Рішення

від 03.05.2007 по справі 5/66-07-1438

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/66-07-1438

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2007 р.Справа  № 5/66-07-1438

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

До відповідачів: 1. Військової частини А-1818, Одеська область, Біляївський район.

                  2. Квартирно –експлуатаційного відділу м. Одеси, м. Одеса.       

про стягнення  2 568, 47 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Корепанова О. О., на підставі довіреності.  

від відповідача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився   

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А-1818 заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 690, 63 грн., за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 538, 43 грн., пені у розмірі 171, 19 грн., індексу інфляції у розмірі 126, 15 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 42, 07 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області до участі у справі було залучено Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси у якості іншого відповідача.

Відповідач, військова частина А1818 відзив на позов не надав та не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача.

Відповідач, КЕВ м. Одеси належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи з невідомих причин в засідання суду не з'явився, але подав свої заперечення на позовну заяву від 29.03.2007 року №528 відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог пред'явлених до КЕВ м. Одеси на підставі доводів та заперечень які викладені у запереченнях.

Розглянув матеріали справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів, за наявними у матеріалах справи документами у відповідності з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи представниками сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи в якості документальних доказів.  

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Як встановлено судом, між ВАТ ЕК „Одесаобленерго” та відповідачем разом з додатками 21.04.2004 року був укладений договір від 21.04.2004 року № 103 про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем. В наступному між позивачем та Військовою частиною А1818 20.09.2005 року була укладена додаткова угода до договору №103, відповідно до якої сторони за договором внесли зміни в окремі умови договору.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, між позивачем та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси.

У відповідності з умовами договору від 21.04.2004 року № 103 про постачання електроенергії відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 10 днів після дати отримання рахунку (пункт 2.2.3 договору, п. 6 додатку №5 до договору). Відповідно до договору №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів оплату за спожиту електроенергію військовою частиною здійснює КЕВ м. Одеси на підставі рахунків позивача отриманих військовою частиною та переданих КЕВ м. Одеси для здійснення оплати.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем військовій частині у період з 01.11.2006 року по 01.01.2007 року постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.01.2007 року залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 690, 63 грн., яка була сплачена КЕВ м. Одеси в повному обсязі в процесі розгляду справи. Отже можна зробити висновок про те, що борг відповідача перед позивачем за спожиту у період з 01.11.2006 року по 01.01.2007 року електроенергію відсутній.

Але, приймаючи до уваги, що сума основного боргу за активну електроенергію була сплачена в процесі розгляду справи, можна зробити висновок про правомірність вимог позивача про стягнення пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних.  Проте, договором від 20.01.2006 року №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів який укладено між позивачем та КЕВ м. Одеси відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків енергопостачальної компанії несе відповідач –військова частина.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають стягненню саме з військової частини, а саме: індекс інфляції у розмірі 126, 15 грн., три відсотки річних у розмірі 42, 07 грн.

Щодо стягнення пені то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несплати у терміни встановлені п. 2.2.3 –2.2.4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином, з військової частини на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 171, 19 грн.

Щодо стягнення з військової частини на користь позивача 538, 43 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у лютому 2006 року слід зазначити наступне.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у лютому 2006 року. Вказані обставини підтверджуються наданим до суду звітом відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідним рахунком за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунок за спожиту електроенергію провів неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію. Згідно з пунктом 1 додатку №5 до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника. Пунктом 6 зазначеного додатку встановлено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 днів після дати виписки рахунку. Розділом 5 укладеного договору та додаткової угоди до нього передбачено можливість проведення коригування за підсумками розрахункового періоду, за умови дотримання узгодженого між сторонами за договором порядку. В пункті 4.2.2 укладеного договору та додаткової угоди сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності визначених відповідно до розділу 5 договору, Споживач несе відповідальність згідно з частинами п'ятою та шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”. Щодо проведення коригування та стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені додатком №1 до договору.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 року між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у лютому 2006 року відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу був виставлений рахунок на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунку ним було встановлено термін у який повинна бути проведена оплата та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунку, його було отримано особисто представником відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що виставлений рахунок у встановлений договором термін відповідачем був сплачений частково проте військовою частиною було подано заяву про проведення коригування договірної величини споживання електроенергії у лютому 2006 року в сторону збільшення до рівня фактично сплаченої величини спожитої електроенергії. Позивачем було проведено коригування до рівня проведеної оплати до рівня 6,286 т. кВт/год при фактичному споживанні електроенергії на рівня 8,22 т. кВт/год. З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді.

Вказані обставини підтверджуються копією лімітного повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо спірного періоду лютого 2006 року санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірному періоді була сплачена, але з затриманням. Крім того, як встановлено судом установа відповідача є військовою частиною, яка фінансується з державного бюджету. Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Військової частині А1818 штрафних санкцій до 300, 00 грн.

Слід також зазначити, що Військова частина А1818 відповідно до умов укладеного договору не є платником за договором, а платником є КЕВ м. Одеси, однак вказані санкції підлягають стягненню саме з військової частини, оскільки за договором від 20.01.2006 року №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів який укладено між позивачем та КЕВ м. Одеси відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків енергопостачальної компанії несе саме відповідач.

Таким чином, штрафні санкції за ПДВ у розмірі 300, 00 грн. підлягають стягненню з військової частини, а КЕВ м. Одеси судом звільняється від відповідальності.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи жодним відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання зобов'язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача –військової частини А1818, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової часини А1818, р/р 35215015000241 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 08540061 (Одеська область, Біляївський район, с. Дачне) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №2603330103786 в Ф. ОД. ОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 328845, код 26302342 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 300 (триста) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у лютому 2006 року.

3.          Стягнути з Військової часини А1818, р/р 35215015000241 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 08540061 (Одеська область, Біляївський район, с. Дачне) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26002550281 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 388498, код 26302342 (м. Одеса, вул. Садова, 3):

- 171 (сто сімдесят одна) грн. 19 коп. пені;

- 126 (сто двадцять шість) грн. 15 коп. індексу інфляції;

- 42 (сорок дві) грн. 07 коп. трьох відсотків річних;

- 102 (сто дві) грн. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

     4. В решті позову відмовити.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 11.05.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя