Рішення

від 16.05.2007 по справі 15/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"16" травня 2007 р.                                                                            Справа  № 15/166

  За позовом   Виробничого об'єднання "Титан"     

 до відповідача Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у  формі ТзОВ

 до відповідача   Відкритого акціонерного товариства "Дубномолоко"

про визнання недійсним договору доручення від 30 березня 2007 року, скасування доручення від 30.01.2007 року

та за зустрічним позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТзОВ  

до Виробничого об"єднання "Титан"

про  визнання   права власності  на об"єкти нерухомості

                                                                                                        Суддя Коломис В.В.

                                                                 Секретар судового засідання Михалевська Л.В.

В засіданні приймали участь:

Від позивача :      Матвіїв В.М.(дов у справі)

Від відповідача 1 : Рабан М.Т.(дов у справі)

Від відповідача 2 : Волинець О.В.(дов у справі)

Сторонам роз"яснені їх права та обов"язки у відповідності до ст.ст.20,22 ГПК України

В судовому засіданні оголошувалась перерва

СУТЬ СПОРУ:     Позивач – Виробниче об'єднання “Титан” звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд визнати недійсним договір доручення від 30.03.07р., укладений між СП “Західна нафтова група” та ВАТ “Дубномолоко” та скасувати доручення від 30.01.07р. на виконання договору доручення від 30.01.07р., видане СП “Західна нафтова група”  ВАТ “Дубномолоко”.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 січня 2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір доручення, згідно якого,  Повірений, тобто ВАТ “Дубномолоко” зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя – Спільного українсько -англійського підприємства “Західна нафтова група” укласти договори оренди об'єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53, а саме:

а) приміщення прохідної (літ. по плану “А-1” );

б) приміщення інструментального цеху (літ. по плану “Б-1”);

в) приміщення компресорної (літ. по плану “В-1”);

г) приміщення складів, 2-а поверхи (літ. по плану “Г-2”);

д) технічне приміщення (літ. по плану “Д-1”);

е) приміщення адміністративної будівлі/цех косметичних наборів (літ. по плану   “Е-1”);

є) приміщення гаражів (літ. по плану “Ж-1”).

Натомість, як вказує позивач,  відповідач 1 не мав права укладати такий договір та видавати доручення на його виконання, оскільки право власності на перелічені у договорі доручення від 30.01.2007 р. об'єкти нерухомості належать Виробничому об'єднанню „Титан”. Зазначене, на думку позивача, підтверджується установчими документами Виробничого об'єднання “Титан”, а саме Статутом та Протокольною угодою засновників останнього, а також  платіжними дорученнями про оплату комунальних послуг по обслуговуванню даних приміщень та орендної плати за землю Виробничим об'єднанням “Титан”.

Відтак, позивач вважає, що відповідач 1, уклавши договір доручення з відповідачем 2 щодо майна, яке перебуває у його власності, а також надавши довіреність від 30.01.07 р. на виконання договору доручення, порушив законне право власності Виробничого об'єднання „Титан”.

На думку Позивача,  договір доручення від 30.01.2007 року, укладений всупереч ст. 238 ЦК України.

В зв'язку з цим, Позивач просить договір доручення від 30.01.2007 року визнати недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України як такий, що суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та скасувати доручення від 30.01.2007 року на виконання договору доручення від 30.01.2007 року, видане СП “Західна нафтова група” ВАТ “Дубномолоко”.

Відповідач 1 - СП “Західна нафтова група” позовні вимоги не визнає, в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. При цьому, відповідач 1 подав зустрічний позов про визнання  права власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 53. Враховуючи, що зустрічний позов,  взаємно пов'язаний з первісним позовом, було надано після  порушення провадження у справі, до винесення рішення по ній, з дотриманням загального порядку встановленого для подання позовів, господарський суд, відповідно до ухвали від 26.04.2007 року, прийняв зустрічний позов СП „Західна нафтова група” для спільного розгляду з первісним позовом.

СП “Зхідна нафтова група”  свої позовні вимоги, викладені в зустрічному позові мотивує наступним.

Позивач повідомляє, що на підставі саме  установчих документів Виробничого об'єднання “Титан” (Статуту та Протокольної угоди засновників) нежитлові приміщення за адресою м.Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53 не входили до статутного капіталу ВО “Титан”, а залишались у власності одного із засновників цього об'єднання – Акціонерної фірми по науково – технічній і виробничій діяльності “Темп”, яка в свою чергу набула їх у власність шляхом придбання цих будівель у Луцької взуттєвої фабрики (договір купівлі-продажу від 25.12.1990р.).

10 квітня 1997 року між АФ “Темп” і ТзОВ “Ріелті - Сервіс” було укладено договір купівлі продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53. А 14 травня 2003 року між АФ “Темп” та СП “Західна нафтова група” було укладено угоду про відступлення права вимоги, згідно якої Первісний кредитор (АФ “Темп”) відступив, а Новий кредитор (СП “Західна нафтова група”) прийняв на себе право вимоги виконання зобов‘язань Боржника (ТзОВ «Ріелті - Сервіс») по проведенню розрахунків згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10 квітня 1997 року на суму 80 130,00 (вісімдесят тисяч сто тридцять грн., 00 коп.) гривень.

21 квітня 2003 року на адресу ТзОВ “Ріелті - Сервіс” було направлено вимогу про сплату грошових коштів в розмірі 80 130,00 (вісімдесят тисяч сто тридцять) гривень згідно п. 2.1. Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.04.1997 року. ТзОВ “Ріелті - Сервіс” повідомило, що воно на той час не мало необхідних коштів для здійснення оплати згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між Акціонерною фірмою по науково -технічній і виробничій діяльності “Темп” та ТзОВ “Ріелті - Сервіс” і тому запропонувало продати дані будівлі СП “Західна нафтова група”. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.04.2003 року і акту прийому – передачі від 01.05.2003р. ТзОВ “Ріелті - Сервіс” передало у власність СП “Західна нафтова група” нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53.

Враховуючи це, просить зустрічний позов задоволити, а первісний позов, відповідно, залишити без задоволення.

Відповідач 2 – ВАТ “Дубномолоко” первісні позовні вимоги відхиляє в повному обсязі. На думку відповідача 2 СП “Західна нафтова група” у формі ТОВ, як внасник нежитлових приміщень, що знаходяться у м.Луцьк по вул.Б.Хмельницького, 53 мав право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

А так, відповідач 2 вважає, що відповідач 1, будучи власником майна, мало повне право укладати з ним договір доручення та видавати відповідну довіреність.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін,  давши об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для справи, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість первісних позовних вимог, і відповідно про наявність достатніх підстав для задоволення зустрічного позову.

При цьому суд встановив та врахував таке.

На підставі угоди про уступку вимоги від 14 квітня 2003 року та договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.04.2003 року Новий кредитор (СП “Західна нафтова група”) набув право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 53, а саме:

а) приміщення прохідної (літ. по плану “А-1” );

б) приміщення інструментального цеху (літ. по плану “Б-1”);

в) приміщення компресорної (літ. по плану “В-1”);

г) приміщення складів, 2-а поверхи (літ. по плану “Г-2”);

д) технічне приміщення  (літ. по плану “Д-1”);

е) приміщення адміністративної будівлі/цех косметичних наборів (літ. по плану  “Е-1”);

є) приміщення гаражів (літ. по плану “Ж-1”).

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Статуту ВО “Титан” та Протокольної угоди засновників ВО “Титан” нежитлові приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53 не було внесено до статутного капіталу об'єднання, а залишались власністю АФ “Темп”. На підставі цивільно-правових угод право власності на дані об'єкти нерухомості перейшло до СП “Західна нафтова група”.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що право власності законно перейшло до СП “Західна нафтова група” і довіреність від 30 січня 2007 року було видано  правомочною стороною.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про власність”, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість доводи, на які посилається первісний позивач, як на підставу своїх позовних вимог є безпідставними, необґрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З огляду на це, підстави для задоволення первісного позову відсутні. В свою чергу, зустрічний позов, як обґрунтований та такий, що поданий на законних підставах, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем за зустрічним позовом, в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на первісного позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарсько–процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                          В И Р І Ш И В :

1.          В первісному позові відмовити.

2.          Зустрічний позов  задоволити.

3.  Визнати за СП “Західна нафтова група” право власності  на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 53, а саме:

а) приміщення прохідної (літ. по плану “А-1” );

б) приміщення інструментального цеху (літ. по плану “Б-1”);

в) приміщення компресорної (літ. по плану “В-1”);

г) приміщення складів, 2-а поверхи (літ. по плану “Г-2”);

д) технічне приміщення (літ. по плану “Д-1”);

е) приміщення адміністративної будівлі/цех косметичних наборів (літ. по плану “Е-1”);

є) приміщення гаражів (літ. по плану “Ж-1”).

4. Стягнути з Виробничого об'єднання “Титан” (43000, м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 53, код ЄДРПОУ 13345404) на користь Спільного українсько-англійського підприємства “Західна нафтова група” (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ – 30887609, п/р 260083055627 в КБ „Західінкомбанк” м. Луцьк, МФО 303484) – 890,50 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.    

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

   Суддя                                                                Коломис В. В.

підписано "16" травня 2007 р.