Ухвала

від 11.04.2017 по справі 204/8117/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/682/17 Справа № 204/8117/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гички Л.Ю.

прокурора Постаренка Д.В., Зюзя О.С.

представника потерпілої юридичної особи

ПП Євросервіс-Н ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015040030000634 за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, який приймав участь в суді першої інстанції, на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня місяця 05 дня, який народився у м. Дніпропетровську, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА :

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового слідства, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю працівника строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від основного покарання з іспитовим строком на 2 роки, поклавши обов'язки передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки, виправдовуючи ОСОБА_4, суд допустив невідповідність висновку фактичним обставинам кримінального провадження, безпідставно не взявши до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не зазначивши, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Вважає, що суд, в порушення ст. 373 КПК України, при постановлені вироку не навів мотивів, вказавши лише, що докази, які надані стороною обвинувачення не підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину та обмежився лише перечисленням вказаних доказів без надання їм належної оцінки, що в свою чергу призвело до прийняття судом необґрунтованого судового рішення.

Також суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 який зазначив, що ОСОБА_4 дійсно працював на Євросервіс - Н , і що він звільнився вже після проведення останньої закупки, що підтверджує той факт, що ОСОБА_4 звільнився з приватного підприємства після заволодіння ним товарно-матеріальними цінностями, також пояснень самого обвинуваченого, який підтвердив факт того, що він виконував доручення директора, однак не зміг пояснити факт отримання ним товарно-матеріальних цінностей, вказавши, що він такого не пам'ятає, крім того, суд у своєму вироку ставить під сумнів факт наявності товарно-матеріальних цінностей на ПП Євросервіс - Н , яким заволодів ОСОБА_4

Посилається на те, що у вироку зазначено, що органом досудового розслідування не встановлено, куди після отримання товару, ОСОБА_4 повинен був доставити товарно-матеріальні цінності, після їх отримання, тобто якщо слідувати такому висновку, ОСОБА_4 отримавши товарно-матеріальні цінності зі складів, не знав куди їх здавати, однак такий висновок є суперечливим, оскільки він, працюючи менеджером з продажів, чудово розумів, що він зобов'язаний доставити товар до ПП Євросервіс - Н .

Також суд першої інстанції, аналізуючи показання свідка ОСОБА_6, дав їм не правильну оцінку, оскільки свідок чітко під час його допиту судом зазначав, що під час досудового розслідування кримінального провадження він слідчому надавав підтверджуючі документи щодо взаємовідносин ПП Євросервіс - Н та ТОВ Іріта плюс та не заперечував той факт, що дійсно зі складу ТОВ Іріта плюс товарно-матеріальні цінності відпускалися офіційному представнику ПП Євросервіс - Н .

Крім того, суд у вироку зазначає, що висновком судово-економічної експертизи № 4889/4890-15 не підтверджено факт нестачі товарно-матеріальних цінностей, однак у висновку експерта чітко зазначено, що експертом згідно з досліджених матеріалів нестача товарно-матеріальних цінностей встановлена.

Більш того, під час судового розгляду представником потерпілого заявлено клопотання про необхідність проведення повторної судово-економічної експертизи, однак судом було відмовлено в даному клопотанні, що є неповнотою судового слідства.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення злочину.

За обставин, викладених у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за наступних обставин:

З 01 березня 2013 року на підставі Наказу №2-К від 01 вересня 2013 року ОСОБА_4 призначено на посаду менеджера з оптових продаж приватного підприємства Євросервіс-Н (ЄДРПОУ 36615269).

Відповідно до Посадової інструкції менеджера з оптових продаж № 1 від 01 січня 2013 року ПП Євросервіс-Н менеджер з оптових продаж підприємства зобов'язаний отримувати товарно-матеріальні цінності та товари від постачальників, здійснювати доставку товарно-матеріальних цінностей та товарів клієнтам приватного підприємства, оформлювати заявки на доставку або самовивіз клієнтами товарів, оформлювати договори про постачання товарно-матеріальних цінностей.

Так, ОСОБА_4, працюючи менеджером з оптових продаж ПП Євросервіс-Н , був обізнаний про надання йому довіри від підприємства щодо отримання та доставки товарно-матеріальних цінностей від імені підприємства та під час виконання обов'язків менеджера з оптових продаж ПП Євросервіс-Н у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на розтрату ввіреного йому майна.

20 грудня 2013 року у денний час доби, реалізуючи свій злочинний умисел на розтрату ввіреного йому майна, ОСОБА_4 згідно Довіреності № 54 від 20 грудня 2013 року, виданої на його ім'я керівництвом ПП Євросервіс-Н , отримав зі складського приміщення ТОВ Торговий Дім Агро Спектр (ЄДРПОУ 37150132) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Запорізьке шосе, 26, товарно-матеріальні цінності, а саме механічний інструмент у кількості тридцяти двох одиниць, на загальну суму 53 293 гривні, що засвідчив своїм підписом у видатковій накладній № ТД-3417/01 від 20 грудня 2013 року. Вказані товарно-матеріальні цінності ОСОБА_4 до ПП Євросервіс-Н не передав, а розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду ПП Євросервіс-Н на вищевказану суму.

Далі, діючи повторно, 26 грудня 2013 року в денний час доби, ОСОБА_4 реалізуючи свій єдиний злочинний умисел на розтрату ввіреного йому майна, згідно Довіреності № 55 від 25 грудня 2013 року, виданої на ім'я ОСОБА_4 керівництвом ПП Євросервіс-Н , отримав зі складського приміщення ТОВ Іріта-Плюс (ЄДРПОУ 37150195) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 30, товарно-матеріальні цінності, а саме: механічний інструмент у кількості чотирьох одиниць, на загальну суму 58 455 гривень, що засвідчив своїм підписом у видатковій накладній № ВН-0006482 від 26 грудня 2013 року. Вказані товарно-матеріальні цінності ОСОБА_4 до ПП Євросервіс-Н не передав, а розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4, діючи повторно, завдав матеріальної шкоди ПП Євросервіс-Н на загальну суму 58 455 гривень.

02 січня 2014 року ОСОБА_4 відповідно до наказу № 11-К від 02 січня 2014 року звільнився з ПП Євросервіс-Н за власним бажанням, при цьому товарно-матеріальні цінності підприємства не повернув.

Таким чином, у період часу з 20 грудня 2013 року по 02 січня 2014 року ОСОБА_4, працюючи менеджером ПП Євросервіс-Н , розтратив ввірене йому майно, а саме товарно-матеріальні цінності, чим спричинив матеріальну шкоду підприємству, згідно висновку судово-економічної експертизи № 4889/4890-15 від 28 вересня 2015 року, а також згідно акту інвентаризації ПП Євросервіс-Н від 26 травня 2016 року, на загальну суму 111 748 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів та представника потерпілої юридичної особи, які підтримали доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, частково їх дослідивши, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Зазначені вимоги чинного законодавства, на думку колегії суддів, дотримані у повному обсязі.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 ухвалений з дотриманням вимог ст.ст. 373,374 КПК України.

Докази винуватості ОСОБА_4, на які посилалися органи досудового розслідування, перевірені судом та згідно зі ст.94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, оцінивши та проаналізувавши докази у справі, зокрема показання свідків, письмові докази, дійшов правильного висновку, що вони не є достатніми доказами причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КПК України, з чим погоджується колегія суддів.

Так, аналізуючи покази представника потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_5, суд прийшов до висновку, що дані покази не є такими, які підтверджують обставини, які підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.

Представник потерпілого і свідок однозначно підтвердили суду, що ОСОБА_4 працював на товаристві ПП Євросервіс - Н , на виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_4 отримував товар, через деякий час ОСОБА_4 звільнився, згодом на товаристві була виявлена нестача товару, який отримував ОСОБА_8

Однак допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 дав суду суперечливі покази щодо необхідності привезення отриманого товару ОСОБА_4 на склад, та одночасно пояснивши, що товариство ПП Євросервіс - Н складських приміщень не мало, у кожному конкретному випадку, за необхідності зберігання товарно-матеріальних цінностей підприємством орендувався склад, який склад орендувався в 2013 році, свідок не пам'ятає.

Судом першої інстанції обґрунтовано надано оцінку показанням свідка ОСОБА_5 у сукупності із дослідженими доказами у кримінальному провадженні, оскільки будь-яких відомостей стосовно порядку здачі товару на склад, його обліку, як в ході досудового розслідування, так і судом першої інстанції, не було встановлено. Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, відповідно до яких можливо встановити, на якому складському приміщенні зберігався товар ПП Євросервіс - Н . Про те, що товар - інструмент, який був отриманий ОСОБА_8, був ним привласнений, свідок висловив свої особисті припущення.

Судом першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів зроблено висновок, що органом досудового розслідування не встановлено, куди після отримання товару ОСОБА_4 повинен був доставити товарно-матеріальні цінності, яким чином відбувалося обліковування товарно-матеріальних цінностей після їх отримання, хто здійснював контроль за цим, чи винаймались ПП Євросервіс - Н у 2013 році, і якщо так, то які складські приміщення. Не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції під час дослідження матеріалів кримінального провадження.

Покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 проаналізовані та оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст.94 КПК України, з чим погоджується колегія суддів. Оцінюючи показання зазначеного свідка, суд вказав, що свідок не пам ятає всіх обставин, покази цього свідка доказового значення не мають, так як не доводять і не спростовують факти, викладені стороною обвинувачення в обвинувальному акті, не стосуються предмета доказування. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги прокурора в тій частині, що суд зробив висновок з показів свідка ОСОБА_6 лише про те, що ОСОБА_4 працював з 01.03.2013 на ПП Євросервіс - Н , оскільки у вироку надано іншу оцінку показанням цього свідка. Що стосується пояснень свідка ОСОБА_6, наведених в апеляційній скарзі прокурора щодо взаємовідносин ПП Євросервіс - Н та ТОВ Іріта плюс , відпуску товарно-матеріальних цінностей офіційному представнику ПП Євросервіс - Н , то вказані обставини не оспорювались під час судового розгляду учасниками судового провадження та не спростовують висновку суду.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за показаннями представника потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_5 можна встановити лише те, що ОСОБА_4 дійсно з 01.03.2013 року працював на посаді менеджера з оптових продаж у ПП Євросервіс - Н , відповідно до покладених на нього обов'язків, відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_4 отримував товарно-матеріальні цінності, що не заперечувалося в судовому засіданні самим обвинуваченим, а також підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.

Однак їх показання не можуть підтверджувати розтрату ввіреного майна ОСОБА_4, оскільки не підтверджують обставин розтрати майна.

Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, встановлено, що 02.01.2014 року ОСОБА_4 за власним бажанням був звільнений з ПП Євросервіс - Н . Разом з тим, досліджені докази не підтверджують те, що на ПП Євросервіс - Н виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 111 748 гривень, яка була спричинена злочинними діями ОСОБА_4, а саме шляхом розтрати ввіреного майна.

Так, на час звільнення ОСОБА_4 інвентаризація товарно-матеріальних цінностей не проводилась, відсутні дані щодо її проведення і на час його роботи на підприємстві. Акт інвентаризації, яким було встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, складено 26.05.2015 року, тобто більш як через рік після звільнення ОСОБА_4, з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження 05.02.2015 року, тобто більше, чим через рік після звільнення ОСОБА_4, ПП Євросервіс - Н уклало договір з ТОВ Дамаск , відповідно до якого зобов'язалось поставити товар вказаний у специфікаціях, що співпадає з кількістю і найменуванням товару, який ОСОБА_4 отримав 20.12.2013 року та 26.12.2013 року. Відповідно до умов вказаного договору ПП Євросервіс - Н на момент укладання договору гарантувало наявність товару, договір на поставку якого укладало.

Однак, у травні 2015 року, тобто через три місяці після укладання договору поставки, на ПП Євросервіс - Н з порушенням вимог п. 1 розділу 2 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, відповідно до якого для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери); інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства, була проведена інвентаризація, за результатами якої було виявлено нестачу товару в кількості та найменуванні, яка була отримана 20.12.2013 року та 26.12.2016 року ОСОБА_4 та поставку якого ПП Євросервіс - Н зобов'язувалося забезпечити ООО Дамаск .

Порядок проведення інвентаризації регламентовано Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових активів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджених наказом МФУ №69 від 11.08.1994 року.

Відповідно до п.3 Інструкції №69 проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей. Згідно із п.7 Інструкції одним із основних завдань інвентаризації є установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Для підтвердження нестачі товарно-матеріальних цінностей за актом інвентаризації від 26.05.2015 року призначалась судово-економічна експертиза, за висновком якої № 4889/4890-15 від 28.09.2015 року підтвердити чи спростувати суму нестачі товарно-матеріальних цінностей не надається за можливе, оскільки на дослідження не надані документи, заявлені експертом у клопотанні. Відповідно до вимог п.11.4 Інструкції № 69 робочі інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що висновком експерта сума нестачі, виявлена за результатами проведеної інвентаризації ПП Євросервіс - Н , не підтверджена. Як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду стороною обвинувачення не підтверджено факт нестачі на ПП Євросервіс - Н товарно-матеріальних цінностей на суму 111 748 гривень. Твердження апеляційної скарги прокурора про те, що у висновку експерта чітко зазначено, що експертом згідно з досліджених матеріалів нестача товарно-матеріальних цінностей встановлена, не відповідає висновку експерта, в якому зазначено, що підтвердити чи спростувати вказану обставину, встановлену актом інвентаризації від 26.05.2015, не є можливим.

Зазначення у вироку суду посилання на те, що будь-яких клопотань про проведення додаткових експертиз стороною обвинувачення не заявлялось, не спростовуються наданими матеріалами.

Відповідно до п. 1.2.11.Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства

юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 ) згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Як вбачається із наданих матеріалів, судом розглядалось клопотання представника потерпілого про призначення судової експертизи для встановлення вартості майна станом на день проведення експертизи, що є предметом проведення товарознавчої експертизи, в задоволенні якого судом було обґрунтовано відмовлено, однак дане клопотання не стосувалося проведення саме додаткової судово-економічної експертизи щодо документального підтвердження суми нестачі за результатами проведеної інвентаризації. А тому колегія суддів не вбачає невідповідностей висновків суду, зазначених у вироку, фактичним обставинам, як і не вбачає неповноти судового слідства у зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання, оскільки підстав для її проведення наведено не було.

Відповідно до своїх посадових обов'язків, закріплених у посадовій інструкції, ОСОБА_4 виконував доручення підприємства, а саме на підставі виданих йому довіреностей отримував товар. Подальші його дій щодо отриманого товару, в посадовій інструкції не вказані, як не вказано, яким чином здійснюється доставка товарно-матеріальних цінностей і товару клієнтам, будь-яких даних, які б свідчили, що ОСОБА_4 є матеріально-відповідальною особою, надані документи не містять. На який склад мали надходити товари, наданими доказами не встановлено. Не встановлено і рух товару після його отримання ОСОБА_4, на чому наполягала сторона захисту в ході проведення досудового розслідування, однак слідчим було відмовлено у задоволенні клопотання. Тому сам факт отримання ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, без встановлення всіх зазначених обставин, не може слугувати достатньою підставою для визнання його винним у висунутому обвинуваченні.

Зазначені дані спростовують твердження апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_4 був відповідальний за товарно-матеріальні цінності та розумів, що він має доставити товар до ПП Євросервіс-Н .

Доводи прокурора про те, що обвинувачений не зміг пояснити факт отримання ним товарно-матеріальних цінностей, що є спробою уникнути відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки така позиція сторони обвинувачення не узгоджується із положеннями ч.2 ст.17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Також посилання в апеляційній скарзі прокурора на звільнення ОСОБА_4 після закупівлі ним товарно-матеріальних цінностей, що не взято судом до уваги, не свідчить про наявність їх недостачі внаслідок його дій, оскільки матеріали кримінального провадження таких доказів не містять, а згідно із положеннями ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 є неконкретним, а саме відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в отриманні 32 одиниць товарно-матеріальних цінностей (механічного інструменту) на суму 53 293 гривень та чотирьох одиниць товарно-матеріальних цінностей (механічного інструменту) на суму 58 455 гривень, однак відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 не отримував зазначену кількість товару, так як відповідно до видаткової накладної № ТД -3417/01 ОСОБА_4 отримав 3 849 одиниць товару, а відповідно до видаткової накладної № ВН-0006482 ОСОБА_4 отримав 695 одиниць товару.

Доводи захисника щодо недопустимості доказів внаслідок проведення слідчих дій працівниками оперативного підрозділу не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявне доручення в порядку ст.40 КПК України(а.к.п.113).

Складання висновку експерта № 62/04-326 від 22.09.2015 року протягом 10 годин не вказує на істотні порушення, що є підставою для визнання його недопустимим.

Разом з тим, дослідженим доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони не доводять факт вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4, тому за вказаних обставин ОСОБА_4 підлягає виправданню за пред'явленим йому обвинуваченням.

Вирок суду в частині вирішення цивільного позову не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється.

Порушень вимог кримінально - процесуального законодавства, які б були підставою для зміни або скасування вироку, перевіркою матеріалів справи колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не має, а вирок щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.405,407,419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, який приймав участь в суді першої інстанції, на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 січня 2017 року -залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року щодо ОСОБА_4 Олександровича-залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

---

---

---

О.Є. ОСОБА_9ОСОБА_10 Мазниця