Ухвала

від 18.04.2017 по справі 712/2419/17

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/2419/17

Провадження № 2/712/1074/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Троян Т.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс до ОСОБА_2, ПрАТ Страхова компанія Перша , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином , -

В С Т А Н О В И В:

24.02.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПрАТ Страхова компанія Перша , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Представником позивача ОСОБА_1 було подано клопотання про забезпечення позову, в якому він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2, проживаючого за адресою: 62360, с. Вільшани, Дергачівського району Харківської області, вул. Павлівська, 10 в межах суми позову - 416 737,42 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому що, між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що в заяві про забезпечення позову не надано доказів належності відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності будь-якого нерухомого чи рухомого майна та не зазначено, на яке саме майно необхідно накласти арешт. Крім того, позивачем не обґрунтовані доводи, які б дали суду підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, також не надано доказів, які б підтверджували наміри відповідача здійснити відчуження рухомого чи нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс до ОСОБА_2, ПрАТ Страхова компанія Перша , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином - залишити без задоволення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Є.Троян