспірності грошових   вимог ініціюючого кредитора -   органу доходів і зборів,   є   рішення суду   про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету   у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України. Водночас, перебіг трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 статті 10 Закону, починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Як зазначено у п. 12 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у інформаційному листі від 28.03.2013  № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 15 Закону визначено підстави для повернення та відкликання заяви про порушення справи про банкрутство. Як одну з підстав повернення заяви передбачено неподання заявником-кредитором доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання у встановленому розмірі протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом. У зв'язку з цим строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження, а невиконання податкового зобов'язання - з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, оскільки списання цих коштів здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження". Одночасно частиною 7 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора – органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку. Враховуючи, що стягнення з рахунків боржника - юридичної особи коштів у рахунок погашення податкового боргу здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження",  доказами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів є рішення суду про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету в рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів щодо отримання заборгованості за процедурою, передбаченою Податковим кодексом України. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 920/629/14, яка відповідно до ст. 11128 ГПК України повинна враховуватись усіма судами загальної юрисдикції. Згідно п. 95.22. ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Отже, спеціальним податковим законодавством, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків. При цьому передбачений законодавством широкий арсенал відповідних заходів надає органу доходів і зборів, наряду з заставними кредиторами, пріоритет в отриманні задоволення своїх грошових вимог перед іншими кредиторами боржника. У зв'язку з чим тільки вжиття всіх вищенаведених заходів у сукупності, якщо вони не призвели до погашення податкового боргу, може бути передумовою для ініціювання органом доходів і зборів справи про банкрутство боржника на загальних підставах. Як вбачається з поданої заяви, ініціюючим кредитором подано суду копії інкасових доручень (розпоряджень) № 834/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 835/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 834/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 836/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 822/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 823/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 824/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 825/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 826/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 827/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 828/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 829/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 830/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 831/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 832/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 831/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 815/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 814/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 813/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 801/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 802/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 803/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 804/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 805/26-57-17-70 від 20.10.2016, № 806/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 808/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 807/26-57-17-70 від 03.10.2016, № 809/26-57-17-70 від 03.10.2016. Однак, в порушення вимог ст.ст. 10-11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до поданої заяви не додано рішення суду про стягнення з боржника заявленої суми заборгованості, як обов'язкову передумову звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство останнього. Ініціюючим кредитором не подано суду належних доказів вжиття заходів погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення) зокрема, опису майна в податкову заставу, вжиття заходів щодо примусової реалізації майна боржника, яке перебуває у податковій заставі; доказів звернення ініціюючого кредитора до суду з позовом про стягнення з боржника сум дебіторської заборгованості у рахунок погашення податкового боргу. Крім того, в поданій до суду заяві про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» заявник посилається на наявність у боржника безспірної заборгованості в розмірі 485   126 грн. 41 коп. Станом на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника розмір мінімальної заробітної плати, згідно положень Закону України   «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становить 3 200 грн. 00 коп. Таким чином, розмір трьохста мінімальних заробітних плат становить 960 000 грн. 00 коп. З огляду на викладене, розмір заявлених ініціюючим кредитором вимог до боржника складає менше законодавчо визначеного розміру. Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора також додаються  докази надсилання боржнику копії заяви та доданих до неї документів. В якості доказів направлення заяви та доданих до неї документів на адресу боржника, заявником додано фіскальний чек № 6943 від 29.12.2016 та опис вкладення у цінний лист з відміткою відділу поштового зв'язку про відправлення 29.12.2016, водночас подана до суду заява про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» датована 14.03.2017. За наведених обставин, зазначені фіскальний чек та опис вкладення не можуть бути прийняті господарським судом в якості належних доказів надсилання боржнику заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів. Пунктами 2, 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду зокрема, якщо заява не відповідає змісту вимог, визначених у цьому Законі та якщо заявник-кредитор  не надав доказів надсилання  боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. З огляду на викладене вище, керуючись п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарський суд м. Києва – УХВАЛИВ: Заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду. Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. Суддя                                                                                                           П.П. Чеберяк