Рішення

від 12.04.2017 по справі 916/237/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2017 р.Справа № 916/237/17

За позовом : Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

До відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників по справі:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №010-01/3479 від 11.08.2016р.;

Від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 30.01.2017р. Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО заборгованості у розмірі 5027,10грн., яка складається з 2 579,17 грн. - заборгованості за надані послуги; 460,02 грн. - пені за невиконання зобов'язань; 1 206,99 грн. - штрафу за невиконання зобов'язань; 686,92 грн. - втрат від інфляції (інфляційна складова зобов'язання); та 94,00 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2017 року порушено провадження по справі №916/237/17 з призначенням справи у відкритому судовому засіданні.

24.03.2017р. від позивача надійшло письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2017р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 14.04.2017р.

Розгляд справи призначений на 30.03.2017р. не відбувся, оскільки суддя Оборотова О.Ю. перебувала на лікарняному з 27.03.2017р. по 31.03.2017р. включно.

Враховуючи, що суддя Оборотова О.Ю. 03.04.2017р. вийшла з лікарняного, призначено судове засідання на 12 квітня 2017 р. о 10:30.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 12.04.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (Позивач, 3берігач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО (Відповідач, Депонент) укладений договір про відкриття рахунку в цінних паперах №192-Д від 12.04.2002р. із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.10.2004 (договір №192-Д).

Умовами Розділу 1 договору №192-Д із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.10.2004 сторони визначили, що Депонент доручає, а Зберігач зобов'язується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та введення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 №61 (далі - Положення), Внутрішнього положення Зберігача, чинного законодавства України та на підставі письмових розпоряджень Депонента (далі - банківські послуги) .

Як зазначає Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України , Відповідачу (Депоненту) відкрито рахунок у цінних паперах та надавались відповідні послуги з ведення рахунку цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком та зберігання цінних паперів.

Відповідно до умов пп.1.3.2. п.1.3. договору №192-Д Депонент взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги Зберігача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими цим договором та Тарифами.

За умовами п. 2.2. договору №192-Д плата вноситься Депонентом щомісячно, до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі Акту-рахунку, в якому зазначаються реквізити для здійснення платежу по оплаті послуг за цим договором.

Однак, як зазначає Позивач, в порушення умов пп.1.3.2. п.1.3. та п.2.2. договору №192-Д, Депонент з травня місяця 2014 не виконує свої зобов'язання щодо оплати послуг Публічному акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України за договором №192-Д.

Згідно з умовами п.5.4. - п.5.6. договору №192-Д, за порушення строків оплати послуг Зберігача за цим договором Депонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Прострочення оплати послуг Зберігача більше як на 30 (тридцять) днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв'язку з чим, Депонент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від суми платежу. Виплата пені або штрафу не звільняє Сторони від виконання обов'язків за цим договором.

Таким чином, як зазначає Позивач, у зв'язку з простроченням виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг за договором №192-Д, Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулось до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до змісту норми ст. 1 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні (нормативного акту, що діяв до 13.04.2014 - на момент виникнення договірних правовідносин та виникнення заборгованості за Договором) договір про відкриття рахунку в цінних паперах - це договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності, а саме: надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Положеннями абз. 4 ч. 3 ст. 7 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні передбачено, що у договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

В силу норм ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За правилами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Крім того, згідно з положенням ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України належним чином виконало умови договорі №192-Д, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО було відкрито рахунок у цінних паперах та надавались відповідні послуги з ведення рахунку цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком та зберігання цінних паперів що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Господарський суд Одеської області звертає увагу, що в порушення умов п.1.3.2. п.1.3. та п.2.2. договору №192-Д, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО з травня 2014 не виконує свої зобов'язання щодо оплати послуг Публічному акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України за договором №192-Д. Враховуючи автоматичну пролонгацію дії договору №192-Д, яка передбачена в п. 6.2. та відсутність письмових звернень сторін щодо його припинення на час винесення рішення договір №192-Д є дійсним а тому породжує для сторін відповідні правові наслідки.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2017 заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО перед Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України за послуги за договором №192-Д, складає 5 027,10 гривень, яка складається з 2 579,17 грн. - заборгованості за надані послуги; 460,02 грн. - пені за невиконання зобов'язань; 1 206,99 грн. - штрафу за невиконання зобов'язань; 686,92 грн. - втрат від інфляції (інфляційна складова зобов'язання); та 94,00 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши розгорнутий розрахунок Позивача доданий до заяви від 27.03.2017р., суд вважає його обґрунтованим та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2 . Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КВАДРО (ідентифікаційний код: 30191440, адреса: вул. Михайлівська, б. 25, оф. 210, м. Одеса, 65005) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (ідентифікаційний код: 00032112, адреса: вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150) 2579,17 грн. - заборгованості за надані послуги; 460,02 грн. - пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань; 1206,99 грн. - штрафу за невиконання зобов'язань; 686,92 грн. - втрат від інфляції; 94,00 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова