Ухвала

від 31.03.2017 по справі 755/4944/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4944/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого слідчого судді Астахової О.О.,

при секретарі Наумовій О.С.,

за участю слідчого Гончарука А.П.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарука А.П. про арешт майна в межах кримінального провадження №42016101040000025 від 18.02.2016 року за ч. 2 ст. 367 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарук А.П. звернувся до суду із клопотанням, погодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченко П.М. про накладення арешту на майно, а саме об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивуючи клопотання тим, що в провадженні СВ Дніпровського управління поліції ГУНП в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42016101040000025 від 18.02.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Дніпровського району реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві здійснено реєстраційні дії, а саме державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Банро та зміна керівника товариства без подання належним чином оформлених рішень загальних зборів учасників товариства та оригіналів установчих документів.

Крім того, 08 липня 2015 року, відразу після злочинного заволодінні корпоративними правами ТОВ Банро і незаконної зміни керівника цього ж товариства на території АР Крим було посвідчено довіреність від імені ТОВ Банро , яку підписав ОСОБА_3 в якості директора товариства, згідно якої було надано повноваження ОСОБА_4 на отримання будь-якого документу на право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з правом отримання всіх необхідних документів, реєстрації права власності на вказане майно.

Крім нього, будучи допитаний в якості свідка директор ТОВ Престиж парк Коваленко Ігор Борисович показав, що 13.05.2013 року ТОВ Престиж парк на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О. 13.05.2013 року за № 1604 придбало у ТОВ Банро об'єкт нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, ТОВ Престиж парк , 23.12.2013 року заключив іпотечний договір з ПАТ Діамантбанк .

Об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виступав в якості гарантії щодо виконання взятих ТОВ Престиж парк на себе зобов'язань.

Разом з тим, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2017 року щодо об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стало відомо про факт відступлення права вимоги на користь нового іпотекодержателя з ПАТ Діамантбанк на ТОВ Юргруп .

Вказані операції були внесені до державного реєстру приватним нотаріусом ОСОБА_6, при цьому ПАТ Діамантбанк жодних вимог на адресу ТОВ Престиж парк не надсилав.

27.03.2017 року, ТОВ Юргруп , вищезазначене право вимоги було передано ОСОБА_7 - громадянину Російської Федарації.

Вказані дії невстановлених досудовим розслідуванням осіб спрямовані на незаконне заволодіння правом власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи зазначене, об'єкт нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва житловий будинок з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом кримінально протиправних дії та має значення речового доказу під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, тому виникла потреба у накладені арешту на вказане майно.

У судовому засіданні вислухавши думку слідчого, який підтримав клопотання та просив задовольнити з підстав, якими воно обґрунтоване, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у провадженні Дніпровського управління поліції ГУНП в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного за №42016101040000025 від 10.02.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, кримінально-процесуальним законодавством визначено чіткий перелік підстав, за яких допускається арешт майна.

13.05.2013 року між ТОВ Престиж парк та ТОВ Банро укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О. за № 1604 відповідно до якого ТОВ Престиж парк придбало у ТОВ Банро об'єкт нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстрований за ТОВ Престиж парк (код ЄДРПОУ 38465449).

29.03.2017 року постановою слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарука А.П. об'єкт незавершеного будівництва житловий будинок з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - визнано речовим доказом у кримінальному провадження №42016101040000025 від 18.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарук А.П. не дотримався.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Однак, слідчий суддя приймає до уваги, що у кримінальному провадженні №42016101040000025 від 18.02.2016 року не повідомлено жодній особі про підозру, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цьому провадженні орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчим не надано до клопотання належних і допустимих доказів на підтвердження такої необхідності.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України.

З огляду на означене, слідчий суддя не убачає правових підстав для арешту будинку №19, розташованого в місті Ялта, вулиця Заміська, у зв'язку із чим клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309, 372, ст.392, ст.532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарука А.П. про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя