Рішення

від 03.04.2017 по справі 911/352/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа № 911/352/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київський Республіканський Автоцентр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дорожна компанія Плюс

про стягнення 352000,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 600 від 31.03.2017 року), ОСОБА_2 (довіреність № 600 від 31.03.2017 року), ОСОБА_3 (довіреність № 600 від 31.03.2017 року).

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 20.03.2017 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київський Республіканський Автоцентр до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дорожна компанія Плюс про стягнення 352000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2017 року порушено провадження у справі № 911/352/17 та призначено до розгляду на 01.03.2017 року.

01.03.2017 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору. В судове засідання 01.03.2017 року відповідач не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 07.02.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгдяд справи відкладався до 20.03.2017 року.

В судовому засіданні 20.03.2017 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, судом оголошувалась перерва в розгляді справи на 27.03.2017 року.

27.03.2017 року представниками позивача та відповідача подано письмові пояснення по суті спору. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, в судовому засіданні 27.03.2017 року розгляд справи відкладався до 03.04.2017 року та було зобов'язано відповідача надати обґрунтовані письмові пояснення та докази щодо виконання п.4.3 ОСОБА_5 купівлі-продажу обладнання з монтажем № 36 від 12.12.2016 року.

В судовому засіданні 03.04.2017 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська дорожна компанія Плюс (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський Республіканський Автоцентр (позивач) був укладений Договір купівлі-продажу обладнання з монтажем № 36 від 12.12.2016 року (далі - Договір), за яким відповідач, як Виконавець, зобов'язався виконати монтажні роботи і передати у власність позивача, як Замовника, а Замовник прийняти та оплатити обладнання та монтажні роботи, а саме сміттєвоз з боковим завантаженням об'ємом 18,5 куб.м, вартістю 320000 грн. (еквівалент 12298,23 дол. США).

Пунктом 4.1. ОСОБА_5 сторони погодили кінцевий строк виконання робіт з монтажу до 20.12.2016 року.

Розділ 5 ОСОБА_5 визначає порядок розрахунків, за яким позивач зобов'язаний перерахувати відповідачу 50% загальної суми ОСОБА_5, що складає 160 000,00 грн., залишок 50%, що складає 160000,00 грн., перерахувати відповідачу на момент передачі автомобіля з вмонтованим обладнанням. Сторонами погоджено, що розрахунки проводяться в гривні.

Позивач в позові зазначив та надав докази, що ним на виконання умов ОСОБА_5 було перераховано на рахунок відповідача кошти на оплату обладнання та його монтажу в сумі 320 000,00 грн., як погоджено в ОСОБА_5, що підтверджується платіжними дорученнями № 528 від 27.12.2016 року на суму 180 000,00 грн. та №548 від 29.12.2016 року на суму 140 000 грн., всього на суму 320000 грн.

Однак, як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач взяті на себе зобов'язання по виготовленню та монтажу обладнання не виконав, не обґрунтував поважності причин затримки з виготовлення та монтажу обладнання, що стало підставою для відмови позивача від подальшого виконання відповідачем ОСОБА_5.

Пункт п. 7.3.1. ОСОБА_5 передбачає відповідальність за монтаж неякісного товару (обладнання) у вигляді сплати відповідачем на користь позивача штрафу у розмірі 20% від вартості неякісного товару.

Згідно з п.7.3.2. ОСОБА_5 за порушення строку монтажу, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або поставленого з порушенням строку, передбаченого ОСОБА_5 обладнання, за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 календарних днів штраф у розмірі 7% від вартості товару.

Згідно з п. 7.3.3. ОСОБА_5 в разі прострочення оплати Товару позивач сплачує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день просрочення, а також сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв'язку з необґрунтованим простроченням відповідачем строків поставки та монтажу обладнання, позивач відмовився від ОСОБА_5 та (згідно з заявою про уточнення позовних вимог) просить стягнути з відповідача передплачені кошти в сумі 320000 грн., пеню в розмірі 0,1% від вартості оплченого, але не поставленого обладнання за 30 днів прострочення за період з 21.12.2016 року по 19.01.2017 року в сумі 9600 грн., штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого обладнання в сумі 22400 грн.

В ході розгляду спору відповідач проти позову заперечував, зазначив, що він, як Виконавець, зобов'язався виконати монтажні роботи із встановлення на автомобіль Замовника (позивача) обладнання, виготовленого Замовником, яке визначено Сторонами пунктом 1.1. ОСОБА_5.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що умови ОСОБА_5 не передбачають виготовлення обладнання Замовником (позивачем), натомість, з огляду на умови ОСОБА_5, такий Договір є комбінованим і передбачає зобов'язання відповідача як щодо поставки обладнання (вартість якого включена в ціну ОСОБА_5), так і зобов'язання щодо монтажу обладнання (вартість якого також входить до загальної ціни ОСОБА_5).

Також, відповідач стверджує, що зобов'язання Замовника по оплаті робіт визначено Розділом 5 ОСОБА_5 наступним чином: 50 % ціни ОСОБА_5 (160 000 грн.) підлягають перерахування в якості передплати, а інші 50% ціни ОСОБА_5 (160 000 грн.) в момент передачі автомобіля з змонтованим обладнанням.

У зв'язку з чим, відповідач також стверджує, що Замовником було сплачено вартість робіт у довільному порядку без дотримання визначених ОСОБА_5 порядку та строків, фактично станом на 29.12.2016 року Замовник здійснив повну оплату, що не відповідає умовам ОСОБА_5.

Однак, відповідні обставини щодо дострокової сплати позивачем повної вартості обладнання та робіт жодним чином не могли перешкодити відповідачу вчасно виконати зобов'язання за ОСОБА_5 у визначений строк.

Крім того, з огляду на умови розділу 5 ОСОБА_5 щодо порядку розрахунків, відповідні умови ОСОБА_5 передбачають, що покупець (позивач) зобов'язаний перерахувати 50 % загальної суми ОСОБА_5 на рахунок Виконавця, залишок 50% перерахувати в момнет передачі автомобіля з вмонтованим обладнанням.

Таким чином, умови ОСОБА_5 не містять порядку, строків та статусу першої частини платежу. Також, з огляду на умови ОСОБА_5 відсутні підстави стверджувати, що перший платіж в розмірі 50% є передплатою і мав бути перерахований до початку робіт чи в інший визначений строк.

У зв'язку з чим, враховуючи здійснення позивачем сплати повної вартості ОСОБА_5, відсутні підстави стверджувати про порушення ним фінансування, яке перешкодило відповідачу вчасно вионати свої зобов'язання.

Також, в заперечення проти розрахунку штрафних санкцій відповідач зазначив, що відповідний розрахунок проведено позивачем з 21.12.2016 року, в той час, як кошти сплачені позивачем 27.12.2016 року та 29.12.2016 року.

Однак, відповідні заперечення не приймаються судом, оскільки нарахування пені та штрафу позивачем проведено у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з поставки та монтажу обладнання (не грошового зобов'язання), що ОСОБА_5 було визначено до 20.12.2016 року. Відтак, нарахування відповідальності за порушення відповідного зобов'язання з 21.12.2016 року є обґрунтованим і правомірним. Крім того, позивач не заявляє відповідальності за порушення грошового зобов'язання, пов'язаного з поверненням передплачених коштів.

По суті позовних вимог відповідач зазначив, що основною обставиною, яка унеможливила виконання відповідачем свого обов'язку за спірним ОСОБА_5 було ненадання Замовником автомобіля, монтаж обладнання на який, мав здійснювати Виконавець.

Відповідно п.1.1. ОСОБА_5 сторони встановили, що роботи із монтажу обладнання проводяться Виконавцем на території Виконавця.

Відповідач зазначив, що позивач передав йому автомобіль для здійснення на ньому монтажу обладнання лише 19.01.2017 року (у четвер), а 23.01.2017 року (в понеділок) від позивача отримано претензію з вимогами про стягнення штрафних санкцій. Після чого, 25.01.2017 року представник Замовника забрав автомобіль з території Виконавця, що унеможливило встановлення та монтаж обладнання.

Відповідач зазначає, що фактично автомобіль було надано позивачем в розпорядження відповідача лише на 4 робочі дні, чого, за твердженням відповідача недостатньо для монтажу обладнання.

У зв'язку з чим, з огляду на неможливість приступити до виконання робіт без отримання автомобілю Замовника, відповідач стверджує, що до 19.01.2017 року Виконавець не міг розпочати монтаж обладнання, тому до 19.01.2017 року неможливість виконання зобов'язання сталась саме у зв'язку з простроченням кредитора, що з огляду на ст.ст. 612, 613 Цивільного кодексу України виключає відповідальність боржника.

Також відповідач в обґрунтування заперечень проти позову посилався на ст. 851 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Щодо вимоги про повернення оплаченої позивачем суми ОСОБА_5, відповідач пояснив, що до складу ціни ОСОБА_5 входить вартість самого обладнання, а також вартість монтажних робіт по встановленню обладнання на автомобіль Замовника.

Відповідач зазначив, що обладнання було виготовлене Виконавцем, у зв'язку з чим, також понесені витрати на придбання у інших субпідрядників комплектуючих, необхідних для виготовлення обладнання, тобто витрачено грошові кошти.

За твердженням відповідача, обладнання не могло бути змонтоване та передане позивачу у зв'язку з ненаданням Замовником в розпорядження Виконавця автомобілю, на який необхідно було здійснити монтаж обладнання на достатній для виконання робіт термін. Відповідач пояснив, що після надання 19.01.2017 року автомобіля в розпорядження Виконавця, ним було розпочато підготовчі роботи із зняття замірів та підготовки обладнання до монтажу. Однак, оскільки, позивач забрав а втомобіль 25.01.2017 року, відповідач не мав можливості здійснити монтаж обладнання.

З огляду на викладені обставини, оскільки відповідачем не додано до пояснень-відзиву всіх документів в обґрунтування викладених обставин, судом було досліджено умови ОСОБА_5 та з метою з'ясування дотримання сторонами визначеного ОСОБА_5 порядку виконання робіт, було витребувано у відповідача докази виконаня п. 4.3. ОСОБА_5.

Пунктом 4.3. ОСОБА_5 встановлено, що Виконавець зобов'язаний повідомити Замовника про дату виконання робіт з монтажу. Повідомлення направляється за допомогою електронної пошти або факсимільного зв'язку.

Відповідачем в судовому засіданні 03.04.2017 року було надано письмові пояснення, в яких відповідач не надав пояснень та доказів виконання п. 4.3. ОСОБА_5.

В підтвердження посилання відповідача, що на виконання умов ОСОБА_5 Виконавцем, здійснено витрати по замовленню у інших субпідрядників частин та деталей, необхідних для створення обладнання, тобто витрачено кошти на загальну суму 117 432,92 грн., відповідачем надано видаткові накладні, за якими здійснювалась поставка замовлених комплектуючих.

Як вбачається з наданих відповідачем копій видаткових накладних, наданих в якості доказів фактично понесених Виконавцем витрат, відповідні деталі закуповувались відповідачем починаючи з 14.12.2016 року і до 28.12.2016 року, що виключає наявність готового до монтажу обладнання в строк, визначений умовами ОСОБА_5 - 20.12.2016 року.

Крім того, до наведених накладних не надано доказів їх оплати, тобто понесення витрат. Також, з наданих відповідачем доказів та пояснень не можливо встановити, що відповідні деталі закуповувались саме для виготовлення обладнання, призначеного позивачу.

Надана відповідачем ОСОБА_6 щодо обладнання (сміттєвоза з боковим завантаженням об'ємом 18.5 куб.м), свідчить про наявність певних визначених параметрів обладнання, які не потребуються додаткових замірів чи уточнень в залежності від параметрів автомобіля. Таким чином, автомобіль був необхідний відповідачу лише для монтажу обладнання, яке на момент передачі автомобіля було вже виготовлене і готове до монтажу.

При цьому, відповідач пояснив, що декількох робочих днів (майже 5 робочих днів з 19.01.2017 року по 25.01.2017 року (7 календарних днів) йому було не достатньо для монтажу готового обладнання.

В той же час, виходячи з погоджених сторонами в ОСОБА_5 умов, відповідач 12.12.2016 року (дата укладення ОСОБА_5) брав на себе зобов'язання виготовити (в тому числі закупити деталі) та змонтувати обладнання в строк до 20.12.2016 року, тобто встигнути все зробити протягом 8 календарних днів.

При цьому, позивач в своїх поясненнях слушно наголошував, що для виконання перших двох етапів робіт (закупки даталей та виготовлення обладнання) транспортний засіб не потрібний, вимірювати його також не має необхідності, оскільки вся інформація про розміри шасі наявна у відкритому доступі. Сам етап монтажу готового обладнання є найкоротшими і за умови наявності готового обладнання навіть за 4 робочих дні відповідач цілком мав можливість змонтувати обладнання.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з тривалим зволіканням відповідача з поставки та монтажу передплаченого обладнання, позивач з метою перевірки ходу та якості робіт прибув на місце виконання робіт і просив показати йому виготовлене обладнання та стан його готовності, однак представники відповідача відмовились показати не тільки обладнання, а й закуплені комплектуючі, посилаючись на комерційну таємницю . Відмовлено було і надати на ознайомлення та показати документи, підтверджуючі факт здійснення проплати за закуплені матеріали.

Відповідні обставини цілком обґрунтовано слугували позивачу підставами для висновку, що відповідач не приступив до виконання робіт і виконує їх настільки повільно, що закінчення роботи в обумовлений строк (навіть просто в розумний строк) не можливе.

Враховуючи поясненя сторін та надані ними докази, суд дослідив визначений умовами ОСОБА_5 порядок виконання та оплати робіт і встановив наступне.

З огляду на п. 1 ОСОБА_5 ціна ОСОБА_5 320000 грн. складає вартість самого обладнання сміттєвоза з боковим завантаженням об'ємом 18,5 куб.м та вартість його монтажу.

Також, згідно з п. 2.1. ОСОБА_5 якість і комплектність обладнання має відповідати заводській комплектації стандартної заводської якості, про що також свідчать відомості з наданої відповідачем ОСОБА_6 про проектно-технічну документацію на Сміттєвоз.

Укладаючи 12.12.2016 року Договір, сторони погодили кінцевий строк виконання рбіт з монтажу обладнання - 20.12.2016 року. Тобто, відповідач, погоджуючи відповідну умову ОСОБА_5 усвідомлював та мав розрахувати і спланувати можливість вчасного виконання свого зобов'язання.

Також, умови ОСОБА_5 не визначають необхідності та строків надання автомобіля в розпорядження відповідача для монтажу обладнання протягом всього періоду дії ОСОБА_5.

В той же час, враховуючи специфіку ОСОБА_5, оскільки для виготовлення обладнання наявність автомобіля не потрібна і передача автомобіля в розпорядження Виконавця необхідна лише для монтажу вже готового обладнання, п. 4.3. ОСОБА_5 визначає, що Виконавець зобов'язаний повідомити Замовника про дату виконання робіт з монтажу обладнання. Повідомлення направляється Покупцю за допомогою електронної пошти або факсу.

Таким чином, саме відповідач мав повідомити позивача про готовність обладнання для монтажу, визначити дату та час виконання робіт з монтажу обладнання для надання позивачу можливості своєчасно передати автомобіль в розпорядження Виконавця.

Доказів виготовлення та наявності готового до монтажу обладнання у взначені ОСОБА_5 строки - 20.12.2016 року відповідачем не надано, а з огляду на надані відповідачем документи про замовлення та отримання комплектуючих для виготовлення обладнання, таке обладнання не могло бути виготовлене і готове 20.12.2016 року, оскільки комплектуючі продовжувались закуплятись відповідачем до 28.12.2016 року.

Навіть, якщо обладнання було виготовлене і готове для монтажу (після 28.12.2016 року), позивач не міг знати про відповідні обставини і про необхідність надання автомобіль для здійснення монтажних робіт інакше, ніж з відповідного повідомлення відповідача в порядку п. 4.3. ОСОБА_5. Однак, відповідач не надав суду доказів виконання п. 4.3. ОСОБА_5 щодо повідомлення Замовника про про дату виконання робіт з монтажу обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу автомобіль 19.01.2017 року для монтажу обладнання і автомобіль пербував в розпорядженні відповідача до 25.01.2017 року, тобто більше чотирьох робочих днів. Відповідач в своїх поясненнях зазначив, що розпочав підготовку робіт для монтажу обладнання, однак не зазначив конкретно яких робіт та не обґрунтував скільки часу займає монтаж готового обладнання.

Також позивач зазначив, що забрав автомобіль 25.01.2017 року у зв'язку з тим, що обладнання не було фактично виготовлено і відповідач з моменту отримання автомобіля лише приступив до виготовлення обладнання, що слугувало позивачу підставою для висновків, що роботи не будуть виконані в строк.

Відповідач також не надав доказів звернення до позивача з вимогами про надання автомобіля для монтажу готового обладнання в період до 19.01.2017 року. Також, відповідач зазначив, що 19.01.2017 року він лише приступив до замірів, не зазначаючи при цьому, що обладнання було цілком готове і чому для монтажу готового обладнання не достатньо 4 робочих днів.

З врахуванням встановлених судом обставин, укладений між сторонами Договір є комбінованим і містить елементи договору поставкита договору підряду (на виготовлення та монтаж обладнання).

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно зі ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Таким чином, в обумовлений ОСОБА_5 строк, відповідач повинен був поставити пощивачу замовлене обладнання шляхом здійснення його монтажу на автомобіль позивача.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

В даному випадку позивач скориставшись правом, передбаченим ч.1, 2 ст. 849 Цивільного кодексу України намагався перевірити хід і якість роботи, однак, не отримавши жодного результату, дійшов обґрунтованого висновку, що виконання роботи своєчасно не розпочато чи вона вионується надто повільно, з простроченням, відмовився від подальшого виконання договору, про що свідчить факт витребування автомобіля у відповідача 25.01.2017 року та його повернення відповідачем.

При цьому, ч.ч. 3,4 ст. 849 Цивільного кодексу України регулюють інші підстави, зокрема, пов'язані з недоліками роботи та правом замовника в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, без визначення причин.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на ст. 851 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

В дано випадку автомобіль не підлягав переробці протягом всього терміну виконання робіт, наявність автомобіля була необхідна лише для монтажу вже виготовленого за вимогами і стандартами обладнання і передача автомобіля мала відбуватись за пвідомленням відповідача в порядку п. 4.3. ОСОБА_5 про готовність обладнаня до монтажу, чого ним не дотримано.

Відповідні ст. ст. 852 та 858 Цивільного кодексу України передбачають правові наслідки, пов'язані з недоліками робіт, що не підлягає застосуванню до правовідносин в даному спорі, в якому мова йде про прострочення виконання.

Згідно з ч. 2, ч.3. ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, позовна вимога в частині повернення позивачу передплачених коштів, на які відповідачем не було поставленого обладнання та здійснено його монтаж, підлягає задоволенню.

Також, в ході розгляду спору судом встанвлено факт прострочення відповідачем поставки та монтажу обладнання в період з 21.12.2016 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що сторонами в п. 6.3. ОСОБА_5 погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у господарських відносинах, така неустойка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що неустойка нараховується за порушення не грошового зобов'язання і її стягнення врегульовано ст. 231 Господарського кодексу України, до такої неустойки не застосовуються обмеження згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Враховуючи передбачену п.7.3.2. ОСОБА_5 відповідальність, за порушення строку монтажу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або поставленого з порушенням строку, передбаченого ОСОБА_5 обладнання, за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 календарних днів штраф у розмірі 7% від вартості товару.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову, нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або поставленого з порушенням строку обладнання за 30 днів прострочення за період з 21.12.2016 року по 19.01.2017 року в сумі 9600,00 грн. відповідає обставинам справи та имога чинного законодавства, є обґрунтованим і правомірним. Оскільки порушення виконання зобов'язання тривало понад 30 каледарних днів, вимога про стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого обладнання в сумі 22400 грн. є правомірною і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

В ході розгляду спору позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову № 16 від 26.12.2011 року, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем у даному випадку не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів, у звязку з чим, судом заяву про забезпечення позову відхилено як безпідставну та не обґрунтовану.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дорожна компанія Плюс (09165, Київська область, Білоцерківський район, с.Блощинці, вул.Героїв України, 35, код ЄДРПОУ 39683216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київський Республіканський Автоцентр (02105, м.Київ, вул. П.Усенка, 8, код ЄДРПОУ 21457519) 320 000,00 грн. передплачених коштів, 9600 грн. пені, 22400 грн. штрафу та 5280 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 18.04.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін