Рішення

від 06.04.2017 по справі 910/19551/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017№910/19551/16

За позовом Тернопільської обласної ради

до Міністерства культури України

третя особа-1 Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Т.Шевченка

третя особа-2 Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

третя особа-3 Регіональне відділення Фонду державного майна України по тернопільській області

про визнання права власності

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Семчишин В.А. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: Данилюк М.М. - представ. за довір.;

Ломакович А.М. - ректор

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: Васильківська В.Є. - представ. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Тернопільська обласна рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач) про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.11.2016, порушено провадження у справі № 910/19551/16, в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію ім. Тараса Шевченка, розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

14.11.2016 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

21.11.2016 представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про залучення Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповіднику та територіального представництва Фонду державного майна України в якості третіх осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 07.12.2016 року.

07.12.2016 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 07.12.2016 представник відповідача подав клопотання про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області у якості третьої особи.

Представник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка у судовому засіданні 07.12.2016 надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору у справі №910/19551/16 на п'ятнадцять днів, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, витребувано у Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації інвентаризаційну справу та технічний паспорт на будівлю, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вулиця Ліцейна, буд. 1, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.01.2017 року.

30.12.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позов в якому заперечує проти позову та вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, відповідач вказує на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 583 комплекс пам'яток у містах Кременці та Почаєві Тернопільської області оголошено Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником з віднесенням його до сфери управління Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 635-р Про передачу пам'яток архітектури і містобудування з сфери управління Тернопільської обласної державної адміністрації до сфери управління Держбуду передано комплекс споруд Почаївської лаври в тому числі і Комплекс ліцею (Костел Св. Ігнатія Лойоли, 1731-1743 роки, Південний навчальний корпус, 1743 рік, Північний навчальний корпус, 1743 рік) за адресою вул. Ліцейна, у м. Кременець Тернопільської області. Наказом Держбуду України від 24.11.2002 № 109 у лютому 2003 року вказаний комплекс передано з балансу управління містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації на баланс Кременецько-Почаївського державного історико-архітекстурного заповідника. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1032-р Про передачу цілісних майнових комплексів історико-культурних заповідників до сфери управління Міністерства культури України від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до сфери управління Міністерства культури України було передано ряд цілісних майнових комплексів, серед яких і Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник. Згідно із наказом Міністерства культури України від 29.11.2011 №109/0/16-11 на виконання вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України було створено комісію з питань передачі цілісного майнового комплексу Заповідника до сфери управління Міністерства культури України. Отже, у сфері управління відповідача перебуває Заповідник, який розташований за адресою: м. Кременець, вул. Козубського,6. На балансі Заповідника знаходиться комплекс ліцею, 1731-1743 р.р., який складається з Костелу св. Ігнатія Лойоли, 1743 р. (площею 1960,1 кв.м.), Південного навчального корпусу 1743 р. (площею 2976,3 кв.м.). Відповідач є органом управління майном Заповідника у відповідності до Закону України Про управління об'єктами державної власності та передане Заповіднику на праві оперативного управління. Комплекс ліцею знаходиться на балансі заповідника, у зв'язку з чим відповідач вважає, безпідставними доводи позивача про те, що спірне майно перебувало у комунальній власності.

03.01.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

03.01.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника третьої особи-3 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

03.01.2017 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи № 910/19551/16 призначено на 25.01.2017 року.

23.01.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав заперечення проти відзиву.

25.01.2017 представник третьої особи 1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав додаткові документи по справі та заперечення на відзив.

25.01.2017 представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.

25.01.2017 третьою особою-2 подані письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.01.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.02.2017 року.

03.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.02.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.02.2017 року.

14.02.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення по справі.

15.02.2017 представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові пояснення по справі та заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.03.2017 року.

27.02.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення по справі та заяву про поновлення строку позовної давності.

У судовому засіданні 01.03.2017 представник третьої особи-1 надав довідку Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації № 164 від 22.02.2017 з якої вбачається, що 05.05.2014 року проведено обстеження будівель Північного навчального корпусу та Південного навчального корпусу, що знаходяться за адресою: м. Кременець, вулиця Ліцейна, буд. 1 та виявлено: внутрішнє перепланування в плані будівлі Південного навчального корпусу, за рахунок якого загальна площа змінилася на 1 987,5 кв.м., а в будівлі Північного навчального корпусу проведено інвентаризацію приміщень підвалу (який раніше не було обміряно), внаслідок чого загальна площа збільшилася і становить 3 281,7 кв.м.

Представником відповідача в судовому засіданні 01.03.2017 року подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 01.03.2017 року суд відклав вирішення поданого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 23.03.2017.

13.03.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові пояснення по справі та заперечення проти поданого клопотання про призначення у справі судової експертизи.

21.03.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях зазначено, що станом на 1990-1991 року загальна площа будівель в м. Кременець по вул. Ліцейна № 1 становила: 2 952,6 кв.м. Північного навчального корпусу; 1 977,2 кв.м. Південного навчального корпусу. Під час проведення поточної інвентаризації на протязі 2006-2014 років вносились відповідні зміни в матеріали технічної інвентаризації. Зокрема, по заяві Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту, в 2014 році проведено обстеження Північного та Південного корпусів. В будівлі Південного навчального корпусу виявлено демонтування та влаштування перегородок, внаслідок чого змінилась його загальна площа і становить 1 987,5 кв.м. В будівлі Північного навчального корпусу проведено інвентаризацію підвалу площею 321,9 кв.м. (до 2014 року в матеріалах справи він не обліковувався) в результаті чого збільшилась загальна площа і становить 3 281,7 кв.м. Вищевказаним пояснюється розбіжність площ, які вказані в технічних паспортах, виданих БТІ Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику та Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституту ім. Тараса Шевченка, оскільки виготовлені вони в різні періоди.

Що стосується цілісності нерухомого майна, Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації повідомило наступне. Згідно наявних інвентаризаційних матеріалів відомо, що первинна інвентаризація Північного корпусу проведена в 1950 році, а Південного в 1952 році, будівлі костелу св. Ігнатія Лойоли в 2007 році. Матеріали по інвентаризації Північного, Південного корпусів та костелу св. Ігнатія Лойоли сформовані та обліковуються як окремі інвентаризаційні справи.

22.03.2017 представник третьої особи-1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав заперечення по справі та заперечення проти поданого клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2017 надав додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 23.03.2017 року представник третьої особи-2 підтримав подане клопотання про призначення у справі судової експертизи, просив його задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні 06.04.2016 клопотання відповідача та третьої особи-2 про призначення у справі судової експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідач та третя особа-2 просили призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу з метою дослідження об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1 для підтвердження архітектурних і конструктивних особливостей його спорудження як цілісної будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації повідомило суд, що згідно наявних інвентаризаційних матеріалів відомо, що первинна інвентаризація Північного корпусу проведена в 1950 році, а Південного в 1952 році, будівлі костелу св. Ігнатія Лойоли в 2007 році. Матеріали по інвентаризації Північного, Південного корпусів та костелу св. Ігнатія Лойоли сформовані та обліковуються як окремі інвентаризаційні справи.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та питання що порушуються відповідачем та третьою особою-2 у клопотанні про призначення експертизи, суд відмовляє у задоволенні поданих клопотань у зв'язку з їх недоцільністю та необґрунтованістю, оскільки результати проведення експертизи не вплинуть на суть спору в розрізі заявлених позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.03.2017 оголошено перерву до 06.04.2017.

В судовому засіданні 06.04.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-3 в судовому засіданні 06.04.2017 року надали пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 06.04.2017 року не з'явились.

При цьому, представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що працівник, який закріплений за даною справою перебуває у відпустці, а інші працівники будуть задіяні у інших судових справах.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, розглядаючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судом враховано п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , відповідно до якого господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що до поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодних належних доказів в підтвердження неможливості направити в судове засідання іншого представника, суд залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість сторонам реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 06.04.2017 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присмутніх представників сторін та учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року представник Тернопільської обласної ради подав державному реєстратору прав на нерухоме майно заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів комплексу Ліцею (1731-1743 р.р.), які розміщені за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1, форма власності - комунальна в особі Тернопільської обласної ради.

За результатами розгляду вищезазначених заяв в реєстрації такого права державним реєстратором відмовлено.

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень ґрунтується на інформації, наведеній у листі регіонального відділення Фону державного майна України по Тернопільській області від 13.05.2016 року № 05-11-01819 Щодо надання інформації про майно , згідно з яким повідомлено, що за результатами інвентаризації об'єктів державної власності в реєстрі обліковується нерухоме державне майно, зокрема - комплекс ліцею за місцезнаходженням: Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Ліцейна, 1, яке перебуває на балансі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (код ЄДРПОУ 26024191, суб'єкт управління: Міністерство культури України).

Тернопільська обласна рада зазначає, що об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів комплексу Ліцею у м. Кременець по вул. Ліцейна,1 належать не до комунальної власності позивача враховуючи наступне.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.05.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 року у справі № 3/74-752 за позовом Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т .Шевченка до відповідача -1: Кременецької міської ради, до відповідача-2: Кременецького районного бюро технічної інвентаризації, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна рада, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, третя особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання права власності на нежитлові приміщення встановлено наступне.

Згідно архівних даних встановлено, що 5 березня 1940 року у відповідності протоколу № 8 засідання президії Тернопільського облвиконкому Про утворення Педагогічного інституту , було постановлено:

Відвести для інституту приміщення бувшого Кременецького Педагогіума та приміщення Педагогічного ліцею з усім його устаткуванням , крім класних та допоміжних кімнат зайнятих середньою школою №1.

Закріпити за Учительським інститутом гуртожиток бувшого Педагогічного ліцею і зобов'язати Голову Кременецької міської ради тов. Кучеренко виділити додаткове приміщення для студентського гуртожитку з таким розрахунком, щоб в гуртожитках інституту було не менше 600-700 місць.

Закріпити за Учительським Інститутом приміщення бувшої їдальні Педагогічного ліцею з усім устаткуванням.

Для організації матеріальної бази закріпити за Кременецьким педагогічним інститутом все допоміжне господарство бувшого Кременецького Педагогічного ліцею.

У відповідності архівних даних на базі Кременецького Педагогічного інституту з 18 липня 1946 року було утворено Кременецький державний учительський інститут .

8 травня 1991 року Тернопільська обласна рада винесла рішення „Про реорганізацію Кременецького педагогічного училища ім. Шевченка", в якому вказано наступне:

Враховуючи історичні традиції народної освіти, які має навчально-матеріальна база (в першу чергу, архітектурний комплекс) нинішнього Кременецького педучилища, а саме:

*1636 р. -відкрита школа філіал Києво - Могилянської академії, з друкарнею при ній, де була видана „Кременецька граматика"(1638р.).

*1731-1743рр. - діє богословський колегіум.

*1805 р.- заснована вища Волинська гімназія , яка в 1819 р реорганізована в ліцей . Базу Ліцею в 1834 р перевезено до Києва і засновано університет.

*1836р. - відкрита Волинська духовна семінарія.

*1920-1939рр. - відновлює свою діяльність Ліцей.

*1939-1969 рр. - діють учительський і педагогічний інститути.

*1969 р. - відкрите Кременецьке педагогічне училище, якому в 1989 році присвоєно ім'я Т.Г.Шевченка.

Виходячи з можливостей, які надає існуюча навчально - матеріальна база училища та перспективи її дооснащення і модернізації, потреб регіону та інтересів відродження національної школи, з метою поліпшення якості підготовки спеціалістів для системи народної освіти, обласна Рада народних депутатів, вирішила:

1.Реорганізувати Кременецьке педагогічне училище ім. Т.Г.Шевченка в Кременецький педагогічний коледж ім. Шевченка і підняти перед Міністерством освіти УРСР питання про його акредитацію, як педагогічного коледжу.

2.Управлінню народної освіти облвиконкому розробити програму реорганізації Кременецького педучилища і профілі підготовки педагогічних кадрів.

На виконання рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 8 травня 1991 року „Про реорганізацію Кременецького педагогічного училища ім. Т.Г.Шевченка" управління народної освіти виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів видав наказ №185 від 3 червня 1991 року, згідно якого Кременецьке педагогічне училище реорганізоване в Кременецький педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка.

Кременецький обласний гуманітарно - педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка, м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області являючись самостійною юридичною особою, створений відповідно до ст. 27 Закону України „Про вищу освіту", Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально - виховних закладів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 5 квітня 1994 року, подання Кременецької районної ради та Кременецької райдержадміністрації, обґрунтування Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка про доцільність зміни його статусу з ІІ рівня акредитації на ІІІ рівень, висновків постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму.

Тернопільська обласна рада винесла рішення № 37 від 26 липня 2002 року „Про створення Кременецького обласного комунального гуманітарно - педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка „ і вирішила:

Утворити Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка на базі Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т. Г. Шевченка, що ліквідовується.

Взяти до відома, що утримання зазначеного Інституту здійснюється в межах асигнувань, передбачених обласним бюджетом на освіту та спеціальних коштів Інституту.

Установити, що студенти Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка продовжують навчання в Кременецькому обласному комунальному гуманітарно - педагогічному інституті ім. Тараса Шевченка.

Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань освіти, науки, молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму.

Із вищевикладеного витікає, що Кременецький обласний комунальний гуманітарно -педагогічний інститут імені Тараса Шевченка володіє і користується основними засобами, в тому числі нерухомим майном - нежитловим приміщенням Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області.

Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка з метою документального оформлення права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області звернувся з відповідним клопотанням до Кременецької міської ради та Кременецького районного бюро технічної інвентаризації .

У відповідності до статті 182 ЦК України та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством Юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 у редакції наказу Міністерства Юстиції України від 28.01.2003 року №6/5 зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року № 157/6445, заявнику відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області.

Рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 9/122-1816 від 24.10.2005 року за позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника до Кременецького обласного гуманітарно - педагогічного інституту ім. Т. Шевченка та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області, щодо витребування з незаконного володіння ліцею, розташованого по вул. Ліцейна,1 у м. Кременець Тернопільської області, позов задоволено і вирішено зобов'язати відповідача звільнити у примусовому порядку нежитлові приміщення загальною площею 4 930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1 977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2 952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1, яке займає Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка, (м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна, 1), та передати вільне приміщення по акту прийому-передачі у 15-денний строк Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику, (м. Кременець Тернопільської області, вул. Тараса Шевченка, 67).

У відповідності до постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі №9/122-1816 від 29 березня 2006 року рішення господарського суду Тернопільської області по справі №9/122-1816 від 24.10.2005 року скасовано, і в позові відмовлено.

Львівський апеляційний господарський суд в своїй постанові встановив, що Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка правомірно володіє і користується нежитловими приміщеннями загальною площею 4 930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1 977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2 952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині визнати правомірним володіння і користування Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області нерухомим майном -нежитловими приміщеннями Північного навчального корпусу, площею 1977,4 квадратних метрів та нежитловими приміщеннями Південного навчального корпусу , площею 2952,6 квадратних метрів, які знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області, документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача в частині щодо визнання за Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів ,що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області та зобов'язання Кременецьке районне бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка,37 Тернопільської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області за Кременецьким обласним гуманітарно - педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області, як належним власником, задоволенню не підлягають із наступних підстав:

16 липня 1992 року Тернопільська обласна рада народних депутатів на 10 - тій сесії 21 скликання прийняла рішення „Про комунальну власність", в якому вказано наступне:

Відповідно до ст.ст. 32 і 35 Закону України „Про власність", Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування", постанови Верховної ради України від 5 травня 1992 року № 2415-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної ради України від 5 березня 1992 року „Про порядок введення в дію Закону України „Про представника Президента України обласна рада народних депутатів вирішила:

Затвердити перелік об'єктів комунальної власності області і передати її в управління обласної державної адміністрації, передбачивши з цією метою в структурі адміністрації утворення відповідного органу.

Встановити, що комунальна власність області не може передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної ради народних депутатів.

Вивчити пропозиції та зауваження щодо переліку об'єктів комунальної власності, які надійшли від постійних комісій, депутатів обласної ради, районних і Тернопільської міської ради народних депутатів та відповідних державних адміністрацій, обласних організацій та установ, для послідуючого розгляду і вирішення питання у встановленому порядку.

У відповідності до Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування„ розробити заходи по приватизації комунальної власності області.

Згідно додатку до рішення обласної ради народних депутатів від 16 липня 1992 року - переліку об'єктів комунальної власності області, що передається в управління обласної державної адміністрації вказано наступне:

Народна освіта:

Кременецький педколедж

Із цього випливає, що майно Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т. Шевченка, на базі якого утворено Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка являється комунальною власністю Тернопільської обласної ради.

Враховуючи, що нежитлові приміщення загальною площею 4930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1, яким користується і володіє Кременецький обласний комунальний гуманітарно -педагогічний інститут імені Тараса Шевченка знаходиться у комунальній власності Тернопільської області, інше господарським судом не встановлено, а тому позовні вимоги позивача в частині щодо визнання за Кременецьким обласним гуманітарно -педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області та зобов'язання Кременецького районного бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка,37 Тернопільської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області за Кременецьким обласним гуманітарно - педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області, як належним власником, документально не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на те, що відповідачем заперечується право комунальної власності на спірні приміщення, тому він на підставі статті 392 ЦК України звернувся за захистом свого порушеного права.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правом власності є право особи на річ (майно) ,яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном, (стаття 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

В силу приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії ,які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку .встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні і історичні цінності встановлюються законом.

Згідно зі ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку установлених законом , та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості ,крім випадків .встановлених частиною першої ст.353 ЦК України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про власність" (який був чинний на момент виникнення правовідносин сторін) загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

В подальшому, при розподілі такої власності між загальнодержавною та комунальною підстави для реєстрації права власності на спірне майно, як комунальної власності були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)".

Означеною Постановою було затверджено перелік державного майна України, яке передається до комунальної власності та зазначено, що державне майно України, крім майна, яке належить за таким переліком до комунальної власності є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.05.2007, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 у справі № 3/74-752 встановлено, що спірні приміщенні є комунальною власністю Тернопільської обласної ради.

Зокрема, у вищевказаному рішенні суд зазначив, що оскільки нежитлові приміщення загальною площею 4930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1, яким користується і володіє Кременецький обласний комунальний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка знаходиться у комунальній власності Тернопільської області , інше господарським судом не встановлено, а тому позовні вимоги позивача в частині щодо визнання за Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області право власності на нерухоме майно -нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області та зобов'язання Кременецького районного бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка,37 Тернопільської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно-нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області за Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області, як належним власником, документально не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що станом на 1990-1991 року загальна площа будівель в м. Кременець по вул. Ліцейна № 1 становила: 2 952,6 кв.м. Північного навчального корпусу; 1 977,2 кв.м. Південного навчального корпусу.

Під час проведення поточної інвентаризації на протязі 2006-2014 років вносились відповідні зміни в матеріали технічної інвентаризації.

Зокрема, по заяві Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту, в 2014 році проведено обстеження Північного та Південного корпусів. В будівлі Південного навчального корпусу виявлено демонтування та влаштування перегородок, внаслідок чого змінилась його загальна площа і становить 1 987,5 кв.м. В будівлі Північного навчального корпусу проведено інвентаризацію підвалу площею 321,9 кв.м. (до 2014 року в матеріалах справи він не обліковувався) в результаті чого збільшилась загальна площа і становить 3 281,7 кв.м. Вищевказаним пояснюється розбіжність площ, які вказані в технічних паспортах, виданих БТІ Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику та Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституту ім. Тараса Шевченка, оскільки виготовлені вони в різні періоди.

Що стосується цілісності нерухомого майна, Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації повідомило наступне.

Згідно наявних інвентаризаційних матеріалів відомо, що первинна інвентаризація Північного корпусу проведена у 1950 році, Південного - у 1952 році, будівлі костелу св. Ігнатія Лойоли - у 2007 році. Матеріали по інвентаризації Північного, Південного корпусів та костелу св. Ігнатія Лойоли сформовані та обліковуються як окремі інвентаризаційні справи.

При цьому, суд зазначає, що перебування спірних приміщень на балансі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (код ЄДРПОУ 26024191, суб'єкт управління: Міністерство культури України) не позбавило їх належності до комунальної власності, оскільки перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації), не є безспірною ознакою його права власності, адже, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату; баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Згідно положень частини першої ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у раз втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач підтвердив свої вимоги щодо визнання права власності на нежитлове приміщення Північного навчального корпусу, площею 3 281,7 кв.м. та нежитлове приміщення Південного навчального корпусу, площею 1 987,5 кв.м., комплексу Ліцею (1731-1743 р.р.), які розміщені за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1 належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях не спростовують вищевказаних висновків суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд визнає помилковим, оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

За таких обставин, оскільки судом встановлено що строк позовної давності позивачем пропущений не був, суд залишає подану позивачем заяву про поновлення строку позовної давності без задоволення.

У зв'язку зі звільненням ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року позивача від сплати судового збору в сумі 206 700,00 грн., визначеній від ринкової вартості спірного майна (станом на 17.08.2016 року в розмірі 14 609 910,00 грн.), у відповідності до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" стягнення належить здійснити безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради (46021, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8, ідентифікаційний код 24630220) на нежитлове приміщення Північного навчального корпусу, площею 3 281,7 кв.м. та нежитлове приміщення Південного навчального корпусу, площею 1 987,5 кв.м., комплексу Ліцею (1731-1743 р.р.), які розміщені за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1.

3.Стягнути з Міністерства культури України (01601, м. Київ, вулиця Івана Франка, будинок 19, ідентифікаційний код 37535703) в доход Державного бюджету України 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2017

Суддя М.Є. Літвінова