Постанова

від 10.04.2017 по справі 910/24994/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа№ 910/24994/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від ПАТ „ВіЕс Банк": Левченко В.І. - довіреність № 1945/02 від 17.01.17

Жук Р.С. довіреність № 1410 від 14.12.15

від ДП з 100% іноземною інвестицією „Альт-Інвест":

Загородня Д.М. - довіреність № б/н від 14.01.16

від ДП з 100% іноземною інвестицією „Союзконтракт Інвестмент":

Лазоренко Ю.О. - довіреність № б/н від 02.03.15

ліквідатор, арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. - свідоцтво №149 від 18.02.2013

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року

у справі № 910/24994/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15 відмовлено у задоволенні скарг ПАТ „ВіЕс Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ПАТ „ВіЕс Банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю скарги ПАТ „ВіЕс Банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" Кучака Ю.Ф., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, а від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 06.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено у справі перерву до 20.03.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке колегією суддів задоволено.

Ухвалою суду від 20.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представники скаржника в судовому засіданні 10.04.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю скарги ПАТ „ВіЕс Банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" Кучака Ю.Ф.

Представники ДП з 100% іноземною інвестицією „Альт-Іінвест", ДП з 100% іноземною інвестицією „Союзконтракт Інвестмент" та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року - без змін.

За клопотанням скаржника у відповідності до ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ „ВіЕс Банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року про відмову у задоволенні скарг ПАТ „ВіЕс Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - скасуванню, з прийняттям нового рішення про їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Інтертехніка".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/24994/15 про банкрутство ТОВ „Інтертехніка", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. Попереднє засідання призначено на 14.12.2015 року.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду першої інстанції від 14.12.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Інтертехніка" на загальну суму 157 180 803,91 грн., до якого, в тому числі, окремо включено вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а саме: ПАТ „ВіЕс Банк" на суму 65 119 441,34 грн. та Малого приватного підприємства „Калина" на суму 78 968,14 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.02.2016 року за № 28435.

22.11.2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ПАТ „ВіЕс Банк" на ліквідатора Кучака Ю.Ф. щодо неналежного виконання ним повноважень.

19.01.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ПАТ „ВіЕс Банк" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. щодо неналежного виконання ним повноважень ліквідатора.

Вказані скарги обґрунтовані неналежним, на думку скаржника, виконанням арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. покладених на нього обов'язків ліквідатора банкрута, оскільки останнім залучено торгуючу організацію з порушенням вимог Закону про банкрутство, не надано суду доказів проведення інвентаризації майна банкрута, аналізу його фінансового становища, вжиття заходів щодо виявлення майнових активів боржника, прийняття до свого відання майна банкрута, вчинення дій щодо його зберігання та охорони, не надано доказів звітування перед комітетом кредиторів боржника про хід проведення ліквідаційної процедури ТОВ „Інтертехніка", нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат, а також складу майна боржника при продажі частинами, не надано доказів, які б підтверджували передачу ліквідатором документів, що підлягають обов'язковому зберіганню до відповідних архівних установ, доказів вжиття заходів щодо закриття казначейського рахунку та включення до ліквідаційної маси ТОВ „Інтертехніка" чотирьох патентів на промислові зразки.

Крім того, скаржник також посилається на те, що ліквідатором були створені умови через які ПАТ „ВіЕс Банк" не змогло взяти участь у другому повторному аукціоні з продажу майна ТОВ „Інтертехніка", а також те, що протягом ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. здавалося в оренду майно ТОВ „Інтертехніка" та вчинялись дії по приховуванню коштів від оренди нежитлових приміщень банкрута.

З огляду на викладені обставини, кредитор звернувся до суду зі скаргами на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., в яких просив суд визнати дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. такими, що порушують норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припинити його повноваження як ліквідатора банкрута.

За наслідками розгляду заявлених вимог оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 01.02.2017 року відмовлено у задоволенні скарг ПАТ „ВіЕс Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Доводи ПАТ „ВіЕс Банк", на які останній посилається в обґрунтування поданої апеляційної скарги на зазначену вище ухвалу місцевого господарського суду, фактично є аналогічними доводам поданих суду першої інстанції скарг.

Крім того, суду апеляційної інстанції подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких викладені нові доводи на підтвердження наявності підстав для задоволення скарг банку та припинення повноважень ліквідатора, які зводяться до того, що останнім визначено організатора аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" за відсутності у нього необхідного досвіду проведення аукціонів, визначеного Законом про банкрутство, а також встановлення обставин заінтересованості організатора аукціону стосовно ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів вбачає підстави для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 98 Закону про банкрутство надає арбітражному керуючому для здійснення своїх повноважень певний обсяг прав та встановлює перелік обов'язків, зокрема, обов'язок неухильно дотримуватися вимог законодавства, здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту.

Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний, зокрема: діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство; додержуватися вимог Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).

Частинами 1, 3, 5 ст. 51 Закону про банкрутство передбачено, що за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду. Після оприлюднення оголошення про проведення аукціону організатор може відмовитися від договору лише у випадку, коли проведення аукціону стало неможливим з причин, за які організатор аукціону не відповідає. Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено вище, 02.11.2016 року організатором аукціону на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України розміщено оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" по оціночній вартості, призначеного на 02.12.2016 року з терміном подачі заяв на участь до 15:00 04.11.2016 року включно.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оголошення, опубліковані на офіційних сайтах, відповідали вимогам, які ставляться Законом про банкрутство. Інформацію щодо характеристики майна по лоту № 2 викладено повно та обґрунтовано відповідними доказами у вигляді фотографічних зображень правовстановлюючих документів. До того ж, з метою забезпечення участі в аукціоні максимального кола учасників та реалізації майна банкрута за найвищу ціну, у відповідності до ст. 58 Закону про банкрутство оголошення про продаж майна було розміщено на самому об'єкті продажу, що підтверджується відповідними фотографічними зображеннями нерухомого майна, які містяться в оголошенні про проведення аукціону з продажу майна банкрута, опублікованого на веб-сайті ВГСУ та Міністерства юстиції України.

02.12.2016 року о 10:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Мстислава Скрипника патриарха, буд. 40, прим. 1001, оф. 4 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ „Інтертехніка", на якому було реалізовано нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №1 по №10 (групи приміщень №15), з №ХУІ по №ХХ, №ХХУ, XXVI підвалу, з №1 по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№ II, ІII, IV, V другого поверху (в літ А) загальною площею 8439,30кв.м., які знаходяться за адресою м.. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Г за ціною 5 020 911,04 грн., кошти від реалізації направлені на погашення кредиторських вимог забезпеченого кредитора - ПАТ „ВіЕс Банк".

Відповідно до частини другої ст. 60 Закону про банкрутство, до заяви на участь в аукціоні повинні додаватися копії таких документів:

- документа, що підтверджує повноваження особи на здійснення дій від імені заявника;

- документа про сплату гарантійного внеску.

Згідно з частиною першою ст. 61 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо:

- заява на участь в аукціоні не відповідає вимогам, що встановлені цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення аукціону;

- подані заявником документи не відповідають встановленим до них вимогам;

- на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону.

ПАТ „ВіЕс Банк" стверджує, що станом на 10:20 год. 04.11.2016 року останнім було сплачено гарантійний внесок у встановленому Законом розмірі та порядку, а саме визначений у оголошенні розмір 10% від початкової вартості лоту №2 - 12 552 277,12 грн.

Разом з тим, відповідного платіжного доручення станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містили, і лише до доповнень до апеляційної скарги у якості додатку банком долучено платіжне доручення №109242 від 03.11.2016 року на суму 12 552 277,12 грн., яке проведено банком 03.11.2016 року. Тобто, місцевий господарський суд був позбавлений можливості його дослідити та надати оцінку вказаному платіжному дорученню.

Відповідно до частини першої ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтування неможливості подати відповідний доказ до суду першої інстанції колегією суддів не приймається, оскільки відповідне платіжне доручення датоване 03.11.2016 року, заяву про визнання аукціону недійсним банком подано 14.11.2016 року, розгляд справи чотири рази відкладався, останній раз на 01.02.2017 року, а відтак у скаржника було достатньо часу для подання його суду першої інстанції.

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з виписки з рахунку ТОВ „УТД „Меркурій" за період з 01.11.2016 року по 05.11.2016 року гарантійний внесок від ПАТ „ВіЕс Банк" на рахунок торгуючої організації не надходив.

Як пояснив представник скаржника в суді апеляційної інстанції в письмових поясненнях, банк встиг до закінчення операційного часу банку відкликати даний платіж, у зв'язку з чим дані кошти не відображені у виписці по рахунку ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" за період з 01.11.2016 року по 05.11.2016 року.

Крім того, ПАТ „ВіЕс Банк" стверджує, що останнє не могло подати заяву про участь в аукціоні у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням організатора аукціону.

У той же час, апелянтом не надано належних пояснень, що завадило останньому 04.11.2016 року з 10-20 год. до 15:00 год. направити через поштову установу на поштову чи юридичну адресу організатору аукціону заяву про участь у другому повторному аукціоні з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" з усіма додатками та відповідно до приписів норм частини другої ст. 255 ЦК України, така заява вважалась би поданою вчасно.

Посилання скаржника на приписи норм частини четвертої ст. 60 Закону про банкрутство, як на підставу неможливості направлення заяви про участь в аукціоні через поштову установу, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки заява про участь у аукціоні була б зареєстрована торгуючою організацією у журналі заяв на участь у аукціоні із зазначенням порядкового номеру, дати і точного часу її подання (дата та час подання заяви до поштової установи) після її отримання ТОВ „УТД „Меркурій".

Щодо доводів ПАТ „ВіЕс Банк" про недопущення представників Банку до участі в аукціоні в якості спостерігачів, то колегія суддів зазначає, що станом на дату проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, матеріали справи не містили доказів звернення до замовника аукціону будь-яких осіб, у тому числі і ПАТ „ВіЕс Банк", з клопотанням про доступ до місця проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ „Інтертехніка".

Заяву відповідного змісту ПАТ „ВіЕс Банк" направило на адресу замовника аукціону засобами зв'язку лише 01.12.2016 року та отримано останнім лише 05.12.2016 року, в той час як аукціон призначено на 02.12.2016 року, тобто після проведення другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута.

Відповідно до ст. 63 Закону про банкрутство, організатор забезпечує доступ до місця проведення аукціону учасникам аукціону, замовнику аукціону та особам, указаним замовником, працівникам державних органів при виконанні їхніх службових обов'язків та представникам засобів масової інформації. Для участі в аукціоні покупці одержують квитки учасників аукціону, які повинні містити відомості про: назву майна, в аукціоні якого бере участь покупець; умови проведення аукціону.

Таким чином, твердження ПАТ „ВіЕс Банк" про недопущення його представників до місця проведення аукціону не відповідають дійсності, оскільки останній у встановленому Законом порядку не звертався до замовника аукціону з заявою про доступ до місця проведення другого повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка".

Скаржник в апеляційній скарзі також посилається проведення спірного аукціону з продажу лоту № 2 на годину раніше від призначеного часу, зазначеному в оголошенні. Але судом вказані доводи відхиляються, з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, у встановленому законом порядку учасниками аукціону з продажу майна банкрута по лотах №№1-4 визнано ТОВ Мідас ХХІ та ТОВ „АТІ Інвестмент".

З огляду на той факт, що всі особи, визначені у ст. 63 Закону про банкрутство, прибули на аукціон з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" 02.12.2016 року о 10:00 год., ліцитатор запропонував провести аукціони з продажу майна банкрута по лотах №№ 1-4 у наступному порядку:

- аукціон з продажу лоту № 1 майна банкрута о 10:00 год.;

- аукціон з продажу лоту № 2 майна банкрута одразу ж по закінченню аукціону з продажу лоту № 1 майна банкрута.

Пропозиція ліцитатора була прийнята учасниками аукціону, що підтверджується відеозаписом проведення аукціону, у зв'язку з чим другий повторний аукціон з продажу заставного майна банкрута (лоту №2) було проведено 02.12.2016 року з 10:04 год. по 10:20 год. Визначений порядок аукціону не суперечить законодавству.

Як на іншу підставу для скасування оскаржуваної ухвали, банк посилається на наявність ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 про забезпечення позову.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2016 року у справі № 910/21925/16 за позовом ПАТ „ВіЕс Банк" до ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ „Інтертехніка" про зобов'язання вчинити дії, задоволено частково заяву ПАТ „ВіЕс Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, 20 оф. 33, код ЄДРПОУ 37567049) вчиняти дії щодо організації та проведення другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ „Інтертехніка" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 16; код ЄДРПОУ 23734704), який призначено на 02.12.2016 року, з продажу Лота №2 (Нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №l по №10 (групи приміщень №15), з №XVI по №XX, №№XXV, XXVI підвалу, з №l по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень No7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільєька, 3-Г (літера "А"), за стартовою ціною - 125 522 771,20 грн. без ПДВ), який призначений на 02.12.2016 року.

Тобто, за твердженням скаржника, на момент проведення другого повторного аукціону щодо реалізації майна банкрута існувала заборона на його проведення.

Однак колегія не погоджується з таким твердженням банку.

Той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2552цс16 та від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.

У даному випадку ані торгуючій організації, ані ліквідатору станом на дату проведення другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута - 02.12.2016 року не було відомо про наявність ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 про забезпечення позову, оскільки доказів протилежного ПАТ „ВіЕс Банк" суду не надано.

Разом з тим, банком не надано також доказів виконання ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 (відкриття виконавчого провадження, внесення записів про заборону вчиняти дії з реалізації нерухомого майна банкрута до відповідного реєстру тощо).

Враховуючи вищевикладене, твердження ПАТ „ВіЕс Банк" про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 про забезпечення позову була проігнорована та невиконана ТОВ „УТД „Меркурій" та ліквідатором ТОВ „Інтертехніка" не відповідають дійсності, оскільки станом на дату проведення другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута про наявність вказаної ухвали вказаним особам не було відомо.

Колегією суддів також відхиляються твердження скаржника щодо продажу майна банкрута за заниженою ціною, з огляду на таке.

Статтями 65 та 66 Закону передбачено особливості проведення повторного та другого повторного аукціону. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. Частиною 3-4 ст. 66 Закону визначено особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості. Так, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи та оголошень, розміщених на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України початкова вартість лоту № 2 - 196 129 330,00 грн. (без можливості зниження початкової вартості), при повторному аукціоні лоту № 2 - 156 903 464,00 грн., з можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні, при другому повторному аукціоні лоту № 2 - 125 522 771,00 грн., з можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні.

Тобто, зниження ціни продажу нерухомого майна банкрута не суперечило вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що свідчить про необґрунтованість посилань Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк" щодо того, що майно банкрута продано по заниженій вартості.

Судова колегія не погоджується з твердженням скаржника про необхідність прийняття комітетом кредиторів рішення щодо розподілу з метою подальшого продажу майна банкрута на лоти, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута.

З огляду на приписи вказаної норми рішення комітету кредиторів про визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі ліквідації банкрута необхідне у випадку, коли майна банкрута достатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, і за результатами реалізації майна у процедурі ліквідації боржник зможе продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі необхідне рішення комітету кредиторів банкрута, яку саме частину майна слід виставляти на продаж, а яка залишиться у власності боржника після відновлення його платоспроможності.

Можливість відновлення платоспроможності боржника у ліквідаційній процедурі після реалізації частини його активів передбачена частиною п'ятою ст. 46 Закону про банкрутство, відповідно до змісту якої, якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів та продовжує виконувати повноваження керівника органів управління) до їх призначення у встановленому порядку.

У свою чергу, скаржник надав власне тлумачення приписам норм п. 8 ч. 8 ст. 26 Закону та дійшов висновку про необхідність наявності рішення комітету кредиторів про визначення частин (лотів) майна банкрута, яке виставлятиметься на продаж, у той час як у вказаною нормою передбачено в разі продажу частини майна , а не в разі продажу майна частинами .

Доказів стосовно того, що станом на дату проведення аукціону з продажу майна банкрута комітет кредиторів вимагав проведення зборів кредиторів, робив запити щодо надання додаткової чи іншої інформації ліквідатору, чи наявності у комітету кредиторів зауважень щодо порядку реалізації майна банкрута матеріали справи не містять.

Враховуючи, що первісний аукціон з продажу заставного майна цілісним майновим комплексом не відбувся у зв'язку із відсутністю заявок на участь в аукціоні, аукціон по оціночній вартості, повторний аукціон та другий повторний аукціон з продажу майна окремими лотами здійснювався з повідомленням про це комітет кредиторів та ПАТ „ВіЕс Банк", висновок скаржника щодо необхідності наявності рішення комітет кредиторів банкрута з розподілом майна для реалізації на лоти є необґрунтованим та посилання скаржника на порушення ліквідатором вимог п. 8 ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство є помилковим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2016 року у справі № 46/553-б.

Необхідно також зазначити, що будь-яких заперечень щодо недоцільного розподілу майна банкрута на лоти від учасників комітету кредиторів ТОВ „Інтертехніка", які мають право голосу, встановлено не було.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з наявного в матеріалах справи звіту ліквідатора, в ході проведення ліквідаційної процедури ТОВ „Інтертехніка" арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. вживались заходи щодо виявлення майнових активів боржника. Зокрема, останнім були направлені запити до повноважних органів про надання інформації щодо наявності у банкрута майнових активів.

У відповідь на направлені запити:

- листом від 03.12.2015 УДВС ГТУЮ у м. Києві повідомило ліквідатора про наявні виконавчі провадження боржником у яких виступало Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка";

- листом від 20.04.2016 року № 8744 УДВС ГТУЮ у м. Києві повідомило ліквідатора, що виконавчі провадження боржником у яких виступає Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка" в Управлінні відсутні;

- листом від 01.04.2016 року № 11/3278 Головне управління Держпраці у Київській області та місту Києву повідомило ліквідатора, що за боржником не значаться великотоннажні автомобілі, технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі, трубопроводах, об'єктах нафтогазового комплексу, ділянок надр, наданих для експлуатації та будівництва підземних споруд;

- листом від 23.03.2016 року № 10/26-39/2303/05 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві повідомив ліквідатора, що банкруту 06.04.2005 було видано дозвіл на виконання будівельних робіт торгово-розважального та житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. 10-б мікрорайон житлового масиву Позняки на вул. Срібнокільській, 3;

- листом від 01.04.2016 року № 09/01/7521 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила ліквідатора, що боржник не значиться серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів;

- листом від 12.11.2015 № 21.1.19-17247 Державіаслужба повідомила ліквідатора, що за боржником повітряні судна не зареєстровані;

- листом від 22.03.2016 року № 1616/20/15-16 Укртрансбезпека повідомила ліквідатора, що за боржником плавзасобів великого та малого флоту не зареєстровано;

- листом від 12.11.2015 № 01-11/5190 Державна інспекція сільського господарства в м. Києві повідомила ліквідатора, що за боржником немає зареєстрованої запитуваної техніки;

- листом від 16.03.2016 року РСЦ в м. Києві МВС України повідомив ліквідатора, що за банкрутом транспортні засоби не зареєстровані;

- листом від 28.03.2016 року № 33-26-7777.2-4465/2-16 ГУ Держземагенства у м. Києві повідомило ліквідатора, що за боржником на праві оренди рахується земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. 10-б мікрорайон житлового масиву Позняки на вул. Срібнокільській, 3;

- листом від 05.04.2016 року № 23-07/548-7 Головне управління регіональної статистики м. Києва повідомило ліквідатора, що боржник не значиться засновником суб'єктів господарської діяльності;

- листом від 28.03.2016 року № 2199/10/26-70-07 Київська митниця ДФС повідомила ліквідатора, що банкрутом митне оформлення товарів не здійснювалося;

- листом від 07.07.2016 року № 01-11/1145 Державна інспекція сільського господарства у м. Києві повідомила ліквідатора, що за банкрутом сільськогосподарська техніка не зареєстрована;

- відповідно до витягів з Державного реєстру патентів України на винаходи, Державного реєстру патентів України на корисні моделі, Державного реєстру патентів України на промислові зразки, Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем, Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, Державного реєстру України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, Реєстру організацій колективного управління, Реєстру уповноважених організацій колективного управління, Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, станом на 17.12.2016 року за банкрутом права інтелектуальної власності не зареєстровані.

28.11.2016 року ліквідатором банкрута отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до змісту якого у власності банкрута значиться рухоме майно, передане в заставу МПП "Калина".

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.11.2015 № 47804554 у власності боржника рахується цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Срібнокільській, 3г та рахувалося майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Срібнокільській, 3а, 3б, 3в.

Ліквідатором банкрута встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Срібнокільській, 3а, 3б, 3в, було реалізовано банкрутом у 2014 році, тобто більше як за один рік до порушення провадження у даній справі, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 17.09.2014 року.

Таким чином, наведені вище обставини підтверджують безпідставність тверджень скаржника щодо невжиття ліквідатором банкрута заходів щодо виявлення майнових активів ТОВ „Інтертехніка".

Твердження ПАТ „ВіЕс Банк" щодо того, що ліквідатором не здійснено належним чином інвентаризацію майна банкрута не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять акт інвентаризації за результатами вчинених ліквідатором ТОВ „Інтертехніка" дій по пошуку та виявленню активів банкрута. Також матеріали справи містять відомості щодо руху коштів на ліквідаційному рахунку банкрута та відомості щодо направлення залишку коштів на рахунку на погашення кредиторських вимог банкрута. Посилання банку на відсутність реквізитів у акті інвентаризації майна банкрута у відповідності до вимог Наказу Міністерства фінансів України від 17.06.2015 №572 Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації є необґрунтованими, оскільки ТОВ „Інтертехніка" не є бюджетною установою, відповідно, до неї вказаний Наказ не застосовується.

Крім того, відсутність у акті інвентаризації окремих реквізитів не спростовує сам факт здійснення ліквідатором банкрута інвентаризації активів ТОВ „Інтертехніка".

Посилання банку на не вчинення ліквідатором дій щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься Звіт про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможності ТОВ „Інтертехніка", відповідно до змісту якого, після проведеної оцінки фінансово-господарського стану боржника на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства арбітражний керуючий дійшов висновку, що в діях керівництва ТОВ „Інтертехніка" відсутні ознаки дій з фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховуваного банкрутства.

Судом також встановлено безпідставність тверджень ПАТ „ВіЕс Банк", що ліквідатором не сформовано ліквідаційну масу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором банкрута за результатами дій, вчинених у ліквідаційній процедурі, сформовано ліквідаційну масу до якої включено майно банкрута, реалізоване на аукціоні 02.12.2016 року за лотом № 1 по вартості 402 777,60 грн. та лотом № 4 по вартості 2380,80 грн. Крім того, ліквідатором виявлено грошові кошти на рахунках банкрута у сумі 429 788,41 грн., докази чого наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини сьомої ст. 41 Закону про банкрутство, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Рахунки банкрута у встановленому законом порядку закриті, що підтверджується листом ПАТ „Сбербанк" від 25.04.2016 року № 4653/5107-2-6БТ, листом АТ „Укрексімбанк" від 27.04.2016 року № 076-005/1096, довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" від 10.11.2016 року № 136-02/16-26/562 та довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" від 27.12.2016 року № 161227SU11470300.

Твердження ПАТ „ВіЕс Банк", що ліквідатором не закрито рахунки банкрута у ПАТ "Укрінбанк та Державні казначейські службі України, також не відповідають дійсності, оскільки відповідно до листа ПАТ „Укрінком" від 27.02.2017 року №433/01, наданого суду апеляційної інстанції, яке є правонаступником ПАТ „Укрінбанк", усі рахунки ТОВ „Інтертехніка" відкриті у ПАТ „Укрінбанк" станом на 13.07.2016 року були закриті.

Крім того, судова колегія зазначає, що Державна казначейська служба України - центральний орган виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

З огляду на той факт, що Державна казначейська служба України не є банківською установою, закриття рахунку банкрута у казначейській службі не є обов'язковим.

Разом з тим, рахунок банкрута у казначейській службі можливо закрити лише після ліквідації банкрута та внесення відповідних відомостей до реєстру.

Судом також вірно встановлено, що документи постійного терміну зберігання ТОВ „Інтертехніка" передано до архівної установи, що підтверджується описом №1-ОС справ з особового складу за 2003 - 2012 роки, який погоджено протоколом засідання ЕПК Державного архіву м. Києва від 15.05.2015 року № 03-19.

Твердження скаржника про не включення ліквідатором банкрута до ліквідаційної маси ТОВ „Інтертехніка" чотирьох патентів боржника на промислові зразки №14059, №14060, №14061 та 14063 на шафи холодильні не відповідають дійсності, оскільки останні не належать і ніколи не належали боржнику на праві власності. Вказані патенти належать на праві власності ЗАТ „Інтертехніка", найменування якої було змінено відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" на ПАТ „Інтертехніка" (83005, Донецька обл., м. Донецьк, Ленінський район, вул. Кемеровська, буд. 5; код ЄДРПОУ 30331976, що підтверджується наявним у справі витягом щодо вказаної особи. Тобто власником вказаних патентів є інша юридична особа.

Водночас, відповідно до частини п'ятої ст. 5 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки" право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п'ять років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру патентів України на промислові зразки, ЗАТ „Інтертехніка" подано заявки на отримання патентів на шафи холодильні 25.05.2006 року, відповідно строк дії патентів завершився 25.05.2016 року, що спростовує посилання банку про початок перебігу строку дії вказаних патентів з дати набрання ними чинності 25.04.2007 року.

В поданих до суду скаргах на дії ліквідатора Публічне акціонерне товариство „ВіЕс Банк" також посилається на неприйняття ліквідатором до свого віддання майна банкрута та не вжиття заходів щодо його зберігання та охорони.

Вказані твердження спростовуються наявним в матеріалах справи наказом № 2 від 10.03.2016 року згідно якого, ліквідатором банкрута прийнято майно ТОВ „Інтертехніка" в господарське віддання.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Таким чином, обов'язком ліквідатора є забезпечення збереження майна банкрута. Арбітражним керуючим вказаний обов'язок виконано належним чином, майно банкрута протягом ліквідаційної процедури знаходилося у належному стані, підтвердженням чого є і сам факт його відчуження без будь-яких претензій щодо стану майна у покупців. З огляду на той факт, що скаржником не надано будь-яких доказів того, що майно ТОВ „Інтертехніка" було пошкоджено у ліквідаційній процедурі, посилання останнього на відсутність у матеріалах справи доказів того, що майно зберігається та охороняється, як на обґрунтування неналежним чином виконання ліквідатором повноважень, є необґрунтованими.

Твердження скаржника, що ліквідатором банкрута протягом ліквідаційної процедури здавалося в оренду майно ТОВ „Інтертехніка" та вчинялись дії по приховуванню коштів від оренди нежитлових приміщень банкрута є також необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором банкрута жодного договору оренди під час виконання повноважень підписано не було, а кошти отримані від здачі майна в оренду, на підставі договорів оренди підписаних попереднім керівництвом, направлялися на погашення комунальних послуг, які є необхідними у ліквідаційній процедурі з метою збереження майна у належному стані та не суперечать приписам норм п.1 та п. 3 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство.

В апеляційній скарзі банк також зазначає, що ліквідатором банкрута щомісячно подавалися неналежні звіти комітету кредиторів.

Відповідно до частини дев'ятої ст. 41 Закону, ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

З огляду на той факт, що приписами норм Закону не встановлено форму подання зазначеної звітності комітету кредиторів, ліквідатором банкрута щомісячно направлялися учасникам комітету кредиторів ТОВ „Інтертехніка" та суду поточні звіти ліквідатора та звіти про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора з доказами їх направлення, які містяться в матеріалах справи та що не заперечується скаржником.

Вказані звіти формувалися шляхом додавання ліквідатором відомостей про вчинені у поточному місяці ліквідатором дії, шляхом приєднання відповідної інформації до поточного звіту попереднього періоду.

Отже, твердження банку, що ліквідатором кожного місяця подавалися тотожні поточні звіти не відповідають дійсності та спростовуються самими змістами зазначених звітів.

Твердження ж скаржника, що ліквідатор мав кожного місяця надавати звітність про вчинені ним дії окремо від дій вчинених у попередньому місяці є лише суб'єктивним твердженням ПАТ „ВіЕс Банк". При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення банку до арбітражного керуючого щодо форми надання ліквідатором звітності комітету та суду.

Таким чином, апеляційна скарга з викладених вище відстав задоволенню не підлягає.

В свою чергу, інші доводи скаржника щодо наявності підстав для задоволення скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута та усунення його від виконання ним свої повноважень з огляду на порушення останнім під час підготовки до проведення аукціону з продажу майна боржника, зокрема під час обрання організатора аукціону, вимог Закону про банкрутство, заслуговують на увагу, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року у даній справі саме з наведених підстав задоволено упеляційну скаргу банку та визнано недійсним другий повторний аукціон в процедурі банкрутства ТОВ „Інтертехніка", який відбувся 02.12.2016 року, з продажу лоту № 2 - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з № l по № 10 (групи приміщень № 15), з № XVI по № XX, №№XXV, XXVI підвалу, з № l по № 82 (групи приміщень № 5) першого поверху, з № l по № 59 (групи приміщень № 7), №№ II,III,IV,V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-Г (літера "А"), за ціною 5 020 911,04 грн., а також визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного майна, укладеного між ТОВ „Інтертехніка" та ТОВ „АТІ Інвестмент" за результатами аукціону з реалізації майна по лоту №2, проведеного 02.12.2016 року.

Як зазначено у судовому акті, одним з обов'язків ліквідатора під час здійснення ним своїх повноважень у справі про банкрутство є визначення організатора аукціону на конкурсній основі шляхом дослідження поданих заяв на участь у проведенні аукціону на предмет відповідності вказаних фізичних або юридичних осіб вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, судом встановлено, що ліквідатор банкрута під час підготовки до проведення аукціону з продажу майна боржника, зокрема під час обрання організатора аукціону, обмежившись лише поверхневим та формальним дослідженням поданої заявки, грубо порушив вимоги Закону про банкрутство, що в свою чергу призвело до визначення торгуючої організації, яка не відповідає вимогам закону.

Крім того, враховуючи, що організатор аукціону в особі директора ТОВ „УТД „Меркурій" Тритяченко О.В. станом на момент проведення другого повторного аукціону був заінтересованою особою стосовно ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., останній не здійснив жодних дій щодо усунення конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 11 ст. 41 Зазначеного закону дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом (ч. 12 ст. 41 Закону).

За вказаних вище обставин, судом апеляційної інстанції встановлені обставини, з яким закон пов'язує можливість визнання дій (бездіяльності) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. такими, що порушують норми Закону про банкрутство, і як наслідок усунення його від повноважень ліквідатора ТОВ „Інтертехніка", з огляду на що апеляційна скарга з цих мотивів підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у даній справі про відмову у задоволенні скарг ПАТ „ВіЕс Банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. є такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, деякі доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15 про відмову у задоволенні скарг Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким визнати дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича такими, що порушують норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

4. Усунути арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича від виконання обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка".

5. Покласти виконання обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка" на арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича до призначення господарським судом міста Києва нового ліквідатора.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7. Справу № 910/24994/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко