Рішення

від 18.04.2017 по справі 909/245/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 р. Справа № 909/245/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватної агрофірми "Жуківська", с. Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78053

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Джерельна, 20, с. Попельники, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78356

про стягнення заборгованості в сумі 139117,86 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 02.04.16р.

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма "Жуківська" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 139117,86 грн., в тому числі 115963,92 грн. основного боргу, 13210,41 грн. пені, 1389,92 грн. - 3% річних та 8553,61 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.17р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.03.17р. Ухвалою суду від 28.03.17р. розгляд справи відкладено на 18.04.17р. (доказ вручення ухвали від 28.03.17 міститься в матеріалах справи).

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 06.03.17р. та 28.03.17р. (доказ вручення ухвали від 28.03.17 міститься в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання умов договору №01 Про надання сільськогосподарських послуг від 16.09.16 позивач надав відповідачу сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки для подальшого виробництва сільськогосподарської продукції (внесення безводного аміаку) на загальну суму 115963,92 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином завіреною копією акту приймання-передачі наданих послуг від 16.09.16 (а.с.18).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за надання передбачених договором та/або відповідним додатком до нього послуг, відповідач виплачує позивачу суму грошових коштів, що визначена відповідним додатком до цього договору (актом приймання-передачі наданих послуг) не пізніше 5 днів з моменту підписання Сторонами такого додатку, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача .

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, відповідач не сплатив позивачу вартість наданих послуг, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 115963,92 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу вимогу про оплату заборгованості від 20.01.17 №21 (а.с.9-11).

У відповідності до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, вимога щодо стягнення 115963,92 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Щодо стягнення 13210,41 грн. пені, 1389,92 грн. - 3% річних та 8553,61 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст.546,549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п.4.3. договору при простроченні оплати вартості наданих послуг, відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Розрахунок пені та 3% річних є арифметично вірним, а обгрунтований розмір інфляційних становить 7653,61 грн. В решті стягнення інфляційних слід відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 115963,92 грн. основного боргу, 13210,41 грн. пені, 1389,92 грн. - 3% річних та 7653,61 грн. інфляційних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2073,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 259, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватної агрофірми "Жуківська" про стягнення заборгованості в сумі 139117,86 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Джерельна, 20, с. Попельники, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78356; код НОМЕР_1) на користь Приватної агрофірми "Жуківська" (с. Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78053, код 30796496) - 115963 (сто п"ятнадцять тисяч дев"ятсот шістдесят три) грн. 92 коп. основного боргу, 13210 (тринадцять тисяч двісті десять) грн. 41 коп. пені, 1389 (одну тисячу триста вісімдесят дев"ять) грн. 92 коп. - 3% річних, 7653 (сім тисяч шістсот п"ятдесят три) грн. 61 коп. інфляційних та 2073 (дві тисячі сімдесят три) грн. 27 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.17

Суддя Цюх Г.З.