Рішення

від 20.02.2017 по справі 925/1514/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 925/1514/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 485100 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2016 року позивач - публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом (вх. № 24991 від 05.12.2016) до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 3120/15-ТЕ-36 від 18.12.2014 року, 321408 грн. 92 коп. боргу за отриманий протягом січня - квітня та жовтня - грудня 2015 року природний газ, 100448 грн. 52 коп. пені, 50082 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 13159 грн. 71 коп. 3% річних, що разом станом на 28.10.2016 року складали 485100 грн. 08 коп., та відшкодування понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3120/15-ТЕ-36 від 18.12.2014 року, що полягає у порушенні передбачених договором строків оплати вартості газу.

Ухвалою від 08.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1514/16, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач 12.01.2017 року подав до господарського суду письмовий відзив на позов (а.с. 42-43), за змістом якого визнав наявність заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу станом на 28.10.2016 року у розмірі 321408 грн. 92 коп., проте заперечував проти позову повністю з мотивів відсутності його вини у виникненні основного боргу, який виник внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. З урахуванням специфіки спірних взаємовідносин, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, відтак склад правопорушення, що полягає у простроченні платежів за природний газ за договором, в його діях відсутній. Крім того, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені суперечать нормам ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , та при цьому, просив суд зменшити розмір санкцій з підстав тяжкого фінансового стану підприємства.

Представник позивача в судових засіданнях позов з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, проти відзиву відповідача і наведених ним правових позицій заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 60-63). Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2017 року позовні вимоги не визнала і просила суд в задоволенні позову відмовити повністю з мотивів, викладених у відзиві на позов. В засідання суду 20.02.2017 року відповідач явку свого представника не забезпечив, його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, тому суд розглянув справу без його участі за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

18.12.2014 року сторонами було укладено договір № 3120/15-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 3.3., 5.2., 6.1., 7.2. вищевказаного Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; ціна за 1000 куб. м газу всього з ПДВ становить 1091,00 грн.; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. даного договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Додатковими угодами до Договору №№ 1-4 сторони викладали у новій редакції умови договору (пункт 5.2 Договору) щодо ціни і загальної суми вартості газу (а.с. 15-17).

На виконання умов Договору позивач поставив з січня по квітень 2015 року та з жовтня по грудень 2015 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 225,255 тис. м 3 на загальну суму 396089 грн. 92 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за спірний період (а.с. 24-30) і визнано відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав з порушенням умов п. 6.1 Договору, в повному обсязі та вчасно за поставлений природний газ не розрахувався.

За розрахунком позивача, згідно з даними його бухгалтерського обліку і інформацією обслуговуючого банку заборгованість відповідача по основному боргу станом на 28.10.2016 року за природний газ, поставлений з січня по квітень 2015 року та з жовтня по грудень 2015 року, складала (396089,92-74681) 321408 грн. 92 коп. (а.с. 20-23).

У жовтні 2016 року відповідачем складено графік погашення заборгованості перед позивачем, у тому числі і по договору № 3120/15-ТЕ-36, у визнаному розмірі 321408,92 грн. щомісячними платежами у розмірі 6302,14 грн. з жовтня 2016 по листопад 2020 року включно (а.с. 54-55).

Платіжними дорученнями № 136 від 31.10.2016 року, № 167 від 28.11.2016 року до подачі позову, і № 203 від 22.12.2016 року та № 257 від 27.01.2017 року після подачі позову і порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу частину спірної заборгованості з оплати за природний газ, отриманий по договору № 3120/15-ТЕ-36, в загальному розмірі 25208 грн. 56 коп. (а.с. 50-52, 65).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 3120/15-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина спірної заборгованості у розмірі (6302,14 +6302,14) 12604 грн. 28 коп. відповідачем була сплачена 31.10. і 28.11.2016 року до подання позову, тобто до 05.12.2016 року, провадження у справі № 925/1514/16 порушено ухвалою від 08.12.2016 року, на зазначену суму вимоги позивача в частині стягнення основного боргу суд визнає безпідставними.

Заборгованість зі сплати вартості поставленого природного газу у 2015 року у розмірі (396089,92-74681-12604,28) 308804 грн. 64 коп., наявна на момент звернення до суду, підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, відповідачем визнана і частково у розмірі (6302,14 +6302,14) 12604 грн. 28 коп. добровільно погашена після подачі позову 22.12.2016, 27.01.2017 року до прийняття рішення у справі. Вищенаведене свідчить, що предмет спору в цій частині позову (вимога про стягнення 12604 грн. 28 коп. основного боргу) відсутній, продовження розгляду справи недоцільне. Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент прийняття рішення складає 296200 грн. 36 коп., що відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано.

При вирішенні спору в частині стягнення 100448 грн. 52 коп. пені, 50082 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 13159 грн. 71 коп. 3% річних за період прострочення станом на 28.10.2016 року суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , роз'ясненнями, викладеними в постановах Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року.

Зокрема, відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що окремою та обов'язковою підставою (умовою) застосування до учасника господарських відносин відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, яка, у розумінні вищевказаної норми, полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктами 6.3. абз. 3, 6.4. договору № 3120/15-ТЕ-36 від 18.12.2014 року сторони погодили, що у разі, якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу: 1) витрати продавця, пов'язані з виконанням; 2) інфляційні нарахування, відсотки річних, пенні, штрафи; 3) основна сума боргу.

З огляду на викладені обставини справи і приписи законодавства суд заперечення відповідача на позов в частині відсутності його вини у вчиненні спірного правопорушення, а саме порушення строків розрахунків за спожитий газ, визнає недоказаним, необґрунтованим і відхиляє.

Разом з тим, розрахунок розміру заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних позивачем проведено з урахуванням обставин справи, вимог законодавства, відтак вимоги позивача в цій частині суд визнає обґрунтованими і задовольняє, його ж (відповідача) клопотання про їх перерахунок у зв'язку з частковою сплатою боргу визнає необґрунтованим і відхиляє.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних та 3 % річних суд також вважає необґрунтованим і відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

В порушення вищезазначеного, заявником не викладено обставин в підтвердження винятковості випадку, не зазначено до якого розміру відповідач просить зменшити пеню. Крім того, виходячи з інтересів сторін, розмір заявленої до стягнення пені не є надмірно великим порівняно із основною заборгованістю відповідача. Щодо зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних, то нормами матеріального і процесуального права (ЦК, ГК, ГПК України) не передбачено можливості зменшення їх розміру, присудженого до стягнення.

Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову, відповідач посилається на норми Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , прийнятого 03.11.2016 року.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, учасники процедури врегулювання заборгованості підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

Частиною 3 ст. 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, для списання неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, Жашківське підприємство теплових мереж мало набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, то підстав ненарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, проценти річних, або списання з дня набрання чинності цим Законом нарахованих суд не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений природний газ, прострочив його оплату, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню у сумі 296 200 грн. 36 коп. основного боргу, 100448 грн. 52 коп. пені, 50082 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 13159 грн. 71 коп. 3% річних. В частині стягнення 12 604 грн. 28 коп. суми основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі з врахуванням сплаченої після подачі позову суми основного боргу, що складає 7087 грн. 44 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1 1 , 86, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж, код ЄДРПОУ 14193942, місцезнаходження: 19000, Черкаська область, смт. Чорнобай, вул. Спортивна, 3-А на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 - 296 200 грн. 36 коп. основного боргу, 100448 грн. 52 коп. пені, 50082 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 13159 грн. 71 коп. 3% річних та 7087 грн. 44 коп. судових витрат.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 12 604 грн. 28 коп. основного боргу припинити.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 12 604 грн. 28 коп. основного боргу, 189 грн. 06 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 14.04.2017 року.

Суддя В.М. Грачов