Постанова

від 15.05.2007 по справі 20/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "15" травня 2007 р.                                                                  Справа №  20/121

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Васильєвої О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Мамай І.Є. (дов. № 9158/10-32 від 27.06.2007р.);

відповідача: Шалаєва В.І. –директор; Сенчук А.І. (дор. від 24.04.2007р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у місті Рівне

до відповідача Малого приватного підприємства „Гепард”

про стягнення в сумі 4 000 грн. 00 коп..

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у місті Рівне звернулася в господарський суд з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства „Гепард” (надалі –Відповідач) заборгованості по сплаті штрафних санкцій в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп..

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 23- 26) та у поясненні (а.с. 46-48) проти позову заперечує та просить відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідач вказує, що 6 жовтня 2006 року головним державним податковим інспектором Позивача було проведено перевірку і складено акт № 17160432/2343, в якому зазначено, що 6 жовтня 2006 року директором Відповідача здійснено розрахункову операцію без застосування реєстратора розрахункових операцій, тобто порушено пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

На підставі цього акту головним державним податковим інспектором Позивача 6 жовтня 2006 року складено протокол про вчинення директором Відповідача Шалаєвою В.І. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КпАП. (8 листопада 2006 року директором Відповідача було оскаржено цей протокол до Рівненського міського суду).

          Відповідач зазначає, що на підставі зазначеного акту Позивачем 12 жовтня 2006 року було прийнято рішення №0002412343/0/23-235 про застосування штрафних санкцій, згідно з яким до Відповідача застосовано штрафну санкцію в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за допущене порушення пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування до реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Оскільки штраф не було сплачено, в березні 2007 року Позивач звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Відповідача штрафної санкції у вказаному розмірі.

Відповідач вважає даний позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачає винятки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються. Одним із таких винятків є пункт 1 цієї статті, в якому зазначено наступне: „Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням видаткових і прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.”

Відповідач зазначає, що в даному випадку 6 жовтня 2006 року Відповідач на підставі підпункту 2 та 21 Статуту погодився надати туристичну послугу громадянці Боярчук Т.Й. (перевіряючій з Позивача) для поїздки 9 чоловік в Карпати у вихідні дні з 13 по 15 жовтня 2006 року.

Відповідач зазначає, що з метою сплати авансу за цю послугу працівником Відповідача на підставі пункту 22 Статуту було запропоновано Боярчук Т.Й. внести в касу підприємства готівкою по прибутковому касовому ордеру 800 (вісімсот) грн., на що вона дала свою згоду і приготувала для сплати гроші. На цю суму й було виписано прибутковий касовий ордер від 6 жовтня 2006 року, квитанцію якого, скріпленою печаткою, було вручено Боярчук Т.Й.. Однак остання в касу грошей не сплатила, а діставши службове посвідчення заявила, що вона і присутня з нею ще одна жінка на прізвище Варнан Г.О. є перевіряючими Позивача. Одразу після цього ними було складено акт перевірки і протокол про адміністративне правопорушення, згідно з якими директора Відповідача Шалаєву В.І., на думку Відповідача, безпідставно обвинувачено в проведенні розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідач вказує, що Відповідач відповідно до підпунктів 2, 20 і 21 Статуту Відповідача самостійно організовує надання туристичних послуг громадянам шляхом організації туристичних поїздок в Карпати та інші місця транспортом, який воно орендує, самостійно розміщує туристів в житлових будинках приватного сектору, готелях, кемпінгах, базах відпочинку, самостійно організовує екскурсії, туристичні походи тощо, здійснюючи для цього відповідні фінансові затрати.

Головним доказом безпідставності даного позову Відповідач визначає постанову Рівненського міського суду від 10 листопада 2006 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 155-1 КпАП України, щодо директора Відповідача (а.с. 42-43). Даною постановою суд закрив провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КпАП України в зв'язку з відсутністю в діях директора Відповідача і складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідач зазначає, що у постанові Рівненського міського суду від 10 листопада 2006 року (а.с. 42-43), яка вступила в законну силу, прямо зазначено, що оскільки Відповідач згідно Статуту наділений правом самостійної організації надання туристичних послуг, Відповідач вправі здійснювати розрахунки за надані послуги в касі Відповідача з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, як це передбачено пунктом 1 статті 9 Закону „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Посилаючись на частину 1 статті 72 та частину 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідач просить відмовити Позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Представники Відповідача в судових засіданнях заперечили проти позовних вимог Позивача з підстав вказаних у відзиві на позов (а.с. 23- 26) та у поясненні (а.с. 46-48).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 квітня 2007 року по даній справі (а.с. 51) судом витребовувалися від Відповідача докази оскарження рішення позивача про застосування штрафних санкцій.

14 травня 2007 року Відповідач подав до господарського суду Рівненської області заяву (а.с. 54-55), в якій Відповідач вказує, що Відповідач не оскаржував у судовому порядку рішення Позивача від 12 жовтня 2006 року № 0002412343/0/23-235 про застосування штрафної санкції до Відповідача в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. з наступних причин:

·          податкове рішення від 12 жовтня 2006 року №0002412343/0/23-235 про застосування штрафної санкції до Відповідача в сумі 4 000 грн. 00 коп. ґрунтується на акті перевірки Позивача від 6 жовтня 2006 року № 17160432/2343, про незаконність і необґрунтованість якого зазначено в постанові Рівненського міського суду від 10 листопада 2006 року, яка вступила в законну силу (а.с. 42-43). В цій постанові прямо зазначено, що оскільки Відповідач згідно зі своїм Статутом наділений правом самостійної організації надання туристичних послуг, він вправі здійснювати розрахунки за надані послуги в касі Відповідача з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, як це передбачено пунктом 1 статті 9 Закону „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Відповідач вказує, що штрафні санкції до Відповідача застосовані безпідставно;

·          оскільки в провадженні господарського суду Рівненської області вже знаходиться позов Позивача до Відповідача про стягнення штрафної санкції в сумі  4 000 грн. 00 коп. (справа 20/121), Відповідач вважає, що заявляти ще один позов по даному предмету спору немає ніякої необхідності.

·          якщо у Відповідача виникне потреба звернутися в господарський суд з позовом до Позивача про визнання недійсним податкового рішення від 12 жовтня 2006 року № 0002412343/0/23-235 про застосування штрафної санкції в сумі 4 000 грн. 00 коп., Відповідач не позбавлений можливості зробити це в будь-який час в межах строку позовної давності.

Враховуючи те, що 21 травня 2007 року закінчується двомісячний строк розгляду адміністративної справи з дня відкриття провадження, який у відповідності до пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути перевищеним, суд вважає можливим розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Відповідач є платником податків, зборів та обов'язкових платежів.

Позивачем була проведена перевірка Відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої представниками Позивача складено акт               № 007312 від 6 жовтня 2006 року (надалі –Акт; а.с. 4-5), який підписаний представниками Позивача і Відповідача. В ході перевірки встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями), що відображено в Акті.

В Акті представником Відповідача зазначено, що зауважень Відповідач не має (а.с. 5 – зворот).

Представник Відповідача у пояснюючій (а.с. 6) зазначив, що: в зв'язку з неурегульованим податковим законодавством кошти за путівки Відповідач приймає по прибутковим касовим ордерам, які потім здаються в банк.

 На підставі Акту Позивачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7), в якому на підставі Акту, пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та пункту 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким Позивачем до Відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп..

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”: суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”: органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно пункту 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”: за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, – у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих –послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, Позивач підставно просить стягнути з Відповідача штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., згідно рішення Позивача                                          № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7) на момент подання адміністративного позову та на момент винесення процесуального рішення по даній справі Відповідачем не задоволено та у визначеному законодавством порядку не оскаржено, та відповідно –не скасовано (не визнано нечинним).

Позивачем не порушено строки для пред'явлення даного адміністративного позову до адміністративного суду.

Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України: суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом позову по справі № 20/121 є стягнення штрафних (фінансових) санкцій, визначених Позивачем Відповідачу рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій                                            № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7) на підставі Акту (а.с. 4-5).

По суті, для відмови Позивачу в задоволенні позову з підстав вказаних у відзиві на позов             (а.с. 23- 26) та у поясненні (а.с. 46-48)  суду слід вийти за межі позовних вимог та скасувати (визнати нечинним) рішення Позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій                   № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7).

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 23- 26), у поясненні (а.с. 46-48), в заяві (а.с. 54-55) та в судових засіданнях не просив суд вийти за межі позовних вимог та скасувати (визнати нечинним) рішення Позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій                                № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7).

З огляду на предмет позову, відсутність прохання Відповідача про скасування (визнання нечинним) рішення Позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій з метою захисту прав, свобод та інтересів Відповідача, і з урахуванням частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суду, суд не може вийти за межі позовних вимог і розглядати питання про скасування (визнання нечинним) рішення Позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області (суддя Доля В.А.) від 10 листопада 2006 року по справі про адміністративне правопорушення № 3-37151/06 (а.с.42-43) відносно Шалаєвої Валентини Іванівни, 1951 року народження, працюючої директором Відповідача про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 155-1 КпАП України, встановлено факти, які не входять до предмету доказування в даній адміністративній справі № 20/121. До кола доказування входить підставність стягнення штрафних (фінансових) санкцій згідно рішення Позивача № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7), а не законність прийняття даного рішення. Тому Позивачу слід було оскаржувати рішення Позивача № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року, або звернутися до суду при розгляді справи № 20/121 із заявою про скасування (визнання нечинним) даного рішення з метою захисту прав, свобод та інтересів Відповідача. Даних дій Відповідачем не вчинено, а лише подано заяву (а.с. 54-55), в якій Відповідач обґрунтовує не оскарження рішення Позивача.

Крім того, Відповідач безпідставно вказує у частині 1 заяви (а.с. 54-55) про те, що у постанові Рівненського міського суду Рівненської області (а.с.42-43) вказано про незаконність та необґрунтованість Акту: у постанові досліджено та описано лише протокол про адміністративні правопорушення від 6 жовтня 2006 року і в жодному реченні не має посилань ні на Акт, ні на рішення Позивача № 0002412343/0/23-235 від 12 жовтня 2006 року (а.с. 7).

           На підставі викладеного господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судовий збір у відповідності до статтей 87, 98 і Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Гепард”, 33000, м. Рівне, вул. Соборна, 112/222, код ЄДРПОУ 21092087 заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., яку перерахувати в управління Державного казначейства в Рівненській області, МФО 833017, на р/р № 31115104700002 на ім'я державного бюджету               м. Рівне, ЗКПО 22586331, код платежу 21080900.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства „Гепард”, 33000, м. Рівне, вул. Соборна, 112/222, код ЄДРПОУ 21092087 в доход державного бюджету України 40 (сорок) грн. 00 коп. судового збору (держмита).

5. Постанову направити сторонам у справі.

6. Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

7. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови оформлено та підписано 21.05.2007р.

     Суддя                                                           Василишин А.Р.