Рішення

від 03.04.2017 по справі 910/1981/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017Справа №910/1981/17

За позовомФермерського господарства "Залісся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Трейд Альянс" просплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 269016,80 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Олійник В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Лавренюк Р.А. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Залісся" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Трейд Альянс" (надалі - відповідач) 269016,80 грн. заборгованості, з якої: 260382,00 грн. - основний борг; 1562,30 грн. 3% річних та 7072,50 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №ТА 26/10/16-1 від 26.10.2016 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 порушено провадження у справі №910/1981/17, розгляд справи призначено на 06.03.2017.

03.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 06.03.2017 представник позивача подав додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 розгляд справи відкладено до 27.03.2017.

27.03.2017 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 210382,00 грн. основного боргу, 2638,50 грн. 3% річних та 14455,66 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.03.2017 оголошено перерву до 03.04.2017.

03.04.2017 Фермерське господарство "Залісся" через відділ діловодства суду подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 185382,00 грн. основного боргу, 2738,13 грн. 3% річних та 14455,66 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові суми у розмірі ціни позову - 202575,79 грн. та судового збору у розмірі 4035,25 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Трейд Альянс".

Розглянувши в судовому засіданні 03.04.2017 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 202575,79 грн., з якої: 185382,00 грн. основного боргу, 2738,13 грн. 3% річних та 14455,66 грн. інфляційних втрат.

За результатами розгляду в судовому засіданні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

За приписами ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданої ним заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Трейд Альянс (далі - покупець, відповідач) та Фермерським господарством Залісся (далі - продавець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу №ТА 26/10/16-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати кукурудзу вологу, в кількості, по якості і на умовах вказаних в специфікаціях, а покупець купити та сплатити на умовах договору (п. 1.1. договору).

За умовами пунктів 2.1. та 2.2. договору ціна товару погоджується сторонами в специфікаціях. Оплата протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару покупцю.

Згідно з п. 2.3. договору передача права власності на товар до покупця здійснюється в момент підписання видаткової накладної.

Пунктом 2.6. договору визначено, що передача товару по якості проводиться на складі продавця. Склад продавця знаходиться за адресою: Стадницьке МПД ДП Укрспирт с. Стадниця, Тетіївського р-н., Київська обл. Продавець самостійно привозить товар на склад продавця.

Кількість проданого товару визначається згідно накладних (п. 2.7 Договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року (п. 7.1 Договору).

Відповідно до підписаної сторонами Специфікації №1 від 26.10.2016, позивач мав здійснити поставку кукурудзи вологої у кількості 200 т. на загальну суму 780000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору ФГ "Залісся" було поставлено ТОВ ТК Трейд Альянс товар на загальну суму 590382,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №87 від 28.10.2016 на суму 160719,00 грн., №88 від 28.10.2016 на суму 164892,00 грн., №89 від 28.10.2016 на суму 108420,00 грн., №90 від 29.10.2016 на суму 156351,00 грн., які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств. Крім того, в матеріалах справи наявна копія довіреності на отримання матеріальних цінностей №56 від 28.10.2016.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

У свою чергу ТОВ ТК Трейд Альянс , у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу №ТА 26/0/16-1 від 26.10.2016, оплату поставленого товару здійснив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: №431 від 28.10.2016 на суму 30000,00 грн., №436 від 01.11.2016 на суму 50000,00 грн., №441 від 04.11.2016 на суму 50000,00 грн., №453 від 08.11.2016 на суму 50000,00 грн., №470 від 11.11.2016 на суму 100000,00 грн., №502 від 29.11.2016 на суму 50000,00 грн. Таким чином, на момент звернення позивачем до суду з даним позовом, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 260382,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем борг в сумі 75000,00 грн. був погашений, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №543 від 24.01.2017 на суму 50000,00 грн. та №680 від 31.03.2017 на суму 25000,00 грн., у зв'язку з чим Фермерським господарством "Залісся" було зменшено розмір позовних вимог до 185382,00 грн. основного боргу.

Окрім того, 03.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Трейд Альянс" було сплачено на рахунок позивача 15000,00 грн., про що свідчить надана відповідачем до матеріалів справи копія платіжного доручення №683 від 03.04.2017.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як роз'яснено в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу в сумі 15000,00 грн. (платіжне доручення №683 від 03.04.2017) здійснена відповідачем після подання позову та порушення провадження у даній справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований під час розгляду справи, а також з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 170382,00 грн.

Оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 3% річних в сумі 2738,13 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14455,66 грн. за період з 11.11.2016 по 03.04.2017.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є невірним. Однак, здійснення перерахунку судом фактично призведе до виходу за межі позовних вимог, тоді як за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Фермерським господарством "Залісся" до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а з відповідача підлягає до стягнення сумі 2738,13 грн. 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 14455,66 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. та задоволення решти позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою даної статті передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача і часткове відшкодування ним суми заборгованості здійснено після звернення позивачем до суду з даним позовом, суд в порядку ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача у повному обсязі.

Щодо судового збору за розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

У пункті 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів оплати судового збору за розгляд господарським судом заяви про забезпечення позову, а судом відмовлено в її задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, судовий збір у розмірі 800,00 грн. підлягає до стягнення з Фермерського господарства "Залісся" в доход державного бюджету України.

Керуючись ст. 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Трейд Альянс" (04074, м. Київ, вулиця Вишгородська, будинок 33, офіс 54; ідентифікаційний код 39619596) на користь Фермерського господарства "Залісся" (07452, Київська обл., Броварський район, село Гоголів, вул. Котовського, будинок 22; ідентифікаційний код 32412234) 170382 (сто сімдесят тисяч триста вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 2738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 13 коп. 3% річних, 14455 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 66 коп. інфляційних втрат та 4035 (чотири тисячі тридцять п'ят) грн. 25 коп. судового збору.

3. В частині суми основного боргу в розмірі 15000,00 грн. провадження у справі №910/1981/17 припинити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Залісся" (07452, Київська обл., Броварський район, село Гоголів, вул. Котовського, будинок 22; ідентифікаційний код 32412234) на користь спеціального фонду державного бюджету України 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 10.04.2017.

Суддя О.А. Грєхова