Рішення

від 10.04.2017 по справі 910/3710/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017Справа №910/3710/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс" ДоПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Простягнення 242 414,83 грн. Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: Кривяк Д.Р. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геометрікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 240 482,36 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2017 було порушено провадження по справі № 910/3710/17 та призначено справу до розгляду на 24.03.2017.

24.03.2017 представник позивача в судовому засіданні надав суду для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2017 не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, а також враховуючи необхідність отримання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 10.04.2017 о 16-50.

04.04.2017 представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшує розмір інфляційних втрат з 15 460,69 грн. до 17 963,25 грн. та зменшує розмір нарахування 3 % річних з 4 624,06 грн. до 4 053,97 грн.

07.04.2017 представник позивача подав до канцелярії суду додаткові матеріали по справі.

10.04.2017 представник позивача в судовому засідання надав усні пояснення по суті, поданої раніше, заяви про зміну розміру позовних вимог, відповідно до яких зазначену заяву підтримав в повному обсязі.

Відповідно до аб. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подану заяву позивача, господарський суд зазначає, що дана заява не суперечить діючому законодавству України, підписана уповноваженим представником, а тому приймається судом.

10.04.2017 представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 10.04.2017 від останнього на адресу суду надійшло письмове заперечення на позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.04.2017 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015 між Державним підприємством "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс"(далі - виконавець, позивач) було укладено договір № 105.24-11-15 на проведення робіт з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця на території м. Ходорів Львівської області(далі - договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 умовами якого предачено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з інвентаризації земельних ділянок ДТГО Львівська залізниця в м. Ходорів Жидачівського району Львівської області орієнтовною загальною площею 51,8060 га.

02.12.2015 була складена додаткова угода № 1 до договору від 30.11.2015 № 105.24-11-15 умовами якої замінено назву, юридичний статус, юридичну адресу і реквізити замовника на такі: повне найменування - Філія Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , скорочено - філія ПВІЗТ ПАТ Укрзалізниця , адреса - 49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна буд. 3 корп. А; код ЄДРПОУ 40123423, поточний рахунок № 26005300528421 в Дніпропетровському обласному управлінні АТ Ощадбанк , МФО 305482.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору, останнім було проведено інвентаризацію земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації ділянки ДТГО Львівська залізниця орієнтовною площею 51,8060 га на загальну суму 192 669,10 грн.

В свою чергу відповідач, за виконані роботи не розрахувався.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача позивач неодноразово звертався до останнього з листами та претензією щодо вимоги про сплату існуючої заборгованості за виконані роботи у сумі 192 669,10 грн.

Однак, як зазначає позивач, належного реагування на згадувані листи та вимогу відповідачем здійснено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у сумі 192 669,10 грн., 27 728,51 грн. - пені, 17 963,25 грн. - інфляційних втрат, а також 4 053,97 грн. - 3% річних(з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог).

В свою чергу, відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд в позові відмовити повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 30.11.2015 між Державним підприємством "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс"(далі - виконавець, позивач) було укладено договір № 105.24-11-15 на проведення робіт з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця на території м. Ходорів Львівської області(далі - договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з інвентаризації земельних ділянок ДТГО Львівська залізниця в м. Ходорів Жидачівського району Львівської області орієнтовною загальною площею 51,8060 га, згідно Державних актів на право постійного користування землею І-ЛВ № 000322 від 26.11.1996 площею 16,8300 га, І-ЛВ № 000323 від 26.11.1996 площею 13,8700 га, І-ЛВ № 000324 від 26.11.1996 площею 14,2600 га, І-ЛВ № 000325 від 26.11.1996 площею 4,2410 га, І-ЛВ № 000326 від 26.11.1196 площею 1,3350 га, І-ЛВ № 000327 від 26.11.1196 площею 0,4540 га, І-ЛВ № 000328 від 26.11.1196 площею 0,1650 га, І-ЛВ № 000329 від 26.11.1996 площею 0,3250 га, І-ЛВ № 003160 від 26.11.1996 площею 0,3260 га.

Технічні та інші вимоги до виконання робіт, до технічної документації з інвентаризації, викладені у технічному завданні, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Згідно із п. 2.2. договору, загальна вартість робіт з інвентаризації земельних ділянок за цим договором, є орієнтовною та становить 192 669,10 грн. (сто дев'яносто дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять грн. 10 коп.).

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи здійснюється протягом 30 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформленого та підписаного сторонами акту передачі-приймання робіт з інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" в м. Ходорів Жидачівського району Львівської області в паперовій та електронній формі та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника - ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до п. 2.4. договору, при здійсненні остаточного розрахунку вартість виконаних робіт визначається за загальну площу земельної ділянки залізниці щодо якої проведено інвентаризацію та виготовлено технічну документацію з інвентаризації виходячи з розрахунку вартості робіт за 1 (один) га (згідно кошторису).

Згідно із п. 3.1. договору, після завершення робіт з виготовлення технічної документації з інвентаризації земельних ділянок виконавець передає замовнику акт передачі-приймання виконаних робіт у 3-х примірниках, 3 примірники технічної документації із землеустрою з інвентаризації земельних ділянок у паперовій та електронній формі.

Замовник протягом 15 календарних днів з дня одержання технічної документації з інвентаризації земельних ділянок в паперовій та електронній формах, зобов'язаний підписати та направити виконавцеві підписаний акт передачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт з переліком необхідних доробок і визначеними термінами їх усунення (п. 3.2. договору).

Строк виконання робіт - 6 (шість) місяців з моменту підписання договору та надання виконавцю вихідних даних (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.4. договору на замовника покладено зобов'язання прийняти виконані роботи відповідно до умов цього договору та оплатити їх на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

Зміни у договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, яка складається у письмовій формі і підписується уповноваженими представниками обох сторін. Додаткові угоди до цього договору є його невід'ємними частинами.

Крім того, судом досліджена додаткова угода № 1 від 02.12.2015 до договору № 105.24-11-15 від 30.11.2015 умовами якої замінено назву, юридичний статус, юридичну адресу і реквізити замовника на такі: повне найменування - Філія Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , скрочено - філія ПВІЗТ ПАТ Укрзалізниця , адреса - 49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна буд. 3 корп. А; код ЄДРПОУ 40123423, поточний рахунок № 26005300528421 в Дніпропетровському обласному управлінні АТ Ощадбанк , МФО 305482.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, було проведено інвентаризацію земельних ділянок та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації ділянки ДТГО Львівська залізниця орієнтовною площею 51,8060 га на загальну суму 192 669,10 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1 від 18.05.2016. Вказаний акт з боку відповідача підписаний та скріплений печаткою без зауважень та заперечень(копія міститься у матеріалах справи).

В свою чергу відповідачем, свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи не здійснено.

Враховуючи наявність у відповідача заборгованості в сумі 192 669,10 грн., позивач надіслав останньому листи № 147-08-16 та № 178-10-16 від 18.08.2016 та від 12.10.2016 відповідно, а також письмову претензію в яких вимагав від відповідача оплати заборгованості та нарахованої пені за виконані роботи по договору № 105.24-11-15 від 30.11.2015.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 192 669,10 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, господарський суд зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як вбачається із положень наведеного вище Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

В додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року за №200 до таких підприємств віднесено Державне підприємство "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" (код ЄДРПОУ 01097415).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2014 №4442-VI, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Згідно із п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", у тому числі Державного підприємства "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України".

Дані відомості підтверджуються випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно із якою державна реєстрація новоутвореної юридичної особи проведена 21.10.2015. Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вчинено з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відокремленим підрозділом ПАТ "Українська залізниця" є філія "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариство "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40123423).

Отже, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" шляхом злиття відповідно до положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", між Філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" ПАТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс" було укладено додаткову угоду № 1 від 02.12.2015 до договору № 105.24-11-15 від 30.11.2015, відповідно до якої замовником визначено Філію "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" ПАТ "Українська залізниця".

В силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

У відповідності до приписів чинного законодавства, у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.

Оскільки Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" стало правонаступником ДП "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України", то укладення додаткової угоди № 1 від 02.12.2015 до договору № 105.24-11-15 від 30.11.2015 не потребувало участі ДП "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України". Протилежного нормами чинного законодавства не передбачено.

Зі змісту додаткової угоди № 1 від 02.12.2015 до договору № 105.24-11-15 від 30.11.2015 вбачається, що остання укладена Філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі в.о. начальника філії ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 987 від 01.12.2015 та в.о. заступника начальника Філії ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 979 від 01.12.2015.

Відповідно до пп. 9 п. 5.5 Положення про Філію "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" начальник філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди та інші правочини від імені Товариства, в межах повноважень делегованих Товариством.

Згідно із довіреностями № 987 від 01.12.2015, № 979 від 01.12.2015 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" уповноважено в.о. начальника філії ОСОБА_2 та в.о. заступника начальника Філії ОСОБА_3 на вчинення правочинів, укладення, зміну та розірвання будь-яких договорів в межах діяльності філії.

Доказів скасування ПАТ "Українська залізниця" вищевказаних довіреностей матеріали справи не містять.

За таких обставин, заперечення щодо відсутності повноважень у Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на укладення додаткової угоди №1 від 02.12.2015 є безпідставними.

Також судом прийнято до уваги, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення ДП "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України", однак, частина 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не покладає факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України".

З урахуванням вищенаведеного, посилання відповідача на нечинність додаткової угоди №1 від 02.12.2015 до договору № 105.24-11-15 від 30.11.2015 спростовуються встановленими судом обставинами та є безпідставними.

Крім того, твердження відповідача щодо ненастання строку виконання останнім свого зобов'язання у зв'язку із ненадходженням коштів від Генерального Замовника, господарський суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

У пункті 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.6. договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт, переданих замовнику за актом передачі-приймання виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором № 105.24-11-15 від 30.11.2015, керуючись п. 8.6 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 27 728,51 грн. за період з 01 вересня 2016 по 03 березня 2017

Як вбачається із розрахунку позивача, останній вважає, що розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 30 календарних днів від дати підписання акту передачі-приймання робіт, а тому визначає прострочення оплати за виконані роботи починаючи з 17.06.2016.

Разом із тим, щодо зазначеної вимоги слід зазначити наступне.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 30 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформленого та підписаного сторонами акту передачі-приймання робіт з інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" в м. Ходорів Жидачівського району Львівської області в паперовій та електронній формі та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника - ДТГО "Львівська залізниця".

Господарським судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку 3 групи із відсотковою ставкою до доходу - 5% без реєстрації ПДВ(дані відомості підтверджуються інформацією, зазначеною у витягу з реєстру платників єдиного податку на позивача, копія якого міститься у матеріалах справи).

Відповідно до під. 3 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно з п. 293.3. ст. 293 Податкового кодексу України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

З вищенаведеного вбачається, що позивач звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Зазначена обставина нівелює обов'язок позивача, закріплений в п. 2.3 договору щодо, реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відновідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що оскільки сторонами фактично не встановлений строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунків, тому прострочення оплати за виконані роботи починається на восьмий день від дня пред'явлення вимоги.

В матеріалах справи наявна копія претензії позивача до відповідача, в якій міститься вимога позивача щодо оплати відповідачем виконаних робіт в розмірі 192 669,10 грн. та докази її надіслання відповідачу(фіскальний чек поштової установи, датований 14.11.2016).

Відповідно до п. 1, 2 ч. II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень , нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Беручи вищезазначене до уваги, господарський суд вважає вірним рахувати прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати грошових коштів у сумі 192 669,10 грн. починаючи з 30.11.2016(дата відправлення претензії -14.11.2016 + 6 р.д.+ 7 к.д.).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок пені, обмеживши період нарахування шестимісним строком з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано (з 30.11.2016 по 03.03.2017), в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 13 869,87 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 053,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 963,25 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, із застосуванням вірного періоду прострочення грошового зобов'язання(з 30.11.2017), в межах розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1 916,13 грн. та інфляційних втрат - частково в сумі 5 837,87 грн.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"(03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження : 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 39, код ЄДРПОУ 40123423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 7, оф. 3, код ЄДРПОУ 400668) 192 669 (сто дев'яносто дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 10 коп. основного боргу, 13 869(тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 87 коп. пені, 5 837(п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 1 916(одну тисячу дев'ятсот шістнадцять) грн. 13 коп. 3 % річних та 3 214(три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 39 коп. судового збору.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.04.2017

Суддя Спичак О.М.