Рішення

від 11.04.2017 по справі 910/3274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017Справа № 910/3274/17 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєф-Бейс"

про стягнення 806 780,18 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Слободян О.П. (представник за довіреністю №056/24-42 від 10.01.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєф-Бейс" (далі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 4648 оренди житлового приміщення від 01.09.2008р. в розмірі 806 780,18 грн., з яких 12 790,80 грн. сума основного боргу, 782 258,40 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, 7 270,56 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 4 039,20 грн. штрафу за прострочення оплати орендних платежів та 421,22 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України не повернув орендоване у позивача приміщення та систематично порушує взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 28.03.2017р.

Судове засідання 28.03.2017р. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, розгляд справи призначено на 11.04.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11 квітня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001р. №217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд" шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. №2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" будинок №10 по вул. Борщагівській закріплено за комунальним підприємством "Спецжитлофонд" як будинок маневреного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2008р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір №4648 оренди житлового приміщення (далі - Договір), за умовами п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар, на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_1 характеристикою, викладеною у п. 1.2. Договору, оплатою, визначеною у розділі 2, житлова площа - 39,90 кв. м., загальна площа - 61,20 кв. м.

Відповідно до п. 2.1. Договору за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.2. Договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006р. № 8/75 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004. № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 673, 20 грн., у т.ч. ПДВ 112, 20 грн.

Як передбачено в п. 2.3. Договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

За умовами п. п. 2.5., 2.6. Договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору. Орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно п. 5.1. Договору сторонами погоджено строк його дії з 01.09.2008р. по 28.02.2009р.

На виконання умов договору, позивачем у відповідності до акту приймання-передачі житлового приміщення (додаток №1 до договору від 01.09.2008р. №4648) було передано в орендне користування квартиру АДРЕСА_1

Позивач вказує на те, що в зв'язку з тим, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватись спірним житловим приміщенням, у відповідності до вимог п. 2. ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, строк дії договору було продовжено з 01.03.2009р. до 31.08.2009р., з 01.09.2009р. до 28.02.2010р., з 01.03.2010р. до 31.08.2010р., з 01.09.2010р. до 28.02.2011р., з 01.03.2011р. по 31.08.2011р.

Відповідно до п. 3.2.5. Договору орендар зобов'язався після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п. 5.5 договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

У зв'язку з тим, що строк дії договору закінчився 31.08.2011р. позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву від 06.09.2011р. № 044/24-3861 про припинення строку дії договору. Вказану заяву відповідач отримав 14.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0407308762915 (копії в матеріалах справи). Отже, враховуючи викладене, Договір припинив свою дію з 14.09.2011р.

Вказані обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 зі справи № 5011-24/1642-2012, яке набрало законної сили з 13.04.2012р. та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Крім того, факти порушення відповідачем договірних зобов'язань за попередні періоди встановлені також при розгляді справ № 910/19438/14 та № 910/19739/15, рішення з яких набрали законної сили з 18.11.2014р. та 16.10.2015р. відповідно та згідно тієї ж ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та продовжував ним безпідставно користуватись, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті орендних платежів за період з 01.07.2015р. по 31.01.2017р. у розмірі 12 790,80 грн., а також 782 258,40 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, 7 270,56 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 4 039,20 грн. штрафу за прострочення оплати орендних платежів та 421,22 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як було зазначено вище, в пункті 5.1. Договору, сторони погодили термін його дії з 01.09.2008р. до 28.02.2009р.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач листом №044-24-3861 від 06.09.2011 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди № 4648 від 01.09.2008р. на жиле приміщення АДРЕСА_1, в зв'язку з чим вимагав звільнити вказане приміщення передавши його за актом.

Зазначена заява була отримана відповідачем 14.09.2011р., у зв'язку з чим договір оренди житлового приміщення №4648 від 01.09.2008р. припинив свою дію з 14.09.2011р.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З урахуванням викладеного та у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди орендодавцю у порядку та строки, передбачені договором, суд приходить до висновку про те, що відповідач використовував орендоване ним приміщення в період з 01.07.2015р. по 31.01.2017р., а тому за умовами Договору останній зобов'язаний сплатити орендну плату та інші платежі, передбачені договором за вказаний період.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено факт наявності заборгованості з орендної оплати, які в силу п. п. 2.3., 2.6. Договору відповідач мав сплачувати позивачу до 10 числа поточного місяця по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Доказів повернення орендованого у позивача приміщення, відповідачем до матеріалів справи не надано, як і не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період 01.07.2015р. по 31.01.2017р. в розмірі 12 790,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12 790,80 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми неустойки на підставі п. 6.4. Договору та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 6.4. Договору невиконання орендарем умов договору щодо звільнення приміщення після закінчення терміну дії договору дає право орендодавцю вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

Факт користування відповідачем приміщенням підтверджується матеріалами справи та останнім належними засобами доказування не спростовано.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок неустойки, судом встановлено, що він не відповідає нормам чинного законодавства України та умовам Договору, оскільки позивач неправомірно визначає її розмір шляхом додаткового множення подвійного розміру орендної плати на кількість днів у кожному місяці існування заборгованості.

Як встановлено вище судом, сума боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період 01.07.2015р. по 31.01.2017р. складає 12 790,80 грн., з урахуванням чого розмір неустойки за вказаний період складає 25 581,60 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми неустойки підлягають частковому задоволенню на суму 25 581,60 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 270,56 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 4 039,20 грн. штрафу за прострочення оплати орендних платежів та 421,22 грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.3. Договору за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1 % від несплаченої суми за кожен прострочений день. А за прострочення оплати орендних платежів понад дев'яносто календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф, що встановлюється у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 6.3. Договору.

Судом перевірено надані позивачем до матеріалів справи розрахунки штрафу за прострочення оплати орендних платежів та пені та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, сума штрафу (п. 6.3. Договору) розрахована позивачем є арифметично вірною, а розрахований позивачем розмір пені за заявлений період не перевищує розрахованого судом, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 4 039,20 грн. штрафу за прострочення оплати орендних платежів та 421,22 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за умовами п. 6.7. Договору у разі порушення орендарем п. п. 3.2.5. Договору, останній сплачує орендодавцю штраф, розмір якого у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад вісімдесят календарних днів, штраф встановлюється у розмірі дев'яноста відсотків від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

Судом також перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок штрафу штрафу за неповернення орендованого майна (п. 6.7. Договору) та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, сума штрафу розрахована позивачем є арифметично вірною, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 7 270,56 грн. штрафу за неповернення орендованого майна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/3274/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 12 790,80 грн. суми основного боргу, 25 581,60 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, 7 270,56 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 4 039,20 грн. штрафу за прострочення оплати орендних платежів та 421,22 грн. пені.

Судовий збір позивача у розмірі 751,55 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєф-Бейс" (ідентифікаційний код 31140176, адреса: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (ідентифікаційний код 31454734, адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34) 12 790,80 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто гривень 80 коп.) суми основного боргу, 25 581,60 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну гривню 60 коп.) неустойки за неповернення орендованого майна, 7 270,56 грн. (сім тисяч двісті сімдесят гривень 56 коп.) штрафу за неповернення орендованого майна, 4 039,20 грн. (чотири тисячі тридцять дев'ять гривень 20 коп.) штрафу за прострочення оплати орендних платежів, 421,22 грн. (чотириста двадцять одну гривню 22 коп.) пені та 751,55 грн. (сімсот п'ятдесят одну гривню 55 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2017р.

Суддя С.М. Морозов