КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2017 р. Справа№ 925/2053/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Чорної Л.В.
Тарасенко К.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.04.2017 року,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства Холод-Транс на рішення господарського Черкаської області від 05.01.2015 року
у справі №925/2053/14 (суддя - Дорошенко М.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк
до приватного підприємства Холод-Транс
про стягнення 2 931,39 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року по справі №925/2053/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства Холод-Транс на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк 2 931,39 грн. боргу за кредитом, 1 827,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - приватне підприємство Холод-Транс звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року по справі № 925/2053/14 скасувати, судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року апеляційну скаргу приватного підприємства Холод-Транс прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Коршун Н.М. та призначено до розгляду.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з перебуванням суддів на лікарняному, у відпустці та у зв'язку з припиненням повноважень судді Коршун Н.М. склад колегії суддів неодноразово змінювався.
Так, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 року, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Чорна Л.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року апеляційну скаргу приватного підприємства Холод-Транс на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року у справі №925/2053/14 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 21.03.2017 о 11:40 год.
17.02.2017 року від публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просив забезпечити у господарському суді Черкаської області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307).
Ухвалою від 22.02.2017 року по справі № 925/2053/14 задоволене клопотання позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У запереченні на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк вважає апеляційну скаргу ПП Холод-Транс безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закону.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ПП Холод-Транс надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник ПАТ Комерційний банк Приватбанк у судових засіданнях також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року по справі № 925/2053/14 слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанцій, 15.07.2010 року відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку.
Відповідно до змісту даної заяви відповідач (клієнт) приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів банку , що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 15.07.2010 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Згідно з умовами цього договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002060346899 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтями 1066, 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Згідно з п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається клієнту на поповнення обігових коштів і здійснення його поточних платежів в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди (комісії).
Згідно з п. 3.18.1.5 та п. 3.18.1.6 Умов ліміт кредитування банком розраховується за внутрішньобанківською методикою на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності клієнта інших показників. Банк має право в односторонньому порядку змінити розмір ліміту кредитування.
Відповідно до п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Цей період користування повинен складати не більше 35 днів.
Пунктом 3.18.1.12 Умов встановлено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.
Згідно з пунктами 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3, 3.18.4.9 Умов обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи із 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День погашення кредиту до періоду нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, згідно з п. 3.18.5.1 умов, дана ставка пені застосовується до випадків, коли за порушення строків обнулення дебетового сальдо проценти нараховуються по ставці 48% річних, а в період користування кредитними коштами по ставці 24% річних пеня за прострочення розрахунків встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду (комісію) за використання ліміту кредитування 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць.
Відповідно до п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється, зокрема, з моменту подачі клієнтом банку заяви на приєднання до Умов і діє у обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
З 1 липня 2014 до Умов були внесені зміни згідно з п. 3.2.1.4.1.3. яких у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором про відкриття поточного рахунку, відкрив відповідачу такий рахунок №26002060346899 і встановив відповідачу на цьому рахунку кредитний ліміт з 06.06.2012 року у сумі 3500 грн., з 04.03.2013 року у сумі 6500 грн., з 16.04.2013 року у сумі 14500 грн., з 16.08.2013 року у сумі 10000 грн. з 01.03.2014 року у сумі 0,00 грн. (а. с. 41).
Відповідач протягом періоду з 20.06.2012 року по 19.06.2013 року користувався кредитними коштами позивача на поточному рахунку №26002060346899 у межах кредитного ліміту, що підтверджується розрахунком позивача і банківською випискою із особового рахунку відповідача №26002060346899 (а.с. 42-45).
21 червня 2013 року відповідач подав позивачу заяву про закриття поточного рахунку №26002060346899 (а. с. 79), при цьому борг позивача перед позивачем за кредитом на вказану дату становив 11422 грн. 17 коп., що підтверджується розрахунком позивача (а. с. 42-44).
На час розгляду справи у суді першої інстанції за розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за кредитом зменшилася до 2931 грн. 39 коп. за рахунок зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитом коштів, які надійшли відповідачу від його контрагентів після 21.06.2013 року.
Відповідач вважає таке зарахування позивачем коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом незаконним через закриття поточного рахунку відповідача №26002060346899, перерахування зарахованих позивачем коштів контрагентами відповідача на рахунок останнього, відкритий в іншому ніж позивач банку, та помилкове перерахування ними коштів відповідачу.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що подання відповідачем позивачу заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 15.07.2010 року, приєднання відповідачем за вказаною заявою до Умов та правилами надання банківських послуг і Тарифів банку, прийняття позивачем до виконання заяви відповідача означає про укладення 15.07.2010 року між сторонами договору банківського обслуговування у письмовій формі, який містить усі істотні умови договору банківського рахунку та кредитного договору та є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відкриття позивачем поточного рахунку відповідачу №26002060346899, встановлення на цьому рахунку кредитного ліміту і проведення платежів відповідача за рахунок кредитних коштів до 21.06.2013 року відповідає умовам договору банківського обслуговування від 15.07.2010 року та вимогам чинного законодавства.
Оскільки, відповідач не виконав належним чином зобов'язання за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування від 15.07.2010 року щодо повернення позивачу наданої останнім суми кредиту в установлений цим договором строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив права позивача на своєчасне одержання відповідної суми коштів.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором від 15.07.2010 року, з урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, здійснив прострочення повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість за кредитом в сумі 2931,39 грн. Розрахунок заборгованості є арифметично вірним та обґрунтованим.
Заперечення відповідачем цього розрахунку полягає у невизнанні правомірності зарахування позивачем після 21.06.2013 року в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитом коштів, що надійшли відповідачу від його контрагентів після вказаної дати. Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, ці заперечення спрямовані не на зменшення стягуваної суми заборгованості за кредитом, а на її збільшення, тому вказані доводи скаржника правомірно не розглядались місцевим господарським судом, як такі, що не мають значення для вирішення даного спору.
Враховуючи викладене і зважаючи на встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського обслуговування в частині повернення кредитних коштів, який відповідачем не спростований належним чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2931,39 грн. заборгованості за кредитом.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 04.03.2015 року по справі № 922/4902/13, від 17.02.2015 року по справі № 904/1517/14, від 26.03.2015 року по справі № 914/1648/14., та Верховний суд України зокрема у постанові від 21.12.2016 року у справі № 925/1631/15.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства Холод-Транс слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Холод-Транс на рішення господарського Черкаської області від 05.01.2015 року у справі № 925/2053/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 року у справі № 925/2053/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/2053/14 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Л.В. Чорна
К.В. Тарасенко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2017 |
Оприлюднено | 25.04.2017 |
Номер документу | 66082160 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Тищенко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні