Постанова

від 19.04.2017 по справі 815/973/16     

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/973/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Верстатонормаль до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Верстатонормаль (далі - ТДВ Верстатонормаль ) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року № НОМЕР_1, яким товариству з додатковою відповідальністю Весрстатонормаль збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120252,00 гривень (89168,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 40084,00 гривень за штрафної санкції), податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року № НОМЕР_2, яким товариству з додатковою відповідальністю Весрстатонормаль збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12332,00 гривень, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ Верстатонормаль з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Штріхмед за період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року за результатами якої було складено акт перевірки № 7/22-213/222321 від 03.02.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові та уточненнях, не заперечувала проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з'явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату,час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» , код за ЄДРПОУ 00222321 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ ШТРІХМЕД , код ЄДРПОУ 39265713 за період з 01.05.2015 по 31.08.2015 року.

03.02.2016 року, за результатами перевірки, відповідачем складено Акт перевірки №7/22-213/222321.

24.02.2016 року, на підставі Акту перевірки №7/22-213/222321 від 03.02.2016 року ,ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 24.02.2016 року №0000222203 ТДВ Верстатонормаль збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120 252,00 гривень (89 168,00 гривень за податковим зобов'язанням та 40 084,00 гривень штрафної санкції).

Податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2016 року №0000232203 ТДВ Верстатонормаль зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 12332, 00 грн.

Підставою для ухвалення оскаржуваних повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки №7/22-213/222321 від 03.02.2016 року щодо порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу, підприємством завищено склад податкового кредиту у сумі 92500 грн., у т.ч. травень 2015 року в сумі 7500 грн., за червень 2015 року в сумі 75000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 80168 грн. в тому числі за травень 2015 року в сумі 17500 грн., за червень 2015 року в сумі 62668 грн., та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 12332 грн., у т.ч. за червень 2015 року на суму 12332 грн.

Так, в Акті перевірки, відповідач зазначає, що між ТДВ Верстатонормаль та ТОВ Штріхмед було укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.05.2015 р. № 050511 та Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.06.2015 р. № 060102 за якими, на думку відповідача, ТОВ Штріхмед не мало можливості надати транспорті послуги ТДВ Верстатонормаль щодо транспортування товару з м. Одеси до м.Іллічівськ, Дніпропетровська та Одеси. Відповідач обґрунтовує відсутність факту придбання послуг по господарських операціях між ТДВ Верстатонормаль та ТОВ Штріхмед відсутністю заявок відповідно до п.2.8 Договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом, які є додатками до цих Договорів, та які повинні зберігатися на підприємстві та порушенням порядку заповнення товарно-транспортних накладних. Окрім того в основу акту перевірки позивача покладено податкову інформацією по ТОВ Штріхмед від ДПІ у Голосіївському районі ТУ ДФС у м.Києві, а саме - Аналіз реальності господарських операцій, проведених ТОВ Штріхмед .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016р., позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.02.20016 №0000222203, №0000232203.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Пункт 198.3 статті 198 ПКУ встановлює, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті..

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.2 статті 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи, в розумінні, наведених норм законодавства.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічний підхід, на думку суду, необхідно застосовувати і до права платника податків на віднесення сплачених за своїми зобов'язаннями коштів до сум валових витрат підприємства.

Як встановлено судом, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ Штріхмед позивачем надано договори про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2015 року та від 01.06.2015 року, акти прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні (Т. 1 арк.с. 71-88), виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з реєстру платників податку на додану вартість від 13.05.2015 року щодо контрагента - ТОВ Штріхмед , заявки на транспортно-експедиційне обслуговування, податкові накладні, довіреність (Т. 1 арк. с. 108-139).

Крім того,представником позивача додатково надано суду: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо контрагента позивача товариства з обмеженою відповідальністю Штріхмед , з якого вбачається що товариство не знаходиться в стані припинення є діючим; лист - звернення позивача до ТОВ Штріхмед від 29 березня 2017 року з проханням повідомити чи проводилася податкова перевірка останнього за період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року, чи існують додаткові документи окрім наданих раніше на підтвердження взаємовідносин між підприємствами; відповідь ТОВ Штріхмед від 07.04.2017 року відповідно до якої товариство податковим органом в зазначений позивачем періоді не перевірялося, акти не складалися; подорожні листи, засвідчені печаткою ТОВ Штріхмед у кількості восьми одиниць на підтвердження перевезення товару легковим та вантажним транспортом в травні-червні 2015 року (Т.2 арк. с. 5-14).

На думку суду, зазначені документи у повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Штріхмед .

Зауваження відповідача, що містяться в акті перевірки до форми товарно-транспортних накладних, на думку суду, враховуючи наявність інших первинних документів, які зазначено судом, та надано позивачем в обґрунтування позовних вимог, на думку суду не є тими порушеннями, які свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Штріхмед .

Наявні в матеріалах справи документи, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - у суду відсутні.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних ТОВ Штріхмед було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядк.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію ДПІ у у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ Штріхмед від 08.10.2015 року № 8398/7/26-50-22-06 за період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року, як на підставу нереальності господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом, суд вважає необхідним зазначити наступне.

На думку суду, в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин, за укладеними позивачем з його контрагентами правочинами, ґрунтуються на припущеннях.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року Щодо підстав для визнання договорів нікчемними .

Суд зазначити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

На думку суду, відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б підтверджували недобросовісність саме ТДВ Верстатонормаль , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов ТДВ Верстатонормаль підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-164, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Верстатонормаль до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 24.02.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю Верстатонормаль (код ЄДРПОУ 00222321) судові витрати у розмірі 1988, 76 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 76 копійок).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо