Рішення

від 11.04.2017 по справі 910/3620/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017Справа №910/3620/17

За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ

про стягнення 5474,80 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Новицька Т.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ про стягнення заборгованості в розмірі 5474,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ було укладено Договір №119 від 01.11.2008 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю.

Згідно вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ мало щомісячно відшкодовувати позивачеві витрати по сплаті податку на землю відповідно до рахунків, виставлених позивачем.

Відтак станом на 01.02.2017 відповідач не відшкодував позивачеві витрати по сплаті податку на землю за період з лютого 2013 по листопад 2013 у розмірі 5474,80 грн.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором Договір №119 від 01.11.2008 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю в розмірі 5474,80 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2008 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (інститут) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ (платник) було укладено Договір №119 на відшкодування витрат по сплаті податку за землю, відповідно до умов якого інститут є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ №003954, площею 151298 кв.м і приймає на себе зобов'язання на підставі Закону України Про плату за землю здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні платника.

Платник приймає на себе зобов'язання відшкодувати інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі шістсот дев'яносто чотири грн.. 89 коп. +20% ПДВ розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 33,4 кв.м (в корпусі №66), що перебувають у користуванні платника (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, інститут обчислює суму земельного податку платника в порядку, визначеному Законом України Про плату за землю , подає дані до податкової інспекції і сплачує земельний податок рівними частинами щомісячно.

Згідно з п.2.2 Договору, платник відшкодовує щомісячно, до 15 числа наступного місяця інституту у повному обсязі суму податку на землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні платника.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту надання площі у користування і діє до 31.12.2009.

У разі розірвання договору одна із сторін надсилає іншій повідомлення не менш ніж за місяць до дати розірвання договору.

У відповідності до п.3.2 Договору, договір вважається продовженим на черговий і наступні календарні роки без оформлення додаткових документів, якщо сторони не вжили дій до його розірвання, або повідомлення про мотивований строк закінчення договору згідно з п.3.1.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором на відшкодування витрат по сплаті податку на землю, що підтверджується наявними у матеріалах справи Рахунками №247 від 26.02.2013, №518 від 29.03.2013, №635 від 24.04.2013, №877 від 27.05.2013, №1073 від 26.06.2013, №1260 від 30.07.2013, №1405 від 14.08.2013, №1590 від 25.09.2013, №1378 від 23.10.2013, №2006 від 26.11.2013 на загальну суму 5474,80 грн.

Проте відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору не виконав своїх обов'язків, в результаті чого у останнього виникла заборгованість по відшкодування витрат по сплаті податку за землю в розмірі 5474,80 грн.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською довідкою про залишкову суму боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ перед позивачем станом на 09.03.2017.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по від шкодуванню витрат по сплаті податку за землю в розмірі 5474,80 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тронка-АТ (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19; ідентифікаційний код 35727867) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код 05417377) 5474 (п'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 80 коп. боргу з відшкодування витрат по сплаті податку за землю та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.04.2017

Суддя Я.В. Маринченко