Рішення

від 18.04.2017 по справі 920/234/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 920/234/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/234/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю БАСАГРОПРОМ , с. Басівка Сумського району Сумської області,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства І С К Р А , с. Басівка Сумського району Сумської області,

про стягнення 12194,45 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 07.08.2015 року в сумі 12194,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 статті 80 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 згаданої постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 4 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язувався продати відповідачеві зерно озимої пшениці (товар), а останній зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити його вартість, відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2 договору, кількість товару складає 220 тон.

Пунктом 2 договору визначено, що ціна товару складає 3000,00 грн. за тону в т.ч. ПДВ, загальна вартість договору складає 660000,00 грн. Передача товару відповідачеві відбувається через уповноважену особу. Факт передачі товару відображається у накладній, підписаній сторонами. Доставка товару відбувається шляхом самовивозу.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено пунктом 3 договору, відповідно до якого розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем в грошовій формі згідно рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі одинадцяти банківських днів. Форма розрахунків - 100 % передоплата. У разі якщо грошові кошти перераховуються частинами, відвантаження товару здійснюється з письмової згоди сторін, у якій буде зазначено кількість та строки відвантаження товару.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.08.2015 року на підставі довіреності № 164 від 21.08.2015 року представником відповідача ОСОБА_1 отримано 220 тон зерна озимої пшениці, що підтверджується накладною № 82 від 21.08.2015 року. Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору частково розрахувався за отримане зерно озимої пшениці, і станом на 01.01.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 12194,45 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № 82 від 21.08.2015 року, довіреністю № 164 від 21.08.2015 року та актами звіряння розрахунків станом на 01.06.2016 року, станом на 01.07.2016 року та станом на 01.01.2017 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору купівлі-продажу № 4 від 07.08.2015 року та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві вимогу б/н від 15.08.2016 року з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 12194,45 грн. не заперечується відповідачем (буд-яких заперечень щодо позову до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 12194,45 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства І С К Р А (42312, Сумська область, Сумський район, с. Басівка, вул. Тесленка, буд. 6а, ідентифікаційний код 14005946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БАСАГРОПРОМ (42312, Сумська область, Сумський район, с. Басівка, вул. Шевченка, буд 1, ідентифікаційний код 30366024) заборгованість в розмірі 12194,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2017.

Суддя ОСОБА_2