Рішення

від 18.04.2017 по справі 917/236/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017 р. Справа № 917/236/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миру-Пак", 62441, Харківська область, Харківський р-н, с.Циркуни, вул.Кірова, 1Є

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", 37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул.Будька, 47

про стягнення 42227,90 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.02.17р.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позов про стягнення 42227,90 грн. заборгованості, з яких: 37 778,20 грн. основного боргу за договором поставки № 4 від 23.12.2014р., 294,98 грн. 3% річних, 2753,15 грн. пені та 1401,57 грн. інфляційних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання 18.04.2017р. позивачем надані письмові пояснення та додаткові докази для залучення до матеріалів справи (вх. № 5195 від 18.04.2017р.).

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві з врахуванням додаткових пояснень.

Відповідач відзив на позов не надав.

Представник відповідача, належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи, в судове засідання не з'явився.

Судом враховано, що згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 18.04.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 917/236/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРУ-ПАК" ( Постачальник , позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" ("Покупець", відповідач) 23.12.2014р. уклали договір поставки № 4 (надалі - "Договір").

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1.1. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар та здійснювати його оплату.

- п.1.2. Кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару встановлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною Договору, за умови їх погодження та підписання представниками сторін.

- п.3.1. Покупець здійснює оплату вартості Товару за ціною вказаною у видатковій накладній.

- п.3.3. Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п. 2.3 Договору).

- п.3.4. Сума Договору становить суму вартості Товару, що зазначена у всіх видаткових накладних на Товар, оформлених між Сторонами протягом строку дії Договору.

- п.5.3 За прострочення оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 1 368 078,31 грн., а саме: на підставі видаткової накладної № 10 від 31.03.2015р., видаткової накладної № 18 від 02.06.2015р., видаткової накладної № 39 від 31.07.2015р., видаткової накладної № 45 від 15.09.2015р., видаткової накладної № 54 від 20.10.2015р., видаткової накладної № 48 від 25.09.2015р., видаткової накладної № 61 від 17.11.2015р., видаткової накладної № 66 від 03.12.2015р., видаткової накладної № 11 від 25.02.2016р., видаткової накладної № 29 від 26.04.2016р., видаткової накладної № 38 від 02.07.2016р., видаткової накладної № 41 від 04.07.2016р., видаткової накладної № 45 від 13.07.2016р., видаткової накладної № 47 від 18.07.2016р., видаткової накладної № 48 від 27.07.2016р., видаткової накладної № 49 від 02.08.2016р. , видаткової накладної № 50 від 08.08.2016р., видаткової накладної № 57 від 11.10.2016р.

За твердженням позивача, відповідачем було повернено товар на загальну суму 94 705,00 грн. відповідно до накладної № 66 від 09.08.2016р. та частково сплачено вартість отриманого товару на загальну суму 1 235 595,00 грн.

За даними позивача, заборгованість відповідача становить 37 778,20 грн., що становить залишок вартості товару, отриманого за видатковою накладною № 57 від 11.10.2016р.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 42227,90 грн. заборгованості, з яких: 37 778,20 грн. основного боргу за договором поставки № 4 від 23.12.2014р., 294,98 грн. 3% річних, 2753,15 грн. пені та 1401,57 грн. інфляційних.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 10 від 31.03.2015р., видаткової накладної № 18 від 02.06.2015р., видаткової накладної № 39 від 31.07.2015р., видаткової накладної № 45 від 15.09.2015р., видаткової накладної № 54 від 20.10.2015р., видаткової накладної № 48 від 25.09.2015р., видаткової накладної № 61 від 17.11.2015р., видаткової накладної № 66 від 03.12.2015р., видаткової накладної № 11 від 25.02.2016р., видаткової накладної № 29 від 26.04.2016р., видаткової накладної № 38 від 02.07.2016р., видаткової накладної № 41 від 04.07.2016р., видаткової накладної № 45 від 13.07.2016р., видаткової накладної № 47 від 18.07.2016р., видаткової накладної № 48 від 27.07.2016р., видаткової накладної № 49 від 02.08.2016р. , видаткової накладної № 50 від 08.08.2016р., видаткової накладної № 57 від 11.10.2016р. підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 1 368 078,31 грн.

Матеріали справи підтверджено, що відповідачем позивачу було повернено товар на загальну суму 94 705,00 грн. відповідно до накладної № 66 від 09.08.2016р.

Сторони у п. 3.3. Договору узгодили, що оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого товару у відповідача виникло відповідно по 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання Покупцем Товару, зокрема: за видатковою накладною № 57 від 11.10.2016р. - 10.11.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки виконав частково, сплатив 1235595,00 грн., в тому числі в рахунок часткового погашення заборгованості за накладною № 57 від 11.10.2016р.

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції за договором поставки у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 778,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов"язання.

П.5.3 договору встановлено, що за прострочення оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.5.3 договору позивачем заявлено до стягнення 2 753,15 грн. пені за період з 11.11.2016р. по 14.02.2017р., 294,98 грн. 3% річних за аналогічний період та 1401,57 грн. інфляційних за листопад 2016р. - січень 2017р.

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів пені, інфляційних та 3% річних не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого товару та проведених проплат), суд прийшов до висновку, що заявлені розміри відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, не перевищують розрахункових, а тому є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", 37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул.Будька, 47 (код 35293993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миру-Пак", 62441, Харківська область, Харківський р-н, с.Циркуни, вул.Кірова, 1Є (код 39411944) 37 778,20 грн. основного боргу, 294,98 грн. 3% річних, 2753,15 грн. пені, 1401,57 грн. інфляційних, 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2017р.

Суддя Киричук О.А.