Рішення

від 03.05.2007 по справі 16/91-07-1929

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/91-07-1929

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2007 р.Справа  № 16/91-07-1929

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      не з'явився;

Від відповідачів:

- відкритого акціонерного товариства „Нептун”: не з'явився;

-  дочірнього підприємства „Темо”:  не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” до  відкритого акціонерного товариства „Нептун” та дочірнього підприємства „Темо” про визнання договорів дійсними та визнання права власності, та за зустрічним позовом дочірнього підприємства „Темо” до товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” та  відкритого акціонерного товариства „Нептун”  про визнання права власності, -  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” ( далі по тексту ТОВ „Панком-Авто”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства „Нептун” (далі по тексту ВАТ  “Нептун”) та дочірнього підприємства „Темо” (далі по тексту ДП  “Темо”) про визнання дійсними договору купівлі-продажу, укладеного між  ВАТ  “Нептун” та  ДП  “Темо” 04.09.2002р., та договору відступлення права вимоги № 08-УС, укладеного між ДП “Темо”  та ТОВ „Панком-Авто”,  а також  про визнання права власності на приміщення охорони з підвалом, загальною площею 78,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45.  Свої доводи позивач обґрунтовує ухиленням відповідачів від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного між  ВАТ  “Нептун” та  ДП  “Темо” 04.09.2002р. та правомірністю набуття ним права власності на зазначений об'єкт нерухомості на підставі вищевказаних угод відповідно до вимог цивільного законодавства України.   

Згідно з відзивом, наданим представником ДП  “Темо” у судовому засіданні 19.03.2007р., останнім позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу, укладеного між  ВАТ  “Нептун” та  ДП  “Темо” 04.09.2002р. дійсним заперечуються з огляду на відсутність  у цивільному законодавстві України, що діяло на час укладення вказаного договору, вимог щодо обов'язкової нотаріальної форми договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між суб'єктами господарювання.

Крім того, не погоджуючись з позовними вимогами, ДП  „Темо” 02.04.2007р. звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. №3522) по справі №   16 / 91 –07 –1929 до ВАТ  „Нептун” та ТОВ „Панком-Авто”, у відповідності до якої ДП  „Темо” просить суд визнати за ним право власності на  приміщення охорони з підвалом, загальною площею 78,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45.  В обґрунтування зустрічного позову ДП  „Темо” посилається, зокрема,  на  правомірність набуття ним права власності на зазначений об'єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2002р., укладеного між  ВАТ  „Нептун” та ДП  „Темо”. Ухвалою від 02.04.2007р. господарським судом Одеської  області зустрічну позовну заяву дочірнього підприємства „Темо” було прийнято до розгляду в межах справи № 16 / 91 –07 –1929.

В свою чергу, ВАТ  “Нептун” згідно з відзивом на позовну заяву за вих. № 020/73 від 29.03.2007р., позовні вимоги заперечуються у повному обсязі, посилаючись на невиконання  сторонами за договором купівлі-продажу від 04.09.2002р. істотних умов даного договору та відсутність на час укладення зазначеного договору у ВАТ  “Нептун” права власності  на майно, що було предметом купівлі-продажу, що  виключає можливість набуття права власності на це майно  ДП „Темо” та позивачем.

Як вбачається з  відзиву за вих. № 020/76 від 03.04.2007р., під час розгляду справи ВАТ  “Нептун” правова позиція була змінена, у зв'язку чим останній просить суд не приймати  до уваги заперечення товариства, викладені у  відзиві на позовну заяву за вих. № 020/73 від 29.03.2007р.

Незважаючи на суттєвість заявлених ТОВ „Панком-Авто” позовних вимог, представник позивача жодного разу у судові засідання не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у розгляді справи, суд встановив наступне.

Між  ВАТ  “Нептун” (Продавець) та ДП  “Темо” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р., згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна - приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45.

Умовами п. 1.2 договору сторони домовилися, що вартість об'єкта продажу складає 66000,00 грн. При цьому відповідно до умов  розділу 3 договору Покупець зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця  авансовий платіж у розмірі 53200,00грн. на протязі 5 робочих днів з моменту підписання  договору. Остаточний розрахунок за умовами договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р.  здійснюється  простим векселем  номінальною вартістю 12710,00 грн. із строком платежу 9 місяців з  дня оформлення необхідних документів  на відчуження об'єкту купівлі-продажу.

Згідно п. 4.1. договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002 р. передача об'єкта купівлі-продажу здійснюється протягом 10 днів з моменту здійснення розрахунків за договором.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що право власності на приміщення охорони  переходить до Покупця з моменту здійснення повного розрахунку за договором.

Зазначена угода була укладена сторонами у простій письмовій формі.

14.08.2006 року між ДП  “Темо” (Первісний кредитор) та ТОВ „Панком-Авто” (Новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 08-УС, згідно якого ДП  “Темо” передало Новому кредитору право вимоги за  договором купівлі-продажу б/н від 04.09.2002 р., у тому числі право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45, та  право  реєстрації  права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна у встановленому законом порядку. За твердженням ДП  “Темо” та ТОВ „Панком-Авто”, позивачем зобов'язання перед ДП  “Темо” щодо сплати ціни відступленого права вимоги були виконані.

Однак, у порушення вимог п. 3.1.3 договору відступлення права вимоги № 08-УС,  після укладення вказаної угоди  ДП  “Темо” зобов'язань щодо передачі  у встановленому договором та законом порядку первісних документів щодо відступленого права вимоги, на підставі яких позивач мав би змогу реалізувати свої права та законні інтереси як Нового кредитора у зобов'язанні, виконано не було.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення своїх прав як власника приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45, ТОВ „Панком-Авто” звернулося до господарського суду Одеської області з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи сторін, суд вважає за доцільне надати, передусім, правову оцінку  договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р., укладеному між ВАТ  “Нептун” та ДП  “Темо”.

Згідно ст. 21 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ                                  (з наступними змінами та доповненнями), однією з підстав виникнення права власності                       є укладення  цивільно-правових угод. Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 328, 329   ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема  із правочинів.

Відповідно до   ст. 26 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ                                  (з наступними змінами та доповненнями) об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями) власник  на   свій   розсуд   володіє,   користується   і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не  суперечать закону.  Він  може  використовувати  майно  для здійснення   господарської   та  іншої,  не  забороненої  законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно  або  за  плату у володіння і користування іншим особам, у зв'язку з чим будь-які неправомірні дії третіх осіб, які обмежують повноту використання власником наданих йому законом повноважень володіння, користування і розпорядження належним йому майном, у тому числі і ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу на підставі якого заінтересованою особою було придбане спірне майно,   на думку суду, є порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом  стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Дійсно положеннями цивільного законодавства України, що були чинними на момент укладення договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р., не було передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між суб'єктами господарювання.

В свою чергу, відповідно до п. 9 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98  „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом”, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,  докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Одеській області за № 1/818 від 16.02.2005р. та Переліку майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства  згідно з наказом про перетворення  державного підприємства завод „Нептун” від 26.06.1996р. № 902, до статутного фонду ВАТ „Нептун” було передано низку об'єктів, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45, а саме: виробничі корпуси №№ 13,6,7, гараж, дворова вбиральня, підземний резервуар, резервуар для запаса мазута, димова труба, автодороги, водопровідні мережі, комунікації, каналізація, газопровід магістральний, кабельні лінії зв'язку. Однак, приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45 не увійшло до переліку майна, яке було передано до статутного фонду ВАТ „Нептун”.

У відповідності  до п.п. 1.2 п. 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р.  № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (далі - Положення), яким  визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності,  останнє діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Пунктом 1.5 Положення визначено, що обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування.

Наведені положення знайшли своє відображення і у діючому цивільному законодавстві України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 3  Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею  331 ЦК України який набув чинності з 1 січня 2004р., передбачено, що  право власності на нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації відповідно до закону, виникає з моменту державної реєстрації.

Однак, жодного доказу на підтвердження  реєстрації ВАТ „Нептун” права власності на приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45 суду надано не було. Більш того, не було доведено суду і знаходження спірного об'єкту нерухомості на час укладення договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р. на балансі ВАТ „Нептун”.

Наведене дозволяє суду дійти висновку щодо відсутності у ВАТ „Нептун” права власності на приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45 на час укладення договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р. Доказів спростовуючих викладене суду з дотриманням вимог ст. 32, 33 ГПК України надано  не було.

Зазначене дозволяє суду дійти висновку щодо відсутності у ВАТ „Нептун” повноважень щодо відчуження  спірного об'єкту на користь ДП  “Темо”, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості  оцінювати договір купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р. як законну підставу для набуття ДП  “Темо” у встановленому законом порядку права власності на приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45,  у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ДП „Темо” щодо визнання за останнім права власності на даний об'єкт нерухомості.

Крім того, суд вважає на необхідне звернути увагу сторін на наступному. За твердженням позивача та ДП „Темо” договір купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р. був повністю виконаний обома сторонами.  

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне            або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору не вимагається.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів на підтвердження факту здійснення розрахунків за цим договором або/та передачі об'єкту купівлі-продажу учасниками судового розгляду  суду надано не було. Наведене, за переконанням суду, спростовує твердження ТОВ „Панком-Авто” та ДП  “Темо” про повне виконання сторонами за договором купівлі-продажу від 04.09.2002р. всіх істотних умов цього договору.

Звертаючись до вимог ст.ст. 32,33 ГПК України,  суду не було доведено існування обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договору купівлі-продажу нерухомого  майна  дійсним у судовому порядку. З огляду на викладене, а також з урахуванням висновків суду щодо відсутності у ВАТ „Нептун” повноважень щодо розпорядження спірним об'єктом нерухомості, суд, керуючись ч. 1 ст. 215 ЦК України, вважає за правомірне відмовити  ТОВ „Панком-Авто” у задоволенні вимог щодо визнання договору купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р. дійсним.

Стосовно вимог позивача про  визнання дійсним договору відступлення права вимоги № 08-УС, згідно якого ДП  “Темо” передало позивачу  право вимоги за договором купівлі-продажу б/н від 04.09.2002р., суд звертає увагу ТОВ „Панком-Авто” на наступному.

Дійсно, відповідно до  ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).  Однак, відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. В свою чергу приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За переконанням суду, зобов'язання передати майно Покупцеві, що виникають на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, за своєю правовою природою належать саме до категорії зобов'язань, що нерозривно пов'язані з особою кредитора, оскільки зазначені правовідносини пов'язані із специфічним об'єктом –нерухомістю. Наведені висновки суду підтверджуються і позицією законодавця з цього приводу, про що свідчить, зокрема, відсутність  серед підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, передбачених  чинним законодавством України, зокрема, положеннями  ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. N 1952-IV такої підстави, як договір уступки права вимоги.

В свою чергу,  відповідно до  ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Враховуючи викладене, а також  висновки суду щодо відсутності у ВАТ „Нептун” повноважень щодо відчуження спірного об'єкту, суд вважає вимоги позивача про  визнання дійсним договору відступлення права вимоги № 08-УС необгрунтованими та такими, що не базуються на законних підставах.

Крім того, суд звертає увагу  ТОВ „Панком-Авто” на наступному. За приписами статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної   ділянки, єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у письмовій  формі і підлягає нотаріальному   посвідченню та державній реєстрації. У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи договір  купівлі-продажу від 04.09.2002р., предметом якого був об'єкт нерухомого майна - приміщення охорони з підвалом загальною площею 78,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 45, був укладений сторонами у простій письмовій формі.

Однак, як зазначалось вище, вимогами чинного цивільного законодавства України для договорів купівлі-продажу нерухомого  майна  передбачена обов'язкова письмова форма даного виду договорів з подальшим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією договору, у зв'язку з чим недодержання  сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору тягне його нікчемність в силу положень ч. 1 ст. 220  ЦК України.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне            або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору не вимагається.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що обов'язковою умовою для визнання договору  відступлення права вимоги № 08-УС від 14.08.2006 р. дійсним є повне або часткове виконання істотних  умов цього договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Панком-Авто” жодних доказів на підтвердження факту здійснення розрахунків за цим договором або/та передачі первісних документів щодо відступленого права вимоги суду надано не було.

Враховуючи, що ТОВ „Панком-Авто”, з дотриманням вимог ст.ст. 32,33 ГПК України,  не було доведено суду існування обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договору дійсним у судовому порядку, а також висновки суду щодо невідповідності змісту договору  відступлення права вимоги № 08-УС від 14.08.2006 р. цивільному законодавству України, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Панком-Авто”  в частині визнання договору  відступлення права вимоги № 08-УС від 14.08.2006 р., укладеного між ДП  “Темо” та ТОВ „Панком-Авто”  дійсним.

Приймаючи до уваги висновки, до яких дійшов суд за результатами позовних   вимог ТОВ „Панком-Авто” про визнання дійсними договору купівлі-продажу, укладеного між  ВАТ  “Нептун” та  ДП  “Темо” 04.09.2002р., та договору відступлення права вимоги № 08-УС, укладеного між ДП “Темо” та ТОВ „Панком-Авто” 14.08.2006 р., на яких фактично базувалася вимога  позивача про  визнання права власності на  приміщення охорони з підвалом, загальною площею 78,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 45,  суд вважає за необхідне відмовити ТОВ „Панком-Авто” у задоволенні позову і в цій частині заявлених вимог.

Підсумовуючи наведене, керуючись ст. 203, 215, 515, 527 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 4 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), суд вважає за правомірне у задоволенні позову ТОВ „Панком-Авто” та  зустрічному позові ДП  “Темо” відмовити повністю.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу слід розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено  чинним законодавством, у зв'язку з чим зайве сплачене ТОВ „Панком-Авто” державне мито у сумі 170 грн. згідно квитанцій №8,9 від 02.03.2007р. підлягає поверненню позивачу, про що слід видати довідку.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити.

2.          У зустрічному позові відмовити.

3.          Видати товариству з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” /65000, м. Одеса, вул. Грецька, 44, код ЄДРПОУ 30611101/ довідку на одержання з державного бюджету України зайве сплаченого державного мита  на загальну суму 170 грн. 00 коп. /сто сімдесят грн. 00 коп./.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

      Рішення підписане 22.05.2007р.

Суддя