Рішення

від 04.04.2017 по справі 911/340/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 911/340/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку Євробанк , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік , м.Переяслав-Хмельницький

про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування однорідних зустрічних вимог

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку Євробанк (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік (далі - відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування однорідних зустрічних вимог.

Провадження у справі №911/340/17 порушено відповідно до ухвали суду від 06.02.2017 року та призначено справу до розгляду на 28.02.2017 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 28.02.2017 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 28.02.2017 року не з'явився та надіслав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. Розгляд справи відкладався на 14.03.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2017 року подав письмові пояснення.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.03.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 04.04.2017 року.

В судовому засіданні 04.04.2017 року позивач підтримав позовні вимоги та надав додаткові пояснення у справі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.04.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними доказами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 04.12.2014 року між ПАТ КБ Євробанк (позивач, Банк) та ТОВ Ландтехнік (відповідач, Позичальник) було укладено Договір кредиту №ЮЛ-297/2014-К (надалі - Кредитний договір), у відповідності до якого Банк надає відповідачу кредит в іноземній валюті у розмірі 100 641,67 Євро, зі сплатою 6,5% річних, строком до 04.12.2015 року.

04.12.2014 року з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вищенаведеним Кредитним договором (Основним договором), між Банком (позивачем) та ОСОБА_2 було укладено Договір застави майнових прав, за яким було передано в заставу належне ОСОБА_2 право вимоги отримання банківського вкладу у сумі 100 642 Євро, що належать ОСОБА_2 (Заставодавцю) і розміщений на рахунку Заставодержателя (Банку) № 26354025470003 за Договором № Д-3449/EUR банківського вкладу (депозиту) від 10.11.2011 року.

Також, як відповідач повідомив Банку листом №47 від 10.06.2016 року, між ТОВ Ландтехнік та ОСОБА_2 04.12.2015 року було укладено Договір про відступлення прав вимоги за вкладом останнього в ПАТ КБ ЄВРОБАНК .

Заявою від 10.06.2016 року вих. №47 відповідач (Позичальник за Кредитним договором, кредитор за Договором депозиту на підставі відступленого йому права вимоги) звернувся до Банку з пропозицією про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк на суму 100 642 Євро за Договором кредиту №ЮЛ-297/2014-К від 04.12.2014 року до Товариством з обмеженою відповідальністю Ландтехнік та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк за Договором застави майнових прав №ЮЛ-297/2014/ЗМП-1 від 04.12.2014 року, Договором відступлення права вимоги від 04.12.2015 року за Договором №Д-3449/EUR, банківського вкладу (депозиту) Строковий з виплатою процентів щомісячно від 10.11.2011 року (із змінами від 04.12.2015 року), укладеними між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ландтехнік .

Позивач вважає недійсним односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Ландтехнік заяви від 10.06.2016 року вих. №47 про зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на наступні обставини.

Відповідно до рішення Правління Національного Банку України від 17.06.2016 року №73-рш Про віднесення ПАТ КБ ЄВРОБАНК до категорії неплатоспроможних та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 року №1041 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ЄВРОБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 року №1183 Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ЄВРОБАНК , у ПАТ КБ ЄВРОБАНК запроваджено тимчасову адміністрацію строком на два місяці з 17.06.2016 року по 16.08.2016 року, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ ЄВРОБАНК призначено ОСОБА_3, який діє на підставі рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 року №1041 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ЄВРОБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку та від 07.07.2016 року №1183 Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ЄВРОБАНК .

На підставі рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 року №215-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ЄВРОБАНК , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 16.08.2016 року №1523 Про запровадження процедури ліквідації у ПАТ КБ ЄВРОБАНК та делегування повноважень ліквідатора банку , строком на два роки з 17.08.2016 року по 16.08.2018 року включно. Уповноваженою особою Фонду на проведення ліквідації призначено ОСОБА_3.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також процедура ліквідації банку передбачена та регулюється Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність підстав для припинення зобов'язань відповідача за Кредитним договором в розумінні ст.ст. 598 та 601 Цивільного кодексу України, що свідчить про недійсність та безпідставність поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Ландтехнік заяви від 10.06.2016 року вих. №47 про зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на наступні обставини.

Згідно ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.601 Цивільного кодексу України передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Позивач зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, що суперечить Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Крім того, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; безспірність вимог, тобто відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Пунктом 5 ст. 602 Цивільного кодексу України передбачено, що зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин, позивач зазначає, що зважаючи на введення у Банку тимчасової адміністрації, правовідносини регулюються з врахування положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який передбачає випадки обмеження зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку допускається зарахування Банком зустрічних однорідних вимог, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, виключно з урахуванням того, що за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а також, кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що спірна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік вих. №47 про зарахування зустрічних однорідних вимог подана до Банку 10.06.2016 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації та введення ліквідаційної процедури, тому на відповідні правовідносини не поширюється дія п.8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб і відповідні обставини не підлягають дослідженню.

При цьому, судом досліджено та встановлено, що зі змісту спірного правочину вбачається, що відповідач набув право вимоги до Банку, з якого у Банку по відношенню до відповідача виникло зустрічне зобов'язання, на підставі Договору відступлення права вимоги від 04.12.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ландтехнік .

Як вбачається з Договору відступлення права вимоги від 04.12.2015 року, за таким Договором ОСОБА_2 відступив Товариству з обмеженою відповідальністю Ландтехнік всі належні йому права вимоги за Договором №Д-3449/EUR банківського вкладу (депозиту) Строковий з виплатою процентів щомісячно від 10.11.2011 року (із змінами від 04.12.2015 року).

Позивач в позові зазначає, що наведений Договір відступлення права вимоги від 04.12.2015 року укладений з порушеннями, зокрема, п.6.7. Правил до Договору банківського вкладу (які є невід'ємною частиною договору), яким визначено, що під час дії Договору Вкладник не може: здійснювати відступлення прав за Договором третім особам без попереднього письмового погодження Банком; обтяжувати права за Договором заставою без попереднього письмового погодження Банком; припиняти будь-які зобов'язання перед Банком, що виникають із будь-яких підстав, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за ініціативою Вкладника.

У зв'язку з чим, позивач зазначає, що Банк жодної письмової згоди на здійснення відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу №Д-3449/EUR від 10.11.2011 року Вкладнику не надавав, відповідний Договір до Банку не надавався і про його існування позивач не знав. За наявними у Банку документами, Вкладником за Договром банківського вкладу №Д-3449/EUR від 10.11.2011 року був і залишався ОСОБА_2, жодних змін до Договору банківського вкладу в частині зміни Вкладника не вносилось.

Крім того, після укладення Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_2 надав Банку 24 заяви від 01.04.2016 року та 24 заяви від 10.05.2016 року на отримання ним у касі банку відсотків по депозитам.

Банк зазначає, що депозитний вклад фізичної особи ОСОБА_2 № Д-3449/EUR від 10.11.2011 року є повернутим 04.12.2015 року Вкладнику в повному обсязі.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі доказів, на підставі заяв Вкладника ОСОБА_2 від 04.12.2015 року та 03.12.2015 року грошові кошти у сумі 100 642 Євро, а також нараховані відсотки за Договором у розмірі 55,37 Євро у сумі 100 697,37 Євро згідно умов Договору вкладу були повернуті та виплачені Вкладнику ОСОБА_2 шляхом перерахування з рахунка №26354025470003 на поточний рахунок клієнта №26200025470005 (меморіальні ордери містяться в матеріалах справи). Таким чином, переведення коштів в повному розмірі вкладу на вимогу Вкладника з депозитного рахунку на поточний, свідчить про витребування депозиту та його виплату на рахунок, що дає можливість вільного розпорядження коштами, які вже не є депозитними.

Рзпоряджаючись власними коштами, які були вільними від будь-яких депозитних обмежень, Вкладник ОСОБА_2 мав право спрямовувати відповідні кошти на будь-які цілі і на підставі платіжних доручень перерахував кошти на рахунки новостворених депозитів на суму 100 697,37 Євро.

Також, з наданих позивачем доказів вбачається, що згідно Додаткової угоди від 04.12.2015 року було розірвано Договір застави майнових прав № ЮЛ-297/2014/ЗМП-1 від 04.12.2014 року, укладений між Банком та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором.

Договором про внесення змін № 1 від 04.12.2015 року до Кредитного договору п. 2.1. Кредитного договору викладено в новій редакції, згідно з якою виконання Позичальником зобов'язань забезпечується, зокрема, заставою майнових прав вимоги сплати грошових коштів, що розміщені у Кредитодавця на вкладних (депозитних) рахунках в загальній сумі 100642,00 Євро, власником яких є ОСОБА_2.

Таким чином, згідно з Додатковою угодою від 04.12.2015 року застава припинилась і положення п. 2.1. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін № 1 від 04.12.2015 року в частині застави не породжують жодних правових наслідків, оскільки ОСОБА_2 не є стороною Кредитного договору, такий договір та Договір про внесення змін № 1 від 04.12.2015 року не підписував, тому відповідний забезпечувальний правочин ОСОБА_2 не укладений.

В ході розгляду справи відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував. Відповідач стверджує про відсутність підстав вважати, що кошти за Договором депозиту виплачені заставодавцю в повному обсязі, оскільки такі кошти залишились на рахунках в Банку.

З врахуванням викладених у відзиві заперечень, суд зазначає, що Договір застави в забезпечення Кредитного договору і Договір про відступлення права вимоги мають різну правову природу і жодним чином не пов'язані між собою. Договір застави породжує у Заставодавця (ОСОБА_2Ю.) обов'язок і у Заставодержателя (Банку) право вимагати задоволення вимог кредитора (Банку) за рахунок предмета застави (права вимагати виплати належного ОСОБА_2 вкладу) в разі порушення боржником (відповідачем) основного кредитного зобов'язання.

Договір про відступлення права вимоги за Договором депозиту є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні за Договором депозитного вкладу (ОСОБА_2 на відповідача).

Виходячи з викладеного, в разі укладення договору про відступлення права вимоги депозитного вкладу, кредитором за відповідним депозитним договором був би відповідач і з відповідного моменту депозитні кошти вважались би таким, що належать відповідачу (оскільки відступлення права вимоги стосувалось безпосередньо прав за депозитним договором і за умовами такого договору передбачалась саме заміна сторони договору).

У зв'язку з чим, за Договором застави змінився б заставодавець (на відповідача) і він співпадав би з особою позичальника. Однак, відповідний збіг не породжує припинення зобов'язання ні основного (за Кредитним договором), ні забезпечувального (за договором застави).

В день укладення Договору про відступлення права вимоги попередній Заставодавець ОСОБА_2 уклав з Банком договір про припинення застави. Таким чином, зобов'язання за Кредитним договором з 04.12.2015 року не забезпечені заставою, оскільки надана ОСОБА_2 застава припинена ним за погодженням з Банком, а положення п. 2.1. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін № 1 від 04.12.2015 року не можуть породжувати жодних зобов'язань для ОСОБА_2 Укладення Договору про відступлення права вимоги свідчить про перехід до відповідача прав вимоги за депозитом і, відповідно, їх припинення у ОСОБА_2, що виключає можливість їх передачі в заставу ОСОБА_2 В разі переходу до відповідача права вимоги за Договором депозиту, саме відповідач став би власником відповідних депозитних коштів і повинен був передати їх в заставу Банку.

Стаття 1060 Цивільного кодексу України визначає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Стаття 512 Цивільного кодексу України вказує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Частина 3 ст. 512 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що на момент укладення Договору про відступлення, 04.12.2015 року у первісного кредитора ОСОБА_2 існувало право вимоги вкладу за Договором №Д-3449/EUR банківського вкладу (депозиту) Строковий з виплатою процентів щомісячно від 10.11.2011 року (із змінами) в сумі 100 642 Євро, які обліковувались на депозитному рахунку №26354025470003 і за заявою самого Вкладника ОСОБА_2 від 04.12.2015 року (тобто в день відступлення ним права вимоги) були витребувані ним і повернуті Банком.

Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, фактично ОСОБА_2 передав ТОВ Ландтехнік не дійсне право вимоги, яке було використане самим ОСОБА_2 і оскільки Банк не був повідомлений про заміну кредитора за депозитним договором, саме відповідач несе ризик несприятливих для нього наслідків і виплата Банком депозитних коштів ОСОБА_2 є належною.

Крім того, відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України заміна кредитора може відбуватись у певному, конкретно взначеному зобов'язанні і вмежах, погоджених сторонами.

Також, судом встановлено, що Договір відступлення права вимоги від 04.12.2015 року укладений з порушеннями п.6.7. Правил до Договору банківського вкладу (які є невід'ємною частиною договору), яким визначено, що під час дії Договору Вкладник не може здійснювати відступлення прав за Договором третім особам без попереднього письмового погодження Банком.

Оскільки ОСОБА_2 та відповідач при укладенні Договору відступлення права вимоги від 04.12.2015 року попередньо не погоджували відповідного правочину з Банком, згідно з ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні за Депозитним договором не може бути замінений без погодження з Банком, оскільки відповідну заборону встановлено п.6.7. Правил.

Крім того, згідно з Договором про внесення змін № 1 від 04.12.2015 року до Кредитного договору, п. 1.3. викладено в редакції Позичальник зобов'язаний повернути кредит 02.12.2016 року .

Таким чином, відповідним п. 1.3 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін № 1 від 04.12.2015 року встановлено чіткий строк настання зобов'язання з повернення кредиту 02.12.2016 року. При цьому, право відповідача (Позичальника) достроково повернути кредит не породжує у зобов'язання з дострокового повернення кредиту, тому до 02.12.2016 року у Банку не виникло право вимоги, тому строк виконання зобов'язання за Кредитним договором не настав.

Крім того, відповідач в своїх запереченнях посилався на внесення 04.12.2015 року змін до Договору депозиту, однак не надав доказів, що унеможливлює дослідження судом відповідних обставин.

Також, суд враховує, що у спірному правочину не зазначено розміру зустрічних зобов'язань (сум, які підлягають зарахуванню).

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, заява сторони зобов'язання, в даному випадку відповідача - боржника за Кредитним договором, про припинення його кредитного зобов'язання за рахунок зустрічної вимоги до Банку про виплату депозитних коштів, з огляду на ст. 601 Цивільного кодексу України є одностороннім правочином, спрямованим на припинення зобов'язання, який також породжує зустрічні обов'язки для Банку, що передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У зв'язку з чим, відповідний односторонній правочин, який породжує правові наслідки не лише для відповідача, а й Банку, зокрема, є підставою для припинення права Банку на отримання кредитних коштів та зобов'язань Банку на виплату депозитних коштів, може бути оспорений відповідною заінтересованою особою (Банком) і визнаний недійсним в разі недотримання відповідачем вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст спірного правочину повинен відповідати ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог а саме, вимог за Депозитним договором в погашення зустрічних зобов'язань за Кредитним договором, укладено відповідачем, який не має відповідного права вимоги за Депозитним договором належних ОСОБА_2 депозитних коштів, тобто особою яка не має права на укладення відповідного правочину.

Фактично, відповідач спірним правочином мав намір погасити власні кредитні зобов'язання за рахунок належних ОСОБА_2 депозитних коштів без залучення останнього та його волевиявлення.

Крім того, за спірним правочином відповідач намагався достроково погасити власні кредитні зобов'язання в спосіб, що суперечить ст. 601 Цивільного кодексу України, яка визначає підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог наявність відповідних безспірних вимог, строк виконання яких настав чи визначений мометом витребування. В даному випадку, встановлено чіткий строк настання зобов'язання з повернення кредиту 02.12.2016 року, тому на момент подання спірної заяви 10.06.2016 року погашення кредитних зобов'язань зарахуванням не допускалось.

Щодо тверджень відповідача про право дострокового погашення кредиту, суд зазначає, що відповідне право могло реалізовуватись відповідачем в будь-який законний спосіб, однак використання такого способу погашення зобов'язання, як зарахування зустрічних вимог, передбачає обов'язковою умовою настання строку виконання обох зустрічних зобов'язань.

Крім того, спірним правочином порушено п.6.7. Правил (які є невід'ємною частиною Договору банківського вкладу), яким передбачено заборону припиняти будь-які зобов'язання перед Банком, що виникають із будь-яких підстав, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за ініціативою Вкладника.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, оспорюваний односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає визнанню недійсним, оскільки вчинений із порушенням умов Договору вкладу (п.6.7. Правил до Договору банківського вкладу) та вимог ст. 203 Господарського кодексу України, за відсутності достатніх підстав особою, яка не має права його вчиняти і правові наслідки такого правочину у виглді дострокового припинення зобов'язань за Кредитним договором не допускаються за ст. 601 Цивільного кодексу України.

У справі Господарського суду м. Києва № 910/13668/16 розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік до Публічного акціонерного товариства КБ Євробанк про припинення зобов'язання і рішенням суду від 28.09.2016 року позов задоволено та визнано припиненими зобов'язання за Кредитним договором внаслідок зарахування зустрічних вимог на підставі оскаржуваного у справі № 911/340/17 одностороннього правочину (заяви).

Відповідне судове рішення у справі № 910/13668/16 не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку і справа в апеляційній інстанції ще не розглянута.

Однак, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/340/17 до розгляду пов'язаної з нею справи № 910/13668/16 не підлягає задоволенню, оскільки результат вирішення спору про чинність правочину не залежить від результатів вирішення спору про застосування такого правочину, тобто саме результат вирішення спору у справі № 910/13668/16 залежить від результатів вирішення спору у даній справі № 911/340/17.

Крім того, розглядаючи спір та задовольняючи позовні вимоги у справі № 910/13668/16, суд виходив з презумпції правомірності правочину про зарахування зустрічних вимог, по суті відповідне питання не досліджував та визначив, що правомірність правочину про зарахування зустрічних вимог, оформленого заявою сторони, на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України є предметом окремого спору по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволеню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним односторонній правочин, викладений в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік від 10.06.2016 року вих. №47 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Євробанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік за Договором Кредиту №ЮЛ-297/2014-К від 04.12.2014 року та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк за Договором застави майнових прав №ЮЛ-297/2014/ЗМП-1 від 04.12.2014 року, Договором відступлення права вимоги від 04.12.2015 року за Договором № Д-3449/EUR банківського вкладу (депозиту) від 10.11.2011 року (зі змінами).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ландтехнік (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Барвиста, 22, код 37340919) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 35, код 33305163) 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 19.04.2017 р.