Рішення

від 18.04.2017 по справі 910/4671/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017Справа №910/4671/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Херсонська

теплоелектроцентраль

До Товариства з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013

про стягнення попередньої оплати в сумі 509 303,95 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Юхно Я.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 про стягнення попередньої оплати в сумі 509 303,95 грн.

Ухвалою від 27.03.2017р. було порушено провадження по справі №910/4671/17 та призначено її розгляд на 18.04.2017р.

Представником позивача 18.04.2017р. через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі та письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

Представник відповідача в судове засідання 18.04.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представником позивача у судовому засіданні 18.04.2017р. надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 18.04.2017р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 18.04.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль (покупець) було укладено договір поставки №124, відповідно до п.1.1 якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує наступний товар: труби сталеві.

Згідно п.1.2 договору №124 від 05.06.2014р. найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються рахунками-фактурами.

Умови даного договору викладені сторонами у відповідності до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс-2010 , які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером цього правочину (п.1.5 договору №124 від 05.06.2014р.).

За умовами п.2.1 вказаного правочину вартість договору складає 509 303,95 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 84883,99 грн.

Ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, зазначається у рахунках-фактурах (п.2.2 договору №124 від 05.06.2014р.).

У п.2.3 договору №124 від 05.06.2014р. вказано, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару в наступному порядку: передоплата в розмірі 100% від вартості товару проводиться згідно рахунку-фактури.

Покупець оплачує вартість товару на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі (п.2.4 договору №124 від 05.06.2014р.).

За умовами п.4.1 договору №124 від 05.06.2014р. товар передається постачальником у власність покупця на умовах: EXW - самовивіз. Товар передається постачальником у власність покупця окремими партіями, відповідно до заявок покупця.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. (п.8.1 договору №124 від 05.06.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №124 від 05.06.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №124 від 05.06.2014р. сторонами було складено та підписано специфікацію №1, в який визначено найменування, кількість та вартість товару, який поставляється за правочином. Зокрема, згідно означеної специфікації вартість товару за договором складає 509 303,95 грн.

На оплату товару за договором №124 від 05.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 було виставлено позивачу рахунок-фактуру №РФ-000044 від 05.06.2014р. на суму 509303,95 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №124 від 05.06.2014р. Публічним акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 грошові кошти в сумі 509 303,95 грн. в якості попередньої оплати за товар. На підтвердження означених обставин заявником представлено до матеріалів справи платіжне доручення №2825 від 11.06.2014р.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому, суд зауважує, що згідно із ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття строк договору та строк дії договору є тотожними.

Відповідно до ч.3 ст.180 вказаного нормативно-правового акту при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою.

Як вказувалось вище, умовами п.4.1 договору №124 від 05.06.2014р. передбачено, що товар передається постачальником у власність покупця на умовах: EXW - самовивіз. Товар передається постачальником у власність покупця окремими партіями, відповідно до заявок покупця.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. (п.8.1 договору №124 від 05.06.2014р.).

Тобто, саме до закінчення строку дії договору №124 від 05.06.2014р. сторонами повинно було бути виконано свої обов'язки за правочином.

Таким чином, виходячи з системного аналізу умов спірного договору та чинного законодавства України, приймаючи до уваги, що строк дії договору №124 від 05.06.2014р. було визначено до 31.12.2014р., суд дійшов висновку, що строк поставки товару за вказаним правочином згідно специфікації №1 від 05.06.2014р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 своїх обов'язків з поставки товару за договором №124 від 05.06.2014р., зокрема, за специфікацією №1 від 05.06.2014р. виконано не було, сталеві труби на загальну суму 509 303,95 грн. Публічному акціонерному товариству Херсонська теплоелектроцентраль не передано.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частинами 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, суд звертає увагу, що умовою застосування ст.693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, у разі настання чого останній набуває право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати. Обрання певного варіанту є виключно правом покупця.

У даному випадку реалізація права на повернення попередньої оплати може бути здійснена шляхом подання претензії чи відповідного позову до суду. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 28.11.2011р. Верховного Суду України по справі №3-127гс11.

Як зазначалось вище, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 своїх обов'язків з поставки товару за договором №124 від 05.06.2014р. матеріали справи не містять.

Отже, попередня оплата, внесена позивачем за означеним правочином в сумі 509 303,95 грн., підлягає поверненню заявнику на підставі приписів ст.693 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Таким чином, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вітязь-2013 (04212, м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, буд.21, корпус 3, ЄДРПОУ 38735964) на користь Публічного акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (73000, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, ЄДРПОУ 00131771) попередню оплату в сумі 509 303,95 грн. та судовий збір в сумі 7639,56 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.04.2017р.

Суддя Спичак О.М.