Рішення

від 18.04.2017 по справі 275/513/16-ц

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/513/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

за участю представника позивача адвоката Пасенко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, в обґрунтування вимог якого зазначив наступне. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер його батько ОСОБА_5, який згідно заповіту від 13 лютого 2008 р. все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, заповів йому. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно - земельну ділянку площею 4,34 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області. Втім, 20.08.2016р. приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенком О.І. винесено постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, оскільки в якості документа, що підтверджує право власності померлого ОСОБА_5 на земельну ділянку надано ксерокопію державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого 07.11.2009 року, оскільки оригінал вказаного документу був втрачений. З приводу втрати державного акту на право власності на земельну ділянку позивачем було подано оголошення в місцеву газету Відродження , випуск № 32 від 19.08.2016 року. За таких обставин ОСОБА_3 вимушений звертатись до суду з даним позовом. Також позивач зазначив, що право власності померлого ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Також вказав, що інші спадкоємці з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались. Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 4,34 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвоката Пасенко В.П. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, яку просив задовольнити. Також пояснив, що позивач ОСОБА_3 на даний час є громадянином Латвії, втім, діюче земельне та цивільне законодавство України дозволяє йому отримати у спадок землю сільськогосподарського призначення з подальшим її відчуженням її протягом року.

Представник відповідача Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області за довіреністю ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 заперечувала, оскільки позивач є громадянином Латвії, та, подавши у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті батька, він фактично прийняв спадщину ще у 2013 році та протягом року з цього часу повинен був відчужити вказану земельну ділянку, як того вимагає ст. 81 ЗК України. Разом з тим, ОСОБА_3 цього не зробив, а тому, на думку представника відповідача, його право на вказану земельну ділянку підлягає примусовому припиненню. Просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. В подальшому подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, серія НОМЕР_3, виданого Брусилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с. 7).

За життя ОСОБА_5 13.02.2008 року склав заповіт, який було посвідчено нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О.І., та яким все своє майно, яке на день його смерті йому належало, заповів своєму сину ОСОБА_3 (а.с. 8).

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 07.11.2009 р., виданого на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.10.2008 року., НОМЕР_4, та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 5026, вбачається, що земельна ділянка площею 4,34 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, належала ОСОБА_5 (а.с. 9).

З довідки № 37/01-24/20.08.2016 р., виданої приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенком О.І., вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 в установлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3. Від інших спадкоємців заяви про прийняття чи відмову від спадщини не надходити (довідка видана на підставі спадкової справи № 4/2013 рік (а.с. 16).

Згідно довідки № 494 від 10.04.2017р., виданої виконавчим комітетом Брусилівської селищної ради Житомирської області, за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_5 був зареєстрований один до своєї смерті 24.11.2012р. (а.с. 73-74).

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 25.07.2016р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Вказане рішення набрало чинності 08.08.2016р. (а.с. 65-66).

Постановою приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенко О.І від 20.08.2016р. ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,34 га, кадастровий номер НОМЕР_2, у зв'язку з ненаданням оригіналу документу, що підтверджує право власності ОСОБА_5 на нього (а.с. 15).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є громадянином Латвії, що підтверджується копією його паспорта (а.с. 5).

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. ст. 1269, 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку площею 4,34 га, кадастровий номер НОМЕР_2, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3(а.с. 11-13) та підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 27.11.2009 р., суд вважає, що вказана земельна ділянка входить до складу спадщини померлого ОСОБА_5 (а.с.9).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

При цьому частиною 5 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам

Разом з тим, ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України передбачена можливість отримання землі сільськогосподарського призначення іноземцями, а також особами без громадянства у спадщину з обов'язковим її відчуженням протягом року після цього.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а тому за ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,34 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо неможливості визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку через пропуск ним річного терміну для її відчуження після прийняття спадщини з огляду на наступне.

Дійсно, згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, враховуючи, що право власності відповідно до ст. 125 ЗК України виникає у спадкоємця земельної ділянки після державної реєстрації цього права, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку для добровільного відчуження землі сільськогосподарського призначення іноземцем починається саме від часу державної реєстрації іноземцем права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. І лише у разі невиконання вказаної вимоги протягом річного строку після цього право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду на підставі ст. 143 ЗК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 4,34 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ О.С. Данилюк