Рішення

від 10.04.2017 по справі 910/23523/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017Справа №910/23523/16

За позовомПублічного акціонерного товариства Київводоканал До Житлово-будівельного кооперативу Промбудівельник-3 Простягнення 86 626,33 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мануілова А.В. - предст. за дов.;

від відповідача: Рудницька Т.Й.- предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Промбудівельник-3 про стягнення 53 727,31 грн заборгованості, 24 188,41 грн інфляційних втрат, 2 338,55 грн три проценти річних, 5 372,73 штрафу та 999,34 грн пені.

Ухвалою суду від 22.12.16 було порушено провадження у справі № 910/23523/16 та призначено справу до розгляду на 13.01.2017.

06.01.2017 та 10.01.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли два клопотання про долучення документів, необхідних для вирішення спору.

11.01.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.01.2017 надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 11.01.2017 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.01.2017 судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд зазначеної справи до 30.01.2017.

25.01.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

26.01.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку різниці в нарахуваннях зі сплати гарячої води між ним та ПАТ Київводоканал .

27.01.2017 через канцелярію суду від ПАТ Київенерго надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача 30.01.2017 до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

Відповідач у судовому засіданні надала клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а також надала усні пояснення з приводу поданих через канцелярію суду документів.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 20.02.2017.

16.02.2017 через канцелярію суду від ЖБК Промбудівельник-3 надішли додаткові пояснення по справі, а також клопотання про витребування у ПАТ Київенерго облікових карток (табуляграм) з розрахунками споживання гарячої води.

16.02.2017 через канцелярію суду від ПАТ Київводоканал надійшов зведений акт звірки взаєморозрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення.

17.02.2017 через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 20.02.2017 представниками позивача надані усні пояснення по справі щодо визначення об'ємів наданих послуг.

Представником відповідача надані усні заперечення щодо об'ємів наданих послуг, визначених ПАТ Київводоканал .

Судом було розглянуто та задоволено подане через канцелярію суду клопотання відповідача про витребування у ПАТ Київенерго облікових карток (табуляграм) з розрахунками споживання гарячої води.

Крім того, представник відповідача подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом було розглянуто та задоволено.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 09.03.2017.

02.03.2017 через канцелярію суду від ПАТ Київенерго надійшла письмова відповідь на запит суду.

03.03.2017 та 06.03.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.03.2017 судом було розглянуто та долучено до матеріалів справи вищезазначені документи.

Представником позивача у судовому засіданні 09.03.2017 були подані додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Представниками сторін у судовому засіданні були надані усні пояснення по справі.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 10.04.2017.

31.03.2017 через канцелярію суду від ПАТ Київенерго надійшла письмова відповідь на запит.

05.04.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі з додатковими документами в часткове спростування заявлених позивачем вимог.

07.04.2017 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 10.04.2017 представник відповідача подала письмові уточнення до пояснення щодо споживання мешканцями з лічильниками та без лічильників гарячої води та її стоків за період з грудня 2013 по червень 2014.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечила.

В судовому засіданні 10.04.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2003 між Відкритим акціонерним товариством Київводоканал , правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (надалі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Промбудівельник-3 (надалі - абонент) було укладено договір № 01590/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим Договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин;

- здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:

- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору;

- оформитися як абонент у підприємстві водозбут у порядку визначеному Правилами, без чого водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними;

- відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.;

- мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник в строки встановлені постачальником;

- при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у 7-ми денний строк.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п. 3.3 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до положень пункту 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).

У відповідності до п. 3.8 договору, претензії у зв'язку з невірними розрахунками за послуги водопостачання та водовідведення розглядаються у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. При обґрунтованості претензій надлишки сум, одержаних постачальником, можуть бути зараховані на погашення наступних рахунків.

Згідно з п. 7.10 договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Позивач зазначає, що за договором № 01590/4-05 відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.12.2013 по 30.06.2016 на суму 78 585,55 грн з яких сплачено 24 746,07 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 53 727,31 грн.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з постачання води, що йде на підігрів та водовідведення обліковується позивачем за кодом 5-50533 (питна вода на підігрів + стоки).

При цьому, позивач зазначає про те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з постачання питної води на підігрів у період з грудня 2013 по червень 2014 на загальну суму 11 301,95 грн, проте відповідачем зазначені послуги оплачені не були. З 01.10.2014 по коду абонента 5-50533 ПАТ Київводоканал здійснювалося нарахування вартості лише відведення гарячої води, у зв'язку з чим у період з 01.12.2013 по 30.06.2016 позивачем були надані послуги по відведенню стоків гарячої води на суму 67 283,60 грн, з яких сплачено 24 746,07 грн, а розмір заборгованості становить 42 537,53 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку води на підігрів та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 53 727,31 грн, 24 188,41 грн інфляційних нарахувань, 2 338,55 грн три відсотки річних, 999,34 грн пені та 5 372,73 грн штрафу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем невірно визначено об'єми наданих послуг, на підтвердження чого надано контррозрахунок позовних вимог згідно з яким заборгованість відповідача за заявлений до стягнення період становить 20 075,16 грн, а з урахування здійснених оплат після порушення провадження у даній справі на суму 28 411,20 взагалі відсутня.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України Про питну воду та питне водопостачання визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3.1 Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил №190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву. Згідно довідки наданої ПАТ Київенерго , підігрів холодної води для будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 43-Б здійснюється від ЦТП розташованого за адресою вул. Героїв Сталінграда, 39-В, який перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго з жовтня 2009.

Умовами договору № 01590/4-05 не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 5-50533.

Докази укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів, суду також не надано.

Пунктом 12.17 правил передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту б пункту 12.3 цих Правил, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що розрахунки за спожиту гарячу воду повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Разом з тим, матеріали справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Також матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Крім того, в пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи № 910/23523/16 не містять доказів в підтвердження реєстрації ПАТ АК Київодоканал водолічильників Житлово-будівельного кооперативу Промбудівельник-3 для споживання відповідачем питної води для підігріву.

Враховуючи те що позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву за період з грудня 2013 по червень 2014, то підстави для стягнення з останнього 11 301,95 грн відсутні.

Стосовно стягнення з відповідача суми у розмірі 42 537,53 грн за послуги з водовідведення гарячої води, то судом зазначається наступне.

Позивачем у період з грудня 2013 по червень 2014 визначення об'ємів стоків гарячої води, у зв'язку з відсутністю загально будинкового приладу обліку на гарячу воду, здійснювалося розрахунковим методом, а саме 3,5 куб. на 1 особу виходячи з норм водоспоживання встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які наділяються пільги та субсидії .

З 01.10.2014 нарахування відповідачем обсягів відведення гарячої води здійснювалося відповідно до показів працюючого приладу обліку (особовий рахунок 5-422-123), який встановлений на водопровідному вводі до водопідігрівача. Оскільки від вказаного центрального теплового пункту одночасно споживали питну воду для потреб гарячого водопостачання житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл обсягу відведення гарячої води здійснювався в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців (258 - мешканців) у кожному житловому будинку, що для ЖБК Промбудівельник-3 становить 18,105 % від загального обсягу води, що надійшла до теплового пункту.

Відповідно до п. 5.27 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190, в окремих випадках (сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність встановлення засобів обліку, їх відсутність тощо) розрахунок витрат води споживачами, які не мають засобів обліку, за узгодженням з виробником виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, - за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які наділяються пільги та субсидії зареєстровано наступні норми водопостачання: гаряча вода - 3,5 куб.м., водовідведення гарячої води - 3,5 куб.м.

З огляду на вищенаведені норми позивачем у період з грудня 2013 по червень 2014 було здійснено розрахунок об'ємів стоків гарячої води, виходячи з кількості жителів 258 осіб помножену на 3,5 куб.м. - норму водоспоживання встановлену на 1 особу.

Разом з тим, суд вважає зазначений розрахунок кількості наданих послуг частково необґрунтованим з огляду на те, що безпідставно здійснювати розрахунок наданих послуг в даний період виходячи з норм водоспоживання встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які наділяються пільги та субсидії щодо мешканців будинку, в квартирах яких встановлені квартирні прилади обліку.

З огляду на наведене, судом було здійснено перерахунок наданих послуг в період з грудня 2013 по червень 2014 виходячи з того, що в квартирах в яких відсутній прилад обліку об'єми спожитих послуг визначалися відповідно до норм водоспоживання встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які наділяються пільги та субсидії з урахуванням кількості мешканців, що проживають в даних квартирах, а в квартирах в яких встановлені прилади обліку об'єми споживання визначалися відповідно до показників приладів обліку згідно наданих показань приладів обліку мешканців будинку.

З грудня 2013 по лютий 2014 у будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 43-Б проживало 249 осіб, з них - 91, які споживали послуги без лічильника; з березня по травень кількість осіб, які споживали послуги без лічильника становило 92 мешканця; червень - 93 особи.

З урахуванням об'ємів наданих послуг, які визначалися за приладами обліку (копії показань приладів обліку мешканців будинку залучені до матеріалів справи), у грудні 2013 ЖБК Промбудівельник-3 було спожито 686,5 куб.м., з них мешканцями без лічильників 318,5 м.куб, а з лічильниками 369 м.куб.; у січні 2014 було спожито 571,0 куб.м., з них мешканцями без лічильників 318,5 м.куб, а з лічильниками 251,5 м.куб.; у лютому 2014 було спожито 550,0 куб.м., з них мешканцями без лічильників 318,5 м.куб, а з лічильниками 231,5 м.куб.; у березні 2014 було спожито 640,0 куб.м., з них мешканцями без лічильників 322,5 м.куб, а з лічильниками 318,0 м.куб.; у квітні 2014 було спожито 559,5 куб.м., з них мешканцями без лічильників 322,0 м.куб, а з лічильниками 237,5 м.куб.; у травні 2014 було спожито 547,0 куб.м., з них мешканцями без лічильників 322,0 м.куб, а з лічильниками 225,0 м.куб.; у червні 2014 було спожито 664,5 куб.м., з них мешканцями без лічильників 325,5 м.куб, а з лічильниками 339,0 м.куб.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 82 від 10.02.2012 Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ АК Київводоканал вартість послуг з централізованого водовідведення для потреб населення становить - 1,16 грн. за 1 куб. м (без ПДВ), а з урахуванням ПДВ - 1,392 грн.

З урахуванням наведеного суд доходить до висновку, що позивачем у період з грудня 2013 по червень 2014 було відведено гарячої води на 5 872,34 грн, а саме: грудень 2013 - 955,61 грн, січень 2014 - 794,83 грн, лютий 2014 - 765,60 грн, березень 2014 - 890,88 грн, квітень 2014 - 778,82 грн, травень 2014 - 761,42 грн, червень 2014 - 924,98 грн.

В свою чергу, об'єми визначені позивачем у період з жовтня 2014 по червень 2016 (окрім червня 2015) є обґрунтованими та такими, що підтверджуються долученими до матеріалів справи Актами про знаття показань з приладів обліку, які підписані представниками ПАТ Киїенерго та ПАТ АК Київводоканал (з урахуванням розподілу обсягу відведення гарячої води відповідно до процентного співвідношенні, що для ЖБК Промбудівельник-3 становить 18,105 % від загального обсягу води, що надійшла до теплового пункту).

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стосовно здійснених позивачем нарахувань вартості стоків гарячої води в червні 2015 судом зазначається про те, що позивач безпідставно здійснив нарахування вартості стоків в зазначений місяць, оскільки в даний період було відсутнє гаряче водопостачання (підтверджується довідкою ПАТ Київенерго , який є безпосереднім виробником зазначених послуг), у зв'язку з чим і стоки гарячої води були відсутні.

Враховуючи вищезазначене з урахуванням здійснених перерахунків суд приходить до висновку, що в період з грудня 2013 по червень 2016 (виключаючи вартість наданих послуг в червні 2015 на суму 4 161,56 грн) позивачем були надані послуги з централізованого водовідведення для потреб населення на суму 60 195,55 грн, а з урахуванням здійснених проплат на суму 24 746,07 грн, станом на момент подачі позовної заяви, заборгованість відповідача становила 35 499,48 грн.

З наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість в сумі 28 411,20 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на встановлені факти, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 28 411,20 грн підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 7 088,28 грн основного боргу за договором № 01590/4-05 від 10.01.2003; відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства АК Київводоканал в частині стягнення основного боргу визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 338,55 грн 3 % річних та 24 188,41 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та здійсненого перерахунку суми основного боргу, з урахуванням проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 269,80 грн та 11 282,17 грн відповідно.

Також позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктами 4.2 та 4.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 999,34 грн пені та 5 372,72 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу (враховуючи, що станом на момент подачі позову заборгованість відповідача становила 35 499,48 грн) з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню частково у розмірі 3 549,94 грн та 895,91 грн відповідно.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 1-1. ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/23523/16 в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Промбудівельник - 3 суми основного боргу у розмірі 28 411,20 грн на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Промбудівельник-3 (місцезнаходження: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 43-Б, код ЄДРПОУ 22908496) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 7 088 (сім тисяч вісімдесят вісім) грн. 28 коп. основного боргу, 11 282 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 1 269 (одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. - 3% річних, 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн 91 коп. - пені, 3 549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 95 коп. - штрафу та 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн 10 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.04.2017

Суддя Спичак О.М.