ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2017Справа №910/23111/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі
Регіональної філії "Південна залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб"
про стягнення 58 954,67 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Григор'єв І.В. представник за довіреністю №2271 від 28.10.2016
від відповідача Мамігонов К.В. представник за довіреністю № 0902/02 від 09.02.2017
СУТЬ СПОРУ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" про стягнення 58 954,67 грн., з яких: 24 275,45 грн. пені та 34 679,22 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 2 від 29.08.2016 щодо поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/23111/16 та призначено справу до розгляду на 06.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23111/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 01.03.2017.
Відповідач у поданому 28.02.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву підтверджує ту обставину, що ним не було у строк до 17.10.2016 здійснено поставку товару за договором посилаючись на те, що фабрика виробник не виготовила продукцію у строк. Відповідач згоден з періодом прострочення, який вказує позивач - з 18.10.2016 по 05.12.2016. Просить зменшити розмір штрафних санкцій разом до 10 000,00 грн.
В судовому засіданні 01.03.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.03.2017.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 за № 04-23/1102 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ (неможливість здійснення правосуддя суддею Пригуновою А.Б.), призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 справу № 910/23111/16 призначено до розгляду на 13.04.2017.
Позивач в судовому засіданні 13.04.2017 підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач в судовому засіданні 13.04.2017 позовні вимоги визнав та просив суд зменшити розмір неустойки.
Позивача в судовому засіданні заперечив проти зменшення судом розміру неустойки.
В судовому засіданні 13.04.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
29.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № П/НХ-161245/НЮ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), розмір специфікації № 2 (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору найменування товару: код ДК 021:2015:18130 - спеціальний робочий одяг - зимовий (спецодяг чоловічий).
Пунктом 1.3. договору асортимент товару передбачається у специфікації № 1 (додаток № 1), розмірній специфікації № 2 (додаток № 2), які додаються до даного договору (додаток № 1,2).
Відповідно до п. 3.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації № 1, 2 (додаток № 1, 2).
Згідно з п. 3.4 договору ціна цього договору становить 495 417,55 грн., з урахуванням ПДВ 20%: 82 569,59 грн.
У відповідності до специфікації № 1 до договору сторони узгодили поставку костюмів чоловічих для захисту від знижених температур Колійник в кількості 994 штук, загальною вартістю разом з ПДВ 20%: 495 417,55 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки товар не поставив, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В пункті 5.1.1. договору зазначено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (м. Полтава вул. Красноградське шосе, 7а). Митне очищення товару здійснює постачальник в кінцевому пункті отримання товару (згідно з інкотермс 2010). Товар постачається транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 7 (семи) календарних днів з дня отримання письмової вимоги.
Пунктом 5.1.2. договору встановлено, що необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання.
10.10.2016 позивач на адресу відповідача направив вимогу (вих. № НХ07/13-1106) на здійснення поставки товару за укладеним договором поставки яку отримав директор ТОВ Київпромснаб Толстиком О.О. під особистий підпис (копія в матеріалах справи).
Отже, поставка товару повинна була бути здійснена не пізніше 17.10.2016.
Згідно з п. 5.2.1 договору прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.1965 О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и твоаров народного потребления по количеству та Інструкцією № П-7 від 25.04.1966 О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и твоаров народного потребления по качеству при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної або залізничної накладної, пакувальних аркушів (у разі необхідності), податкової накладної на кожну партію товару, документів, підтверджуючих якість товару.
Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу не поставив, що відповідачем не заперечується.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву підтверджує ту обставину, що ним не було здійснено своєчасну поставку товару за договором та просить зменшити розмір штрафних санкцій разом до 10 000,00 грн.
Так, у п. 7.2. договору сторони передбачили, що постачальник за даним договором несе відповідальність: за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення, виконання, за кожен день прострочення; крім того, за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Умови п. 7.2. договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.
Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 24 275,45 грн. пені та 51 34 679,22 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками).
Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає з огляду на наступне
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач уклавши договір розраховував на отримання товару та забезпечення працівників залізниці зимовим робочим одягом.
Відповідач уклавши договір погодився про те, що поставка має бути ним здійснена протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання вимоги позивача. Відповідач усвідомлюючи неможливість вчасної поставки товару мав можливість звернутись до позивача з пропозицією встановлення інших строків поставки.
Посилання відповідача на те, що товар не поставлений, у зв'язку з не поставкою у строк товару виробником товару не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджується документально, а тому не може бути визнана винятковою обставиною, яка призвела до порушення ним зобов'язання.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Південа залізниця обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігора Сердюка, 8/18, код ЄДРПОУ 39205221) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) 24 275 (двадцять чотири тисячі) грн. 45 коп. пені, 34 679 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 22 коп. штрафу, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 20.04.2016.
Суддя В.В.Сівакова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 13.04.2017 |
Оприлюднено | 25.04.2017 |
Номер документу | 66081319 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сівакова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні